№ 22286546, 28.03.2012, Odesa District Administrative Court

Справа № 2а/1570/10397/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Дудка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МК-С»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МК-С» (далі ТОВ «МК-С») до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0002522350 від 31.10.2011 року.

У своєму позові позивач зазначив, що на підставі акту про проведення невиїзної позапланової перевірки від 14.10.2011 року № 7263/23-5/37060751 було прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.10.2011 року № 0002522350, яким ТОВ «МК-С»збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 41666,67 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн. Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Позивач зазначив, що одним з основних видів діяльності підприємства є купівля-продаж, обробка деревини, виготовлення з неї продукції та реалізація її споживачам. З метою провадження зазначеного виду діяльності позивачем було орендовано приміщення та укладено договір купівлі-продажу від 18.04.2011 року № 018 з ТОВ «Фрімен», відповідно до якого придбано станки деревообробні, що були у використанні, на загальну суму 250000,00 грн., в т.ч. ПДВ 41666,67 грн. На виконання умов договору позивачем було сплачено відповідну суму на користь ТОВ «Фрімен»та отримано від останнього відповідну податкову накладну. Передача обладнання відбувалась за актом приймання-передачі від 05.05.2011 року та видатковою накладною від 05.05.2011 року № РН-029. Передача сертифікатів, паспортів, технічної документації договором не передбачалась, оскільки станки є бувшими у використанні. Наказом від 05.05.2011 року № 01/05-11-ОС придбані станки визнані активом, визначено строк корисного використання та дату вводу їх в експлуатацію, а 30.06.2011 року станки введені в експлуатацію, про що складений відповідний акт. Крім того, з 3 кварталу 2011 року підприємством здійснюється нарахування амортизації, що відображено у відповідних деклараціях з податку на прибуток. Обладнання використовується у господарській діяльності підприємства, як докази реалізації деревини та виробів з неї позивачем надані деякі видаткові накладні на отриманий покупцями товар. Позивач вказує, що всі зазначені ним документи надавались до перевірки, але не були враховані перевіряючими, які в акті перевірки вказали на відсутність деяких з перелічених документів. Позивач вважає, що ним виконані всі умови, визначені чинним законодавством для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а також вказує на безпідставність висновків відповідача про нікчемність всіх правочинів, укладених ТОВ «Фрімен».

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 83-87), в яких зазначив, що перевіркою ТОВ «МК-С»були встановлені взаємовідносини підприємства з ТОВ «Фрімен», а саме, між зазначеними юридичними особами було укладено договір купівлі-продажу деревообробного обладнання, що було у використанні, на загальну суму 250000,00 грн., в тому числі ПДВ 41666,67 грн. У п. 6 договору зазначено, що товар надається покупцю з обрахуванням вантажних робіт. Продавець забезпечує передачу товару, виконує навантаження товару. Оскільки отримання товару здійснювалось безпосередньо у продавця власним автотранспортом ТОВ «МК-С»до перевірки необхідно було надати довіреність на отримання товару, товарно-транспортну накладну на фактичну доставку товару, шляховий лист, який підтверджує використання палива, які не були надані на перевірки, а також з цього приводу не надано жодних пояснень. Також до перевірки не надані сертифікати відповідності, технічні паспорти на отримані товари. Акти приймання-передачі, надані до перевірки, не дозволяють ідентифікувати, яке саме обладнання було за ними прийнято. До перевірки не наданий наказ по підприємству про визнання цього обєкту активом (при зарахуванні на баланс), що є порушенням пп. 145.1.2., п. 145.1. ст. 145 Податкового кодексу України. Оскільки підприємством від продавця не отримано супроводжувальних документів відносно технічних характеристик основних засобів неможливо визначити мінімально припустимі терміни корисного використання обладнання на виконання вимог ст. 144-146 Податкового кодексу України. Також відповідач вказує на розбіжності щодо дати поставки товару та його оприбуткування, на відсутність банківських виписок на підтвердження оплати товару. З урахуванням зазначеного відповідачем були встановлені порушення вимог п. 193.3., 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 41666,67 грн. Крім того, відповідачем зазначено, що ним встановлений факт наявності акту від 29.06.2011 року № 4232/23-5/37222861 про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Фрімен», яким, зокрема, встановлено відсутність у зазначеного підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності, а угоди, укладені з контрагентами за період квітень 2011 року, визнані нікчемними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що зявились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «МК-С» з питань взаємовідносин з ТОВ «Фрімен», код ЄДРПОУ 37222861, за податковий період квітень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 14.10.2011 року № 7263/23-5/37060751 (а.с. 10-12).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «МК-С»пп. 145.1.2., 145.1 ст.145 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ТОВ «МК-С»завищено податковий кредит за квітень 2011 року на суму 41666,67 грн.

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Приморському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2011 року № 0002522350, яким збільшено суму грошового зобовязання ТОВ «МК-С»за платежем податок на додану вартість у сумі 41666,67 гривень та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. (а.с. 9).

Зазначене податкове повідомлення-рішення суд вважає таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а вимоги позивача щодо його визнання нечинним та скасування такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у субєкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Судом встановлено, що 18.04.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Фрімен»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 018, згідно з умовами якого продавець зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору. Предметом договору є станки деревообробні, що були у використанні. Ціна товару визначається у додатку № 1 до договору. Згідно з пунктом 2 договору загальна кількість товару становить 4 одиниці: верстат багатопільний, верстат кромкообрізний, верстат чотирьохсторонній, верстат рейсмусний. Крім цього, п. 4.2. було передбачено, що ціна визначається на умовах само вивозу за рахунок покупця, а згідно з п. 6.2. продавець зобовязується здійснити навантажувальні роботи за свій рахунок, не допускаючи простою техніки покупця (а.с. 13-14).

Згідно зі специфікацією № 1 продавець передає, а покупець придбає деревообробне обладнання для потреб фірми, приймає обладнання у позитивному, робочому стані за оговореною ціною, що наводиться нижче: верстат багатопільний, б/в ціна з урахуванням ПДВ 80000 грн., верстат кромкообрізний, б/в ціна з урахуванням ПДВ 70000,00 грн., верстат чотирьохсторонній ціна з урахуванням ПДВ 50000,00 грн., верстат рейсмусний, б/в ціна з урахуванням ПДВ 50000,00 грн. (а.с. 15).

28.04.2011 року ТОВ «Фрімен»було виписано податкову накладу № 272 на загальну суму 250000,00 грн., в тому числі ПДВ 41666,66 грн., зазначивши у графі «номенклатура постачання товарів/послуг продавця»: верстат багатопільний, верстат кромкообрізний, верстат чотирьохсторонній, верстат рейсмусний (а.с. 18).

Наявність податкової накладної дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З урахуванням зазначеного на платника податку на додану вартість покладається обовязок довести фактичність та реальність здійснюваної ним господарської операції, за наслідками якої він формує податковий кредит.

Так, судом встановлено, що 05.05.2011 року позивачем та ТОВ «Фрімен»було складено акт приймання-передачі деревообробного обладнання до договору від 18.04.2011 року № 018, в якому зазначено, що даний акт складено «відповідно до договору та п. 1.2. Відповідно до договору та п. 2.1. продавець передає, а покупець приймає обладнання б/в, Яке відповідає позитивному стану та придатне для використання за його прямим призначенням. Всі права та відповідальність переходять від продавця до покупця з моменту підписання даного акта.

Зазначений акт приймання-передачі майна суд вважає таким, що не відповідає вимогам, встановленим для змісту первинних документів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки актом не визначений зміст господарської операції (не зазначено, яке саме деревообробне обладнання передано у власність покупцю), не визначено обсяг та одиниця виміру господарської операції. Відтак, позивачем не доведений факт передачі йому деревообробного обладнання у кількості, визначеній у договорі купівлі-продажу.

Судом досліджена видаткова накладна від 05.05.2011 року № РН-029, в якій визначений наступний товар: верстат багатопільний, верстат кромкообрізний, верстат чотирьохсторонній, верстат рейсмусний (а.с. 20).

Однак, зміст наданих до суду документів, що були оформлені позивачем та його контрагентом в момент вчинення ними господарської операції відповідно до умов договору купівлі продажу від 18.04.2011 року № 018, не надає змоги ідентифікувати, який саме товар був придбаний позивачем через відсутність визначення моделі, марки або будь-яких інших технічних характеристик зазначеного у таких документах обладнання, що надавали б змогу його ідентифікувати.

Крім того, на підтвердження товарності операції позивачем не надані до суду товарно-транспортні накладні.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Пунктом 11 зазначених Правил визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Замовник у разі потреби може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між Замовником та Перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

До суду також надана додаткова угода від 04.05.2011 року № 1 до вищевказаного договору купівлі-продажу, якою було внесено зміни до п. 4.2. договору та викладено його у наступній редакції: «ціна визначається на умовах доставки товару на склад покупця за рахунок продавця за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 16).

По-перше, позивачем не доведено, що зазначена додаткова угода надавалась ним до перевірки, тоді як зі змісту акту перевірки вбачається, що така угода не бралась відповідачем до уваги через її ненадання до перевірки.

По-друге, навіть покладення обовязку щодо доставки товару на продавця такого товару, передбачає отримання покупцем одного екземпляру товарно-транспортної накладної, однак відповідного доказу до суду не надано.

Крім того, позивачем належним чином не доведений факт оплати поставленого йому товару. Надані виписки по рахунку у банківській установі (а.с. 17, 72) не підтверджені печаткою відповідного банку, у звязку з чим не можуть розглядатися судом як допустимий доказ у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Той факт, що обладнання є таким, що було у використанні, про що зазначає у своєму позові позивач, не є обставиною, що виключає необхідність передачі за договором-купівлі продажу відповідної документації на обладнання.

Відсутність ідентифікації придбаного обладнання не дозволяє перевірити правильність визначення податкового кредиту за квітень 2011 року через неможливість встановити рівень звичайних цін на такий товар, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України, врахування якого відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу є обовязковим при визначенні податкового кредиту.

Крім того, відповідно до підпунктів 145.1.2-145.1.4. п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в пункті 145.1 цієї статті.

Оскільки підприємством від продавця не отримані супроводжувальні документи відносно технічних характеристик обладнання, неможливо визначити мінімально припустимі терміни корисного використання придбаного обладнання, які визначені п. 145.1. ст. 145 Податкового кодексу України, та як наслідок обґрунтованості вартості в частині оприбуткування товару з подальшою амортизацією придбаного обладнання.

До суду позивач надав копію наказу по підприємству від 05.05.2011 року № 01/05-11-ОС «Про встановлення строку корисного використання», відповідно до якого вищевказане деревообробне обладнання визнано активом та зараховано на баланс підприємства, встановлено строки їх корисного використання (експлуатації), та визначено про його введення в експлуатацію з 30.06.2011 року (а.с. 22), а також акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.06.2011 року (а.с. 23-26).

Разом з тим, позивачем не доведено, що вказаний наказ надавався ним до перевірки.

Надані до суду видаткові накладні щодо реалізації позивачем третім особам виробів з дерева однозначно не свідчать, що такі вироби були вироблені саме з використанням придбаного обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, однак, позивачем не надано доказів щодо знаходження зазначених вище фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надані до суду докази не підтверджують належним чином фактичність та реальність господарської операції, за наслідками якої позивачем сформовано податковий кредит у квітні 2011 року, а також не надають змогу перевірити правильність визначення податкового кредиту з огляду на звичайні ціни відповідно до вимог Податкового кодексу України.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94,158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «МК-С» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2011 року № 0002522350 відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 28.03.2012 року.

Суддя С.М.Корой

28 березня 2012 року.

.