№ 231126, 22.08.2006, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22.08.06р.

Справа № А37/239-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Центральний універмаг”, м.Дніпропетровськ

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень від 23.02.2006року № 0000518822/04720, від 23.02.2006року № 0000528822/04719

Суддя Кеся Н.Б.

Секретар с/з Боговенко С.Ю.

Представники:

Від позивача: Бабій С.О., дов. №1/6-12 від 04.01.05р.

Від відповідача: Дуброва Л.А., дов. №2248/10/08-09-15 від 10.02.06р.

Уланова П.В., дов № 2063/10/08-09-13 від 30.01.06

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошена тільки вступна та резолютивна частина постанови.

Суть спору :

Відкрите акціонерне товариство „Центральний універмаг” (далі –позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі –відповідач) і просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 23.02.2006року № 0000518822/04720, від 23.02.2006року № 0000528822/04719. Позовні вимоги обґрунтовані незгодою позивача з донарахуванням податку на прибуток за операціями, які не є збитковими, та донарахуванням податку на додану вартість на суми компенсації плати за землю, що не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що витрати підприємства перевищували в спірні періоди отриманий ним доход, тому різниця підлягає виключенню зі складу валових витрат. Щодо отримання компенсації плати за землю відповідач вказує на порушення позивачем вимог ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд

В с т а н о в и в:

На підставі акту перевірки від 13.02.2006року №000286 відповідачем направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 23.02.2006року №0000518822/04720, яким донараховано податок на прибуток приватних підприємств на суму 325566,68 грн. (основний платіж –139408,30 грн., штрафні санкції - 186158,38 грн.) та від 23.02.2006року №0000528822/04719, яким донараховано податок на додану вартість на суму 1997,82 грн.( основний платіж –1331,88 грн., штрафні санкції –665,94 грн.).

Нарахування вказаних платежів пов’язується з наступними обставинами.

ВАТ «Центральний універмаг” - «Генеральний підрядчик»та ТОВ «Торнадо Ком»- «Замовник»укладено угоду від 11.11.2004 року № ТК - 041111 про виконання підрядних робіт та виготовлення і монтажу металоконструкцій, першої черги будівництва торгівельного комплексу по вулиці Лермонтова - Газетна ум. Кривий Ріг. На виконання своїх зобов’язань перед «Замовником” ВАТ «Центральний універмаг» уклав з ТОВ НВП „Дніпростальконструкція»договір від 17.11.04 №ТК-041117 про виконання підрядних робіт та виготовлення і монтаж металоконструкцій першої черги будівництва торгівельного комплексу по вулиці –Лермонтова - Газетна у м. Кривий Ріг.

Після укладання угоди ВАТ «Центральний універмаг»здійснює придбання матеріалів на будівництво, перераховує передплату за матеріали підприємству ТОВ НВП ”Дніпростальконструкція».

За результатами операцій будівлі торгівельного комплексу ВАТ «Центральний універмаг»отримує збитки у IV кварталі 2003 року та II кварталі 2005року за рахунок перевищення витрат, понесених у зв’язку з будівництвом над доходами, отриманими від "Замовника" - ТОВ "Торнадо Ком" в оплату виконаних будівельних робіт.

У зв’язку з цим відповідачем на підставі п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” зроблений висновок про завищення позивачем загальної суми валових витрат на І877923,33грн., а саме: ІУ квартал 2004 року на суму 906279,71грн., П квартал 2005 року на суму 971643,62грн.

Суд вважає вказаний висновок помилковим з огляду на таке.

Відповідно до п/п 5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 ст.1 вказаного Закону визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п/п.11.2.1 п.11.2 ст.11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З аналізу наведених норм Законів вбачається, що відображення витрат платника податків в податковому обліку не потребує негайного отримання за ними доходу в той же період, коли понесені витрати, а припускає отримання доходу в майбутньому.

Як свідчать акти приймання виконаних робіт, які надані позивачем до матеріалів справи, загальна сума виконаних робіт за договором між позивачем та ТОВ „НВП „Дніпростальконструкція” складає –4094023,45грн. разом з ПДВ (акти приймання виконаних робіт підряду за березень 2005 року на суму 1700152,66грн., за червень 2005року – 985165,87грн., за вересень 2005року –1408704,93грн.). Вартість виконаних робіт по договору між позивачем та ТОВ „Торнадо Ком” складає 4134963,70грн. разом з ПДВ (акти приймання виконаних робіт за серпень 2005 року на суму 2712171,72грн., за жовтень 2005року –1422791,98грн.).

Таким чином, діяльність позивача за вказаними операціями спрямована на отримання доходів, що склали 34116,88грн.

В ході судового розгляду представниками відповідача пояснено, що не вважають діяльність позивача збитковою зі спірних витрат, але їх включення до валових витрат вважають за можливе лише в періодах, коли був отриманий доход, що не є меншим, ніж понесені витрати. Проте, суд вважає такі висновки неправомірними, оскільки вони не узгоджуються з наведеними правилами ведення податкового обліку.

Також актом перевірки зазначається, що в порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість” підприємством до бази оподаткування податком на додану вартість не включено суму 6658,74 грн. за період 2003 рік, 2004 рік, по вересень 2005року, яка пов’язана з отриманням позивачем компенсації земельного податку від ПФ "Гардаш ММ" на підставі угоди №б/н від 02.08.02. підприємству ВАТ "ЦУМ".

Відповідно до п.1 угоди ЧФ "Гардаш ММ" –як покупець І та II поверхів прибудови "Ротонда" будівлі, що належить ВАТ "ЦУМ", зобов'язується щомісячно компенсувати продавцю - ВАТ "ЦУМ" - користувачу земельної дільниці за адресою пр.К.Маркса, 52 суму земельного податку той частині площі будівлі , яка знаходиться у власності покупця. Відповідно до п.2 угоди сума компенсації складає 201,78 грн. в місяць без ПДВ.

Нарахування податку на додану вартість відповідачем за фактом отримання позивачем компенсації платежів за землю суд вважає безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до п/п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 1.4 ст.1 зазначеного Закону визначено, що поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

За обставинами справи позивач є користувачем земельної ділянки, яка використовується позивачем на підставі Державного акту на право постійного користування від 12.09.1995року, і є платником плати за землю згідно з довідкою Державного земельного кадастру від 23.01.2001року. Правовідносини щодо оренди земельної ділянки між позивачем та ПФ „Гардаш ММ” відсутні.

Суд вважає, що отримана ВАТ „ЦУМ” часткова компенсація плати за землю від ПФ „Гардаш ММ” не є платою за послуги, оскільки сплата податків не є господарською операцією, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Таким чином, нарахування податку на додану вартість за фактом отримання компенсації плати за землю суд визнає необґрунтованим.

З урахуванням викладеного, спірні податкові повідомлення-рішення суд визнає такими, що не узгоджуються з вимогами податкового законодавства, тому позов слід задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.94,158-163,254 п.п.3,6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення –рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 23.02.2006року № 0000518822/04720 з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 325566,68 грн. та від 23.02.2006року №0000528822/04719 з податку на додану вартість на загальну суму 1997,82 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства „Центральний універмаг” ( 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса,52, код ЄДРПОУ 01558218) 6,80 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Б.КЕСЯ

Постанову оформлено у повному обсязі 31.08.2006року