№ 2322696, 06.11.2008, Commercial Court of Chernivtsi Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2008 р. м.Чернівці Справа № 2/253

Суддя господарського суду Чернівецької області Скрипничук Iван Васильович

при секретарі Добровольської А.Я., розглядаючи справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс"

до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень Сокирянської ОДПІ за № 0005581500/1 від 24 вересня 2007 року, за №0005571500/1 від 24 вересня 2007 року та за №0004821500/1 від 24 вересня 2007 року

за участю представників:

від позивача – Козак Т.М., довіреність № 24 від 05.11.2008р.

від відповідача – Швець О.І., довіреність від 05.11.2008р. за № 14309/9/10-020

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс” м.Новодністровськ звернулось з позовом до Сокирянської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Сокирянської ОДПІ за № 0005581500/1 від 24 вересня 2007 року на суму 685,50грн., за № 0005571500/1 від 24 вересня 2007 року на суму 1700,91грн. та за № 0004821500/1 від 24 вересня 2007 року на суму 1344,91грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено граничні терміни (1095 днів) для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДВ по деклараціях за 2000-2004 роки, що суперечить законодавству з питань оподаткування.

Відповідач позовні вимоги заперечує посилаючись на їх безпідставність, оскільки позовна давність у 1095 днів стосується виключно податкових зобов’язань, а не строків застосування штрафних санкцій згідно ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд встановив.

Так, Сокирянська об’єднана ДПІ на підставі акту невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість від 20 вересня 2007 року за № 15-1500/383/25076984 винесла рішення про застосування штрафних санкцій до ТОВ “Інтерсервіс” за податковими повідомленнями-рішеннями №0005581500/1 від 24 вересня 2007 року на суму 685,50грн., № 0004821500/1 від 24 вересня 2007 року на суму 1344,91грн. та № 0005571500/1 від 24 вересня 2007 року на суму 1700,91грн.

За правилами пп.15.1.1 Закону України № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” (далі – Закон № 2181), податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була надана пізніше – за днем її фактичного подання. Цим же Законом встановлено граничний термін і для застосування штрафних санкцій – 1095 днів від дня порушення.

У акті перевірки від 20 вересня 2007 року за № 15-1500/383/25076984 наведений розрахунок штрафних санкцій в частині несвоєчасності сплати ПДВ по деклараціях, в тому числі за 2000 рік, термін позовної давності стосовно нарахування штрафних санкцій закінчився до 2004 року, як зазначає позивач у позовній заяві.

Проте, суд вважає, що посилання позивача на те, що закінчився термін позовної давності стосовно нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

Преамбулою Закону № 2181 установлено, що цей Закон є спеціальним Законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені і штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181 установлено, що у разі, коли платник податків не сплачує суму податкового зобов’язання протягом граничних термінів, та кий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання – у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів – у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів – 50 % погашеної суми податкового боргу.

За правилами підпункту 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 Закону № 2181, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була надана пізніше – за днем її фактичного подання.

Під терміном “податкове зобов’язання” Закон № 2181 визначає зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, передбачені цим Законом або іншими законами України (пп.1.2 статті 1 Закону № 2181).

Під терміном “штрафна санкція” Закон № 2181 визначає як – плата у фіксованій формі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку із порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Отже, визначена у статті 15 Закону № 2181 позовна давність у 1095 днів стосується виключно податкових зобов’язань, а не строків застосування штрафних санкцій.

Таким чином, правових підстав для задоволення позову немає з урахуванням вищезазначених обставин.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 71, 86, 159, 160, 161, 162, 163, 167 185, 186, п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, с у д –

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя І.В. Скрипничук