№ 2397147, 17.04.2008, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 квітня 2008 року                                                                                                м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                               Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів                                                           Амєліна С.Є.

                                                              Гаманка О.І.

                                                              Кобилянського М.Г.

                                                              Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання           Замеги Ю.І.,

за участю представника позивача Бурима В.В.,

представника відповідача Давиденко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва на постанову господарського суду Миколаївської області від 20.04.2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 року у справі за позовом дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Миколаївський портовий елеватор” до державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва про скасування податкових повідомлень-рішень, –

В С Т А Н О В И В :

 У лютому 2006 року дочірнє підприємство державної акціонерної компанії “Хліб України” “Миколаївський портовий елеватор” звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0032732370/0, № 0032742370/0 від 27.12.2005 року, № 0032732370/1, № 0032742370/1 від 19.01.2006 року та № 0032732370/2, № 0032742370/2 від 17.02.2006 року, якими позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 162 464 грн. та про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 224 071 грн. і штрафних санкцій у сумі 82 618 грн.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 20.04.2006 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 20.04.2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень став акт № 848/23-700/00954969 від 15.12.2005 року за результатами позапланової документальної виїзної перевірки з питань достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період липень – вересень 2005 року, яким встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме: п.п. 3.1.1 п. 3.1 статті 3, п. 4.1 статті 4, п. 6.2 ст.6, п.п. 7.7.2, 7.7.4 п. 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

За висновками, викладеними в даному акті перевірки позивач, порушуючи п.п. 3.1.1 п.3.1 статті 3, п. 4.1 статті 4, п. 6.2 ст.6, п.п. 7.7.2, 7.7.4 п. 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, неправомірно застосував нульову ставку податку на додану вартість при наданні послуг по навантаженню на судна зернових, що експортуються іншими підприємствами у зв’язку з чим задекларована позивачем сума бюджетного відшкодування за липень – вересень 2005 року у розмірі 181187 грн. підлягає зменшенню на 162464 грн., а саме: за липень 2005 року – на 34844 грн., за серпень 2005 року – на 63883 грн., за вересень 2005 року – 63737 грн., а також позивачу підлягає донарахуванню податок на додану вартість у загальній сумі 224071грн., в тому числі: за серпень – 153967 грн., за вересень – 70104 грн.

Податковими повідомленнями-рішеннями № 0032732370/1, № 0032742370/1 від 19.01.2006 року та № 0032732370/2, № 0032742370/2 від 17.02.2006 року позивачу визначені ті ж самі податкові зобов’язання, що й за податковими повідомленнями-рішеннями № 0032732370/0, № 0032742370/0 від 27.12.2005 року, однак вони були оформлені направлені позивачу згідно вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253, після відмови у задоволенні скарг позивача, поданих у адміністративному порядку на рішення про визначення податкових зобов’язань, прийняті на підставі акту перевірки № 848/23-700/00954969 від 15.12.2005 року.

Відповідно до абзацу першого підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” об’єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

Абзац перший підпункту 6.2 статті 6 цього ж Закону передбачає, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить “0” відсотків до бази оподаткування.

Супутні послуги – це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються (пункт 1.14 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позов, виходили з того, що позивач застосував нульову ставку податку на додану вартість у зв’язку з експортом зернових.

Однак з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки супутні послуги включаються до митної вартості тільки при оформлені експортером вантажної митної декларації, а позивач не був експортером товарів, а лише, згідно договору, надавав  послуги експортеру щодо розвантаження, перевантаження та навантаження зернових.

Таким чином, надавши експортеру послуги з розвантаження, перевантаження, навантаження зернових на експорт позивач фактично здійснив обслуговування товарів, що експортуються, а не здійснював безпосередньо експорт таких товарів, а тому права на застосування нульової ставки при цьому він немає. Зазначені послуги підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими Законом України “Про податок на додану вартість”, згідно з якими об’єкт оподаткування при наданні послуг визначається, виходячи з їх місця поставки.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення.

Керуючись статтями 160, 223, 230  Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва задовольнити.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 20.04.2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 року скасувати, а у справі ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)М.І. ГурінСудді(підпис)С.Є. Амєлін(підпис)О.І. Гаманко(підпис)М.Г. Кобилянський(підпис)В.В. Юрченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                 І.М. Міненко