№ 22286390, 22.03.2012, Odesa District Administrative Court

Справа № 1570/1475/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Балан Я.В.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Болградського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів витрачених на виплату їй допомоги по безробіттю у розмірі 3694 грн. 03 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Болградського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів витрачених на виплату їй допомоги по безробіттю у розмірі 3694 грн. 03 коп. в якому позивач зазначає, що у ході розслідування страхового випадку та обґрунтованості призначення відповідачу матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 1533-III від 02.03.2000 р., за даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців встановлено, що в період перебування на обліку в службі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю, відповідач була зареєстрована як фізична особа підприємець, а державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця була проведена 04.11.2011 р. За період перебування на обліку в службі зайнятості, відповідачем безпідставно отримано допомогу по безробіттю в сумі 3 694 грн. 03 коп., яка відповідачем добровільно не повернута, у звязку з чим підлягає поверненню у встановленому порядку відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 1533-III від 02.03.2000 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином (аркуш справи 21). Жодних заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вище зазначені підстави, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована в Центрі зайнятості як громадянка, яка шукає роботу з 11.03.2011 року, що підтверджується копією персональної картки НОМЕР_1 (аркуш справи 8).

Наказом № НТ 110311 від 11.03.2011 р. відповідачу надано статус безробітного, на загальних підставах та призначено допомогу по безробіттю, як застрахованим особам залежно від страхового стажу відповідно до пп. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 р. та пп. 2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності».

Вищевказаним наказом скорочено виплату допомоги по безробіттю у звязку зі звільненням безробітного з останього місця роботи за власним бажанням без поважних причин відповідно до п.п. 1 п. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 1533-III від 02.03.2000 р. та п.п. 1 п. 5.3 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності»на строк 90 к.д. (аркуш справи 7).

Особистим підписом відповідач підтвердив достовірність внесених даних до картки персонального обліку громадянина, який шукає роботу (безробітного). У заяві вказав, що станом на 11.03.2010 р. не зареєстрована, як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не отримує пенсію на пільгових умовах (аркуш справи 5).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідач з 23.02.2004 р. була зареєстрована Болградською районною державною адміністрацією Одеської області, як субєкт підприємницької діяльності, номер запису № 2532017 0000 001094, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2 та актом № 199 від 14.11.2011 р. розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 1533-III від 02.03.2000 р. (аркуші справи 9, 10). Як зазначено в акті, ОСОБА_1 не повідомивши Болградський районний центр зайнятості займалась підприємницькою діяльністю з 23.02.2004 р. по 04.11.2011 р., 04.11.2011 р. проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Судом встановлено, що на момент реєстрації та перебуванні на обліку у центрі зайнятості, в Єдиному державному реєстрі був відсутній запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Таким чином, відповідач на день отримання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю, була зареєстрована як фізична особа-підприємець, займалась підприємницькою діяльністю, тобто відносилась до категорії зайнятого населення, яка самостійно забезпечує себе роботою та одночасно перебувала на обліку у центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю.

Згідно вимог Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 р. не можуть бути визнані безробітними громадяни, які займаються трудовою, підприємницькою та іншою діяльністю. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною та іншою діяльністю.

Згідно вимог вищевказаного закону, відповідач відноситься до зайнятого населення та не має права отримувати допомогу по безробіттю.

Згідно вимог ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 1533-III від 02.03.2000 р. застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку, як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007 р., громадяни, зареєстровані, як такі, що шукають роботу та безробітні, знімаються з обліку з дня виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку.

Підпунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 р., передбачено, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Судом встановлено, що в період перебування на обліку у Болградському районному центрі зайнятості ОСОБА_1 була отримала допомога по безробіттю у загальному розмірі 3694 грн. 03 коп., що підтверджується довідкою № 126 від 31.01.2012 р. (аркуш справи 13). Наказом № 222 від 16.11.2011 р. про відшкодування коштів з ОСОБА_1 та претензією № 1010/15/02 від 17.11.2011 р. про відшкодування коштів відповідача повідомлено ОСОБА_1 про необхідність повернути кошти, виплачені, як допомога по безробіттю у сумі 3694 грн. 03 коп. протягом пятнадцяти робочих днів від дня отримання копії наказу, у разі невідшкодування коштів питання щодо їх повернення буде вирішуватись у судовому порядку. Вказану претензію та наказ відповідач отримала 17.11.2011 р., про що свідчить її підпис із відміткою «копію отримала»на зазначених документах (аркуші справи 11, 12).

Зазначений наказ щодо повернення виплачених коштів відповідачем не оскаржувався.

На час розгляду справи відповідач вищезазначену заборгованість в добровільному порядку не сплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та обєктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги Болградського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів витрачених на виплату їй допомоги по безробіттю у розмірі 3 694 грн. 03 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 1533-III від 02.03.2000 р., «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 р., ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Болградського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів витрачених на виплату їй допомоги по безробіттю у розмірі 3 694 грн. 03 коп. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) кошти витрачені на виплату їй допомоги по безробіттю у розмірі 3694 (три тисячі шістсот девяносто чотири) грн. 03 (три) коп. на користь Болградського районного центру зайнятості р/р 37170300900155 УДК в Одеській області МФО 828011, код 20993552.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано «27»березня 2012 р.

Суддя Я.В. Балан