Decision № 23540121, 05.04.2012, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2012 р. Справа № 5/025-12

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Коміс", м. Вишневедо Комунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, м. Вишневепро стягнення 121372,52 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 23.05.2011р. № 23-05-11/02відповідача:ОСОБА_2 -дов. від 22.11.2011р.суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Коміс" (далі -позивач) до Комунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі -відповідач) про стягнення 121372,52 грн., з яких 76941,60 грн. основного боргу, 10719,11 грн. інфляційних втрат, 5072,67 грн. 3% річних та 28639,14 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за виконані підрядні роботи.

В судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 05.04.2012р. № 12-04-05/01, згідно якої заявив додаткову вимогу про стягнення з відповідача 29310,53 грн. - відсотків за неправомірне користування чужими коштами, передбачених ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, тобто зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Разом з тим, в поданій позивачем заяві від 05.04.2012р. № 12-04-05/01 йдеться не про збільшення позовних вимог -зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога, а про заявлення окремої вимоги додатково до викладених у позовній заяві.

З огляду на зазначене, суд відхиляє подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог від 05.04.2012р. № 12-04-05/01 та здійснює в даному провадженні розгляд первісних вимог викладених в позовній заяві, а саме про стягнення 121372,52 грн., з яких 76941,60 грн. основного боргу, 10719,11 грн. інфляційних втрат, 5072,67 грн. 3% річних та 28639,14 грн. пені.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції позовної заяви та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні, надав відзив на позов від 04.04.2012р. № 243/1, згідно якого позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 76941,60 грн. визнав повністю, а в частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та пені заперечив і просив відмовити в їх задоволенні з мотивів того, що в актах приймання виконаних підрядних робіт не зазначена дата його складання, а тому не можливо визначити термін настання обов'язку відповідача щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи. Крім того, умовами договору, укладеного між сторонами, відповідальність відповідача за прострочення здійснення оплати за виконані підрядні роботи у вигляді пені не встановлена.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 05.10.2009р. № 72 (далі -договір), відповідно до умов якого позивач -виконавець зобов'язався виконати роботи по капітальному ремонту дороги по вул. Першотравнева в м. Вишневе, а відповідач - замовник зобов'язався прийняти та оплатити цю роботу (п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору сума договору складає 76941,60 грн., в т.ч. ПДВ -12823,60 грн.

Остаточні розрахунки проводяться після оформлення і підписання актів виконаних робіт (п. 2.3 договору).

Згідно п. 4.1 договору прийом робіт здійснюється представниками сторін шляхом підписання акта виконаних робіт.

Даний договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010р. (п. 11.1 договору в редакції додаткової угоди до договору).

На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем були прийняті підрядні роботи на суму 76941,60 грн. що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Оскільки в зазначеному акті приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року сторони не зазначили дату його складання та підписання, то враховуючи положення п. 5.2 договору, якими визначено, що позивач зобов'язався виконати роботи до 31.12.2009р., суд приходить до висновку, що даний акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року складений та підписаний сторонами в останній день місяця, в якому виконувались зазначені підрядні роботи, а саме грудня 2009 року, тобто 31 грудня 2009 року.

Разом з тим, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 76941,60 грн.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми, договір підряду -це консенсуальний, двохсторонній та оплатний договір.

Стаття 854 Цивільного кодексу України до обов'язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за виконані роботи, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 76941,60 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 76941,60 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за виконані підрядні роботи, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за період прострочення з 24.12.2009р. по 29.02.2012р. складають 10719,11 грн., 3% річних з простроченої суми за період з 24.12.2009р. по 29.02.2012р. складають 5072,67 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, положення п. 2.3 договору, згідно якого остаточні розрахунки проводяться після оформлення і підписання актів виконаних робіт, а також встановленої судом дати підписання акта приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року -31.12.2009р., прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи починається з 01.01.2010р.

Таким чином, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи, періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати з простроченої суми боргу за час прострочення з січня 2010р. по грудень 2012р. в розмірі 10719,09 грн., три проценти річних з простроченої суми боргу за час прострочення з 01.01.2010р. по 29.12.2012р.в розмірі 4995,93 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє.

Також, позивач посилаючись на положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання розрахунків з оплати виконаних підрядних робіт в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за його розрахунком за період прострочення складає 28639,14 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом досліджено положення договору, укладеного між сторонами, та встановлено, що такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання, як сплата неустойки у вигляді пені за час прострочення грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за виконані роботи, сторони договору при його укладанні не встановили і як наслідок положення даного договору його не містять.

Оскільки сторонами договору не встановлений такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання як пеня, то позовні вимоги про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 28639,14 грн. пені є безпідставні, а тому задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 76941,60 грн. основного боргу, 10719,09 грн. інфляційних втрат та 4995,93 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Заперечення відповідача проти позову в частині стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних не приймаються судом до уваги при вирішенні спору оскільки вони спростовуються наявними матеріалами справи.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Зелена, 2, ідентифікаційний код 34778905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Коміс" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул.. Машинобудівників, 17-А, секція Д, офіс 2, ідентифікаційний код 34361344 ) 76941 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот сорок одну) грн. 60 коп. основного боргу, 10719 (десять тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 09 коп. інфляційних втрат, 4995 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 93 коп. 3% річних, 1853 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят три) грн. 13 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.