№ 22634853, 06.04.2012, Odesa District Administrative Court

Справа № 2а-9502/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ВІЛМАР СНД»до Державної податкової інспекції у м.Южному Одеської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю законного представника держави на боці відповідачів Прокуратури м.Южного про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2010 року №0000482310/0 та стягнення з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010 року в сумі 52338,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ВІЛМАР СНД»до Державної податкової інспекції у м.Южному Одеської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю законного представника держави на боці відповідачів Прокуратури м.Южного про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2010 року №0000482310/0 та стягнення з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010 року в сумі 52338,00 грн.

В судовому засіданні 06.04.2012 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач у червні 2010 року подав до податкового органу декларацію із визначенням відємного значення з ПДВ за травень 2010 року та одночасно подав заяву про відшкодування з бюджету мінусової різниці суми ПДВ, яка частково була підтверджена працівниками ДПІ під час проведеної перевірки, а тому вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є незаконним та з Державного бюджету підлягає стягненню сума ПДВ в розмірі 52338,00 грн., яка не відшкодована позивачу податковим органом. Представник відповідач ДПІ заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на законність прийнятого ДПІ податкового повідомлення-рішення, оскільки при перевірці позивача виявлені сумнівні операції з контрагентами, які підлягають додатковій перевірці. Представник ГУ ДКС в Одеській області був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с.170 т.3), але в судове засідання прибув, в звязку з чим, справа на підставі положень ч.4 ст.128 КАС України слухалась за його відсутності за наявними в справі запереченнями та доказами. Законний представник держави на боці відповідачів заперечив проти задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених представником ДПІ у своїх запереченнях на позов.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, законного представника держави на боці відповідачів та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач ДПІ у м.Южному Одеської області ДПС, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, Відповідач - Головну управління Державної казначейської служби України в Одеській області згідно ст.25 Бюджетного кодексу України є регіональним підрозділом центрального органу державної виконавчої влади, який згідно ст.50 Бюджетного кодексу України здійснює обслуговування Державного бюджету України, а тому позовні вимоги щодо оскарження їх актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

17.06.2010 року позивачем була подана до податкового органу декларація з податку на додану вартість з додатками за травень 2010 року (а.с.212-229 т.1), в рядку 25.1 якої та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.225 т.1) позивачем визначена сума бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2010 року шляхом її повернення на рахунок платника податку в розмірі 22793741,00 грн.

На підставі направлення на перевірку від 30.08.2010 року №156 посадовими особами відповідача згідно п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в період з 31.08.2010 року по 17.09.2010 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на банківський рахунок платника ПДВ за травень 2010 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №571/34/23-1007/33268860 від 17.09.2010 року з додатками (а.с.9-20 т.1), на підставі якого було підтверджено право на бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника податку в розмірі 9700812,00 грн. та 29.09.2010 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000482310/0 (а.с.8 т.1) щодо зменшення суми ПДВ, яка задекларована до відшкодування на суму 52338,00 грн.

Представник позивача не погоджується з прийнятим податковим повідомленням рішенням та бездіяльністю відповідача ДПІ щодо не направлення на підтверджену суму ПДВ в розмірі 52338,00 грн. висновку до органу Державного казначейства України щодо перерахування цієї суми на рахунок платника податку в порядку, встановленому абз.2 п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача ДПІ у м.Южне у власних запереченнях від 30.11.2010 року №17050/9/10-0004 (а.с.233-232 т.1) зазначив, що хоча сума ПДВ в розмірі 52338,00 грн. за травень 2010 року й була формально за наявними документами підтверджена, але фактичних доказів виконання послуг позивачу його контрагентами надано не було та на час проведення перевірки не надійшли до податкового органу матеріали зустрічних перевірок з контрагентами позивача за господарськими операціями, що виникали сумніви у їх дієздатності чи правоздатності, що позбавляло позивача право на бюджетне відшкодування ПДВ у заявленій сумі.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області у власних запереченнях проти позову від 07.02.2012 року №16-12/63 (а.с.151-152 т.3) пояснив, що орган ДКС України не має можливості відшкодувати податок на додану вартість позивачеві адже податковий орган не направив на його адресу відповідне подання про повернення суми ПДВ на рахунок платника ПДВ.

Розглянувши оскаржений акт субєкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), необхідно враховувати, що згідно п.п.7.7.1 п.7.7 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається, як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 цього ж Закону встановлено: якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно підпункту 7.7.1 має від`ємне значення: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від`ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2008 року №159 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого у Міністерстві юстиції 19.03.2008 року за №224/14915 та відповідно до листа ДПА України від 11.04.2008 року №7627/7/16-0117 зі змінами та доповненнями, внесеними листом ДПА України від 14.05.2008 року №9684/7/16-0117, листом Комітету Верховної Ради України з питань податкової митної політики від 02.06.2008 року №04-27/575 та листа ДПА України від 13.06.2008 року №225/2/16-1510 встановлено, що сума податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, не може перевищувати різниці значень податкового кредиту і податкових зобовязань окремого звітного періоду. Податкові зобовязання звітного періоду формуються у розділі I декларації з податку на додану вартість, податковий кредит у розділі II. Декларування такої різниці відбувається у рядку 18.2 розділу III та є необхідною, але не достатньою умовою для отримання права на бюджетне відшкодування.

Таким чином, для отримання права на бюджетне відшкодування законодавством встановлено додаткові дві умови: від`ємне значення різниці податкових зобовязань та податкового кредиту окремого звітного періоду повинно хоча б частково зберегтися за наслідками наступного податкового періоду (не бути погашеними додатковими податковими зобовязаннями наступного податкового періоду) та те, що таке від`ємне значення повинно бути оплачене постачальникам товарів (послуг).

У декларації з ПДВ за червень 2010 року (а.с.212-229 т.1) позивачем у рядку 24 зазначено відємне значення зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 37398741,00 грн. та у рядку 25.1 вказана сума ПДВ в розмірі 22793741,00 грн., яка була фактично сплачена постачальникам у складі вартості товарів, робіт (послуг) та подана заява про повернення цієї суми на рахунок платника податку (а.с.225 т.1).

Згідно наданих представником позивача платіжних доручень за травень 2010 року (а.с.200-205 т.1) ним підтверджена сума фактичного сплаченого податку на додану вартість в складі вартості придбаних товарів, робіт (послуг) на суму 52338,00 грн.

Таким чином, у позивача були дві обовязкові умови настання права на бюджетне відшкодування ПДВ: наявність відємного значення податкового зобовязання з ПДВ в наступному податковому періоді та фактична сплата ПДВ постачальникам товарів, робіт (послуг) у складі їх вартості.

Відповідно до приписів абз.1 п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідачем у визначені законом строки була проведена позапланова виїзна документальна перевірка правильності формування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року та за її результатами складений акт перевірки №571/34/23-1007/33268860 від 17.09.2010 року з додатками (а.с.9-20 т.1), на підставі якого не було підтверджено право на бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника податку в розмірі 52338,00 грн. в звязку із тим, що не було фактично підтверджено надання послуг позивачу його контрагентами у квітні-травні 2010 року.

У відповідності до приписів ч.4,5 ст.11 КАС України судом під час офіційного зясування обставин справи досліджувалось питання щодо товарності угод за якими позивач формував податковий кредит з ПДВ у звітному податковому періоді.

Так, між позивачем та ТОВ БК «Рубікон» були укладені договори підряду на виконання будівельних робіт від 01.04.2010 року №258 (а.с.64-71 т.1), від 16.02.2010 року №241 (а.с.84-91 т.1) та від 21.04.2010 року №273 (а.с.118-125 т.1), від 21.04.2010 року №274 (а.с.133-140 т.1) щодо проведення ремонтно-будівельних робіт на комплексі перевантаження та переробки тропічних олій, що належить позивачу.

Фактичне надання послуг за цими договорами підтверджується наступними письмовими доказами: протоколами узгодження договірних цін (а.с.72-83,92-117,126-132,141-148 т.1), довідкою про вартість виконаних будівельних та ремонтних робіт за квітень 2010 року (а.с.150 т.1), актом прийняття виконаних робіт за квітень 2010 року (а.с.151-162 т.1), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2010 року (а.с.163-164 т.1), актом №1 прийняття виконаних робіт за квітень 2010 року (а.с.165-174,175-182 т.1), довідкою про вартість виконаних робіт за червень 2010 року (а.с.183-184 т.1), актом прийняття виконаних будівельних робіт за червень 2010 року (а.с.185-199 т.1), звітами про використання будівельних матеріалів (а.с.12-13 т.2), листами ТОВ БК «Рубікон»щодо видачі перепусток його працівникам та транспорту підприємства на територію комплексу для проведення робіт (а.с.14-20,26-27 т.2), фото таблицями щодо результатів наданих послуг (а.с.28-34 т.2), технічним паспортом від 25.10.2010 року (а.с.50-76 т.2) про належність комплексу переробки тропічний олій позивачеві, сертифікат відповідності від 14.01.2011 року про завершення будівництва розширення комплексу переробки тропічних олій (а.с.77 т.2).

Окрім того, 01.02.2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЛД ГРУПП»був укладений договір №100201 (а.с.59-62 т.1) про надання інформаційних послуг щодо знаходження та руху вагонів позивача на території країн СНД.

Фактичне надання послуг за цим договором підтверджується наступними письмовими доказами: протоколом договірної ціни від 01.02.2010 року (а.с.63 т.1), актом прийняття виконаних робіт від 31.03.2010 року (а.с.107 т.2), від 30.04.2010 року (а.с.149 т.1), роздруківками електронної бази даних руху залізничних вагонів, які використовуються позивачем у власній підприємницькій діяльності (а.с.19-262 т.2, а.с.1-96 т.3), даних журналів реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції підприємства позивача щодо направлення замовлень, отримання підтвердження знаходження вагонів (а.с.108-118 т.2).

Відповідно до приписів п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит позивача за травень 2010 року сформований на підставі отриманих від постачальників товарів, робіт (послуг) податкових накладних (а.с.206-211 т.1), які за своїм змістом відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та були належною підставою для формування податкового кредиту з ПДВ у травні 2010 року.

Таким чином, оскільки представником позивача надані достатні докази фактичного виконання робіт та надання послуг його контрагентами, що підтверджується відповідними документами, які відповідають вимогам ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», висновок податкового органу про безтоварність цих угод є помилковим, а тому прийняте ним податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Оскільки податковий орган під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки не спростував право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за рахунок коштів Державного бюджету України в суму 52338,00 грн., але в порушення приписів абз.2 п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не направив до органу Державного казначейства України висновку про повернення цих коштів на банківський рахунок платника податку, згідно позиції Судової плата у адміністративних справах Верховного Суду України, яка висловлена в постанові суду від 24.02.2009 року (порядковий номер судового рішення в ЄДРСР 3741893) та інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»поновлення права платника податків у такий ситуації повинен бути обраний у формі стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування ПДВ, а тому, на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України суд повинен задовольнити позовні вимоги позивача, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення та стягнути з Державного бюджету України на його користь суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року в розмірі 52338,00 грн.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Южному Одеської області від 29.09.2010 року №0000482310/0.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ВІЛМАР СНД»(65481, Одеська область, м.Южне, вул..Індустріальна 6, Код ЄДРПОУ 33268860) відшкодування підтвердженої та сплаченої суми податку на додану вартість за червень 2010 року в розмірі 52338,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.

06 квітня 2012 року