Decision № 2365501, 05.08.2008, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 41/99

05.08.08

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська фруктова компанія»

до Приватного підприємства «Патерсон»

про стягнення 93 639,73 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники:

від позивача: Побочій О.А. –директор;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська фруктова компанія» звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Патерсон»про стягнення 93 639,73 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором поставки товару № 67/07 від 01.06.2007р. повністю не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 87 589,72 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 87 589,72 грн. - боргу, 5 421,02 грн. –інфляційна складова боргу, 628,99 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –936,40 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 17.06.2008р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.08.2008р. о 14 год. 30 хв.

05.08.2008р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання повідомлений належним чином, що засвідчується зворотнім поштовим повідомленням.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.08.2008р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки товару № 67/07 (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1), сторони погодили, що позивач зобов’язується передати у власність відповідача товар в асортименті й у кількості, зазначеній в заявці відповідача, а відповідач прийняти цей товар і сплатити за нього певне грошову суму (ціну).

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що відповідач сплачує за поставлений товар кожні 21 (двадцять один) календарний день з моменту належним чином здійсненого приймання товару від позивача.

01.11.2007р. сторонами була укладена додаткова Угода до договору № 67/07 від 01.06.2007р., згідно п.1 якої відповідач сплачує за отриманий товар кожні 30 (тридцять) календарних днів з моменту належним чином здійсненого приймання товару від позивача.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.06.2007р. по 07.03.2008р. позивач належним чином виконував взяті на себе зобов’язання по поставці товару, що підтверджується видатковими накладними, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 87 589,72 грн., що підтверджується доданими до справи копіями накладних, банківських виписок та актом звірки взаєморозрахунків № 1 станом на 21.03.2008р.

18.04.2008р. позивач направив відповідачу претензію № 01/ю з вимогою погасити заборгованість у розмірі 87 589,72 грн., яка залишена останнім без належного реагування.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов’язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 5 421,02 грн. –інфляційних втрат та 628,99 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат нарахованих позивачем, господарський суд приходить до висновку, що їх нарахування здійснено позивачем вірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Патерсон»(юридична адреса: 04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 23-А; фактична адреса: 04212, м. Київ, вул. М. Малиновського, 12, код ЄДРПОУ 32824928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська фруктова компанія»(юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Оболонська, 7; фактична адреса: 03680, м. Київ, пров. Червоноармійський, 3, оф. 29, код ЄДРПОУ 35017065) –87 589 (вісімдесят сім тисяч п’ятсот вісімдесят дев’ять) грн. 72 коп. –боргу, 5 421 (п’ять тисяч чотириста двадцять одна) грн. 02 коп. –індексу інфляції, 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 99 коп. –3 % річних, 936 (дев’ятсот тридцять шість) грн. 40 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Спичак О.М.