Court ruling № 23547469, 10.04.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/19406/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.

при секретарі Стасюк Р.О.

за участі представника відповідача -Туза О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Оранта»до Київської регіональної митниці та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії -

в с т а н о в и л а:

ТОВ «Торгівельний дім «Оранта»звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської регіональної митниці та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів, зобов'язання митниці застосувати заявлену у ВМД митну вартість та зобов'язання органу Державного казначейства України повернути надміру сплачені податки і збори.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 р., адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів № 100000006/2010/311545/1 від 01.06.2010 року. Зобов'язано Київську регіональну митницю застосувати митну вартість, заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ората»згідно Вантажної митної декларації № 100000022/2010/711302 від 31.05.2010 року за ціною договору (вартість операції по методу 1) щодо товарів - Рослинні вершки для збивання «Маджик»у кількості 1 498 коробок по 12 шт. по 1 000 мл., продукт «Аро з цукром»у кількості 52 коробок по 12 шт. по 1 000 мл. та продукт «Аро без цукру»у кількості 51 коробки по 12 шт. по 1 000 мл., які імпортувались в Україну на підставі Інвойсу № 001783 від 13.05.2010 року, Договору (контракту) купівлі-продажу товару № 1 від 23.05.2008 року та Специфікації № 10 від 04.05.2010 року, яка є додатком № 10 до Договору № 1 від 23.05.2008 року, укладених між ТОВ «Торгівельний дім «Ората»та Компанією «Ко.Да.П. Кола Дейрі Продактс С.П.А.». Зобов'язано Головне управління Державного казначейства України у місті Києві повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ората»(код ЄДРПОУ 35809902, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 37, кв. 2) з Державного бюджету України 20 105, 29 грн. надміру сплачених податків і зборів.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Київська регіональна митниця подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову з мотивів невірного застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення.

Судами встановлено, що 23 травня 2008 року ТОВ «Торгівельний дім «Ората»(покупець) та Компанія «Ко.Да.П. Кола Дейрі Продактс С.П.А.»(продавець) уклали Договір купівлі-продажу товару № 1, метою якого є створення покупцю умов для його роботи в якості ексклюзивного дистриб'ютора продукції продавця, рослинних вершків для взбивання «Хулала», «Аро з цукром», молочних кулінарних вершків «Гран Кучина», молочних вершків для взбивання та кулінарного застосування «Дуетто»та «Аро без цукру», відповідно до характеристик продуктів та технічних специфікацій, наведених в додатку А до даного контракту.

На виконання вказаного договору 18.05.2010 р. позивачу було поставлено продукцію -рослинні вершки для збивання «Маджик»у кількості 1 498 коробок по 12 шт. по 1 000 мл., продукт «Аро з цукром»у кількості 52 коробок по 12 шт. по 1 000 мл. та продукт «Аро без цукру»у кількості 51 коробки по 12 шт. по 1 000 мл., загальною вартістю 9 249, 45 Євро.

Декларантом товару ТОВ «Торгівельний дім «Ората»заявлено до розмитнення товар за договірною вартістю, однак Київська регіональна митниця, не прийнявши визначення декларантом митної вартості за основним методом (за ціною договору), визначила митну вартість товару за резервним методом згідно з рішенням № 100000006/2010/311545/1 від 01.06.2010р.

На підставі даного рішення було складено вантажну митну декларацію № 100000020/2010/711425 від 08.06.2010 р. та Декларацію митної вартості № 100000020/2010/711425 від 08.06.2010 р. (форма ДМВ-2) із зазначенням митної вартості, визначеної в оскаржуваному рішенні, у наступному розмірі: 178 114, 64 грн. рослинні вершки для збивання «Маджик», 11 005, 54 грн. продукт «Аро з цукром»та 15 615, 63 грн. продукт «Аро без цукру».

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Торгівельний дім «Оранта»про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів, зобов'язання митниці застосувати заявлену у ВМД митну вартість та зобов'язання органу Державного казначейства України повернути надміру сплачені податки і збори, суди першої та апеляційної інстанцій правильно послались на частину 1 статті 265 МК, згідно з якою митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" та від 20 грудня 2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що під час здійснення митного контролю посадовими особами митниці не проводились консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, а також не дотримано обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

За таких умов, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність належних правових підстав у митниці для прийняття рішення про визначення митної вартості товару за шостим методом.

Враховуючи вищевикладене, рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності.

Судами вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено. Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного , керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 р залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 -238, 239-1 КАС України.

Судді: /підписи/

з оригіналом згідно: суддя Н. Васильченко

Суддя Н.В. Васильченко