Court ruling № 23599285, 26.03.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2012 р. м. Київ К-54213/09-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.08.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 р.

у справі №2-а-2663/08

за позовом Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»Ніжинської експедиції з геофізичних досліджень в свердловинах

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика»Ніжинської експедиції з геофізичних досліджень в свердловинах (далі -позивач) звернулось з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі -відповідачі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.08.2008 р. (суддя -О.В. Кашпур), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя -Л.В. Бєлова, судді -Г.М. Бистрик, М.В. Данилова), позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 11.07.2008 р. №0000421730/0.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача від позивача на адресу суду касаційної інстанції не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Податковим органом було проведено виїзну планову перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2007 р. по 31.03.2008 р., результати якої викладені у акті від 07.07.2008 р. №901/23-01432842.

Перевіркою було виявлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 23 235,00 грн.

На підставі встановлених порушень податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2008 р. №0000421730/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 69 705,00 грн. (у т.ч. 23 235,00 грн. -основний платіж та 46 470,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), і яке є предметом оскарження у даній справі.

Підставою для такого нарахування стало безпідставне, на думку податкового органу, невключення позивачем до складу загального місячного оподатковуваного доходу платників податків (працівників) виплат експедиційних надбавок (польового забезпечення) з метою компенсації підвищених витрат при виконанні геофізичних робіт в польових умовах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, приписами пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Підпунктом 4.3.2 п. 4.3 цієї ж статті зазначено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) як суми коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Згідно положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон №59, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р., службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Як вбачається з матеріалів справи, колективним договором між адміністрацією та профспілковим комітетом позивача, схваленого 14.04.2008 р., сторонами було погоджено, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в польових умовах, є відрядженням, з виплатою добових у вигляді польового забезпечення за фактично відпрацьовані дні у розмірах встановлених постановою КМУ від 23.04.1999 р. №663 «Про норми відшкодувань витрат на відрядження в межах України»та згідно «Положення про виплату польового забезпечення працівникам ДГП «Укргеофізика».

Крім того, постановою КМУ від 31.03.1999 р. №490 зазначено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Таким чином, судовими інстанціями правильно встановлено, що грошові кошти, одержані працівниками позивача не можуть розглядатися як доход таких працівників, оскільки такі кошти є виплатами для виконання робіт в польових умовах, які визначені колективним договором позивач як відрядження та використані на потреби підприємства.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком попередніх судових інстанцій щодо безпідставності нарахування позивачу зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.08.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 р. у справі №2-а-2663/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

Суддя О.М. Нечитайло