Court ruling № 22505697, 25.03.2010, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2010 р. м. КиївК-3282/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретаріПатюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2008 у справі № 2-24/13195-2007А Господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма Селма»

до 1. Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

2. Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 118472,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2008, позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Електробудівний завод «Фірма «Селма»»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 118472,00 грн. та судові витрати в сумі 1184,72 грн.

Судові рішення вмотивовані посиланням на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.09.2006 у справі № 2-24/12037-2006А за позовом ВАТ «Електробудівний завод «Фірма «Селма»»до ДПІ у м. Сімферополі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 118472,00 грн., яка набрала законної сили, та на відсутність правового регулювання щодо форми податкової декларації у випадку виникнення в учасника технологічного парку, яким є позивач, відємного значення чистої суми податкового зобовязання.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, вважаючи, що судами першої й апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права, зокрема пункт 1.8 ст. 1, підпункт 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7, пункт 11.12 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» ( далі за текстом Закон № 168/97 ).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Спір, який є предметом вирішення у даній справі, хоча безпосередньо стосується права позивача на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2005 року, він виник у звязку з різним тлумаченням сторін норм, що встановлюють правила податкового обліку сум ПДВ, сплачених (нарахованих) позивачем у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг ), які використовувались ним при здійсненні господарської діяльності по виконанню інноваційного проекту як учасником технопарку «Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона».

Як свідчать наявні у справі докази, зокрема пояснення сторін, копія акту перевірки від 04.07.2005 № 165/23-4/20732066 фактичною підставою виникнення спору слугувало виключення контролюючим органом в податковому обліку позивача за загальною податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2005 року із суми податкового кредиту

Згідно з абзацом дванадцятим пункту 11.12 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»на період запровадження спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків, зокрема «Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона»податок на додану вартість справляється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків».

Абзацом 1 ст. 4 цього Закону передбачено, що суми податку на додану вартість, нараховані відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»за операціями з продажу товарів / виконаних робіт, наданих послуг /, повязаними з виконанням інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними напрямками діяльності технологічних парків, і суми податку на прибуток, одержаного від виконання зазначених проектів, нарахованих у порядку, встановленому Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», технологічні парки, їх учасники, дочірні та спільні підприємства, за умови ведення окремого бухгалтерського обліку операцій, повязаних з виконанням інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними напрямками діяльності технологічного парку, не перераховують до бюджету, а зараховують на відкриті спеціальні рахунки для використання виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.

Порядок зарахування сум податків на спецрахунки та їх використання технологічними парками затверджено відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2000 р. № 1018 із внесеними змінами і доповненнями.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за № 250/2054, в редакції наказу ДПА України від 30.09.2003 р. № 466, передбачено, що податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) подають також ті платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.12 (абзац дванадцятий), 11.21, 11.29, 11.35 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами.

Форма податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена), затверджена наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, передбачає, зокрема декларування операцій, що оподатковуються за ставкою 0 % , в тому числі експортні операції (рядок 2.1 розділу І «Податкові зобовязання»); податкового кредиту (розділ ІІ «Податковий кредит»); суми податку, яка залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання (підпункт 11.12 ст. 11 Закону); суми податку, яка зменшує податкові зобовязання наступних звітних періодів (відємне значення суми рядків 18 і 19) (рядок 20); суми податку, яка зменшує суму податку, належну до сплати в наступному звітному періоді, і не відображається в особовому рахунку платника (рядки 23.2, 24 розділу ІІІ «Розрахунки з бюджетом за звітний період»).

Наведене спростовую висновок судів попередніх інстанцій щодо не врегулювання порядку ведення податкового обліку за скороченою податковою декларацією з податку на додану вартість при відємному значенні чистої суми податкових зобовязань (відємне значення суми рядків 18 і 19).

Як свідчать наявні у справі докази, зокрема пояснення сторін, копія акту перевірки від 04.07.2005 № 165/23-4/20732066 фактичною підставою виникнення спору слугувало виключення контролюючим органом в податковому обліку позивача за загальною податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2005 року задекларованої суми податкового кредиту з посиланням на те, що ці суми податку підлягають включенню до спеціальної декларації, внаслідок чого сума податку 118472,00 грн. з відємним значенням підлягає декларуванню в рядку 24 спеціальної декларації. У звязку з цим вирішення спору вимагало від суду встановлення обставин щодо відтворення позивачем в податковому обліку за загальною декларацією за березень 2005 року при формуванні податкового кредиту сум ПДВ, а саме зясування, чи сплачені (нараховані) ці суми податку у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), використаних у господарській діяльності, повязаній із виконанням інноваційного проекту, та дати належну юридичну оцінку встановленим обставинам на предмет відповідності дій позивача вимогам наведених правових норм. Судом, однак, вказані норми матеріального права застосовані не були. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування за березень 2005 року в сумі 118472,00 грн. визнано постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.09.2006 у справі № 2-24/12037-2006А за позовом ВАТ «Електробудівний завод «Фірма «Селма»»до ДПІ у м. Сімферополі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 118472,00 грн., яка набрала законної сили. Пославшись при цьому на частину 1 ст. 72 КАС України, суд, однак, не звернув увагу на те, що відповідно до цієї норми процесуального права преюдиційне значення мають обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, а не юридична оцінка цих обставин чи юридичний висновок суду на підставі цих обставин.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Не застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, якими врегульовано спірне правовідношення, а також порушення норм процесуального права, яке призвело до прийняття незаконного судового рішення згідно з частиною 2 ст. 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити обставини справи відповідно до предмету спору, зокрема, встановити, чи використовувались товари (послуги), суми податку у звязку з придбанням яких задекларовані позивачем у складі податкового кредиту в загальній декларації за березень 2005 року, при здійсненні господарської діяльності по виконанню інноваційного проекту як учасником технопарку, та дати їм належну юридичну оцінку, вирішивши спір згідно з чинним законодавством.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2008, постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2007, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписТ.М.Шипуліна