Court ruling № 22530708, 05.04.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2012 р. м. КиївК/9991/12263/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі СДПІ)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011

у справі № 2а-9092/09/1570

за позовом державного підприємства «Одеська залізниця»(далі Підприємство)

до СДПІ,

за участю Одеської транспортної прокуратури,

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Нікосяна О.С.,

відповідача Шилова А.К.,

Генеральної прокуратури України Суходольського С.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ від 12.06.2009 № 0000311510/0. У прийнятті цих судових рішень попередні інстанції виходили з правомірності врахування позивачем коштів у розмірі 1 відсотка від планових витрат на рік, які перераховувалися Підприємством на утримання апарату управління Укрзалізниці на підставі наказу останньої, під час розрахунку чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не визначено джерел та суми витрат на утримання адміністративного апарату Укрзалізниці, а відтак, враховуючи, що позивач є самостійним господарюючим субєктом, здійснені Підприємством відрахування на утримання Укрзалізниці не можуть вважатися витратами на забезпечення основної діяльності позивача, що зменшують чистий прибуток останнього.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги СДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що податковим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2008, оформлену актом від 29.05.2009 № 316/15-1/01071315/12. В ході цієї перевірки було виявлено факт перерахування позивачем коштів у межах 1 відсотка від планових витрат на рік на утримання Укрзалізниці за рішеннями Ради Укрзалізниці, викладеними у наказах від 27.04.2005 № 103-ц та від 29.12.2006 №560-ц. На підставі висновку про незаконність врахування цих витрат під час обчислення Підприємством чистого прибутку від операційної діяльності, СДПІ було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Підприємству донараховано податкове зобовязання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх обєднань), що вилучається до бюджету»у сумі 22629075 грн. (у тому числі 11657400 грн. за основним платежем та 10971675грн. за штрафними санкціями).

Статтею 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»установлено, що державні (крім Державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів"), в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків.

На виконання цієї статті постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2007 № 68 затверджено Порядок відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), за змістом пункту 3 якого частина чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та розмірів відрахувань частини прибутку (доходу), зазначених у пункті 2 цього Порядку.

Згідно з пунктом 37 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

При цьому під прибутком від звичайної діяльності в цьому Положенні розуміється різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку (пункт 34), тоді як прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків) (пункт 32).

Наведене у пункті 4 названого Положення визначення витрат як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період, дає підстави для висновку про те, що для цілей бухгалтерського обліку (на відміну від поняття «валових витрат»у податковому обліку) будь-які витрати, понесені підприємством під час здійснення діяльності, є витратами і відображаються на відповідних рахунках згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

З огляду на приписи пункту 22 цього Положення відповідають викладеним вище критеріям та наводяться у Звіті про фінансові результати з метою визначення чистого прибутку і "Адміністративні витрати" (які включають загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства).

У пункті 1 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 262, визначено, що державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінтрансзв'язку.

До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту (далі - підприємства) за переліком, визначеним Мінтрансзв'язку.

Пунктом 8 цього Положення передбачено, що Генеральний директор Укрзалізниці визначає структуру та повноваження апарату Укрзалізниці, затверджує кошторис витрат на його утримання.

В силу вимог пункту 6 названого Положення Укрзалізниця в межах своєї компетенції видає накази, обов'язкові для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці, організує та контролює їх виконання.

Аналіз наведених законодавчих приписів свідчить про те, що в даному конкретному випадку витрати Підприємства на утримання апарату Укрзалізниці мають обовязковий характер, позаяк здійснюються на підставі обовязкового для позивача рішення Укрзалізниці в межах її компетенції. А відтак з урахуванням того, що позивач є підприємством, підпорядкованим Укрзалізниці, та з огляду на поняття витрат у бухгалтерському обліку підприємства, слід погодитися з висновком попередніх інстанцій щодо правомірного врахування позивачем спірних витрат під час розрахунку частини чистого прибутку, яка підлягає сплаті до бюджету.

З аналогічних підстав правильною є і надана судами правова оцінка обставин справи щодо відсутності факту заниження позивачем суми чистого прибутку в 2008 році.

З урахуванням викладеного суди цілком обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Підприємства, а тому процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови і ухвали судів першої та апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 у справі № 2а-9092/09/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко