№ 22406417, 04.04.2012, Kyiv Commercial Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2012 № Б11/064-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Гарник Л.Л.

суддів: Верховця А.А.

Доманської М.Л.

за участю представників:

від ініціюючого кредитора: не зявився;

від ліквідатора: не зявився;

від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва: ОСОБА_2 (довіреність від 14.03.2012 № 7/9/10-114);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

на ухвалу господарського суду Київської області від 14.09.2011

у справі №Б11/064-11 (суддя Мальвана Л.Я.)

за заявоюфізичної особи-підприємця ОСОБА_3

дотовариства з обмеженою відповідальністю “ВПТК Аверс”

пробанкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 08.06.2011 у справі № Б11/064-11 за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “ВПТК Аверс” визнано банкрутом останнього з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2011 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю “ВПТК Аверс”, ліквідовано товариство з обмеженою відповідальністю “ВПТК Аверс” як юридичну особу у звязку з банкрутством, провадження у справі припинено, інше.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Своє право на звернення Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва обґрунтовує наявністю у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПТК Аверс" заборгованості перед Держаним бюджетом України у розмірі 344542,05 грн.

Скаржник зазначає, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків, а винесення постанови про визнання платника податків банкрутом може порушити її права.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 7, 14, 23, 32, 40, 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника висловився за задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що інші учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром поштових відправлень, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. N 2343-XII (із змінами і доповненнями) передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з ч. 1 вказаної статті кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі - Закон про банкрутство) безспірні вимоги кредиторів вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно частини 3 статті 6 Закону справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до 1 ст. 52 Закону про банкрутство, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, відповідно до приписів Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Положеннями статті 1 названого закону визначено поняття „Безспірні вимоги кредиторів” як вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, за Законом факт безспірності вимог кредитора виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Таким чином, з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Доказами наявності безспірних вимог є рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копію неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Вказані документи повинні з одного боку вказувати на розмір грошових вимог ініціюючого кредитора, а з іншого на строк невиконання, отже підтверджувати неплатоспроможність боржника протягом встановленого періоду.

Всупереч вимог Закону про банкрутство до матеріалів заяви кредитора не було додано рішення суду про стягнення боргу або інших доказів наявності безспірних грошових вимог. Факт визнання претензії боржником, у розумінні чинного законодавства таким доказом не є.

Оскільки, підставою проведення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство боржника є постанова про відкриття ліквідаційної процедури від 08.06.2011, яку належить скасувати, колегія суддів дійшла висновку про безпідставне проведення ліквідаційної процедури боржника та незаконність винесення ухвали, яка підсумовує хід ліквідаційної процедури.

За частиною 11 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство за наявності і підстав, передбачених статтею 40 цього Закону.

Таким чином, місцевий господарський суд здійснив порушення провадження у справі, не дослідивши докази щодо наявності тих підстав, на які посилався кредитор, а за таких обставин, здійснене у справі провадження не можна вважати законним з моменту його порушення.

Колегія суддів вважає постанову господарського суду про визнання боржника банкрутом та ухвалу господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження прийнятими у даній справі з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже такими, що підлягають скасуванню, у звязку з чим провадження у справі підлягає припиненню.

З таким висновком погодився Верховний Суд України, зазначивши у пункті 36 Постанови Пленуму №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009року: " Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору). "

Відповідно до вимог ст. 41 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", суд вважає необхідним зобовязати державного реєстратора за адресою місцезнаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування ухвали господарського суду м. Києва від 17.05.2011.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва задовольнити частково.

Постанову господарського суду Київської області від 08.06.2011 у справі № Б11/064-11 скасувати.

Ухвалу господарського суду Київської області від 14.09.2011 у справі № Б11/064-11 скасувати.

Провадження у справі № Б11/064-11 припинити.

Державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи скасувати державну реєстрацію припинення товариства з обмеженою відповідальністю “ВПТК Аверс”, Київська область, м. Васильків, вул.. Володимирська, 22а, (ідентифікаційний № 37199822), проведену відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 14.09.2011 у справі № Б11/064-11.

Справу № Б11/064-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддяГарник Л.Л.

СуддіВерховець А.А.

Доманська М.Л.