№ 22286087, 26.03.2012, Odesa District Administrative Court

Справа № 2а/1570/5319/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Болотовій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональні телекомунікації” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000671510 від 08.07.2011р.,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональні телекомунікації” (надалі ТОВ “Інтернаціональні телекомунікації”) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональні телекомунікації” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000671510 від 08.07.2011р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні у повному обсязі та зазначив, що спеціалістами Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Одесі було незаконно прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000671510 від 08.07.2011р. , у звязку із тим, що боку позивача відсутні будь-які порушення п.198.6 ст.198, пп «г»201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Представник відповідача в ході розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечив, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 24.06.2011 року № 466, виданого СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі, спеціалістами відділу податкового супроводження підприємств наземного та повітряного транспорту державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Одесі, на підставі п. 75.1.2 п.75. ст. 75, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах ТОВ “Інтернаціональні телекомунікації” (код 30109015) з ПП «Стар Марин»(код ЄДРПОУ 36849951) за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.

Перевірка проводилась з 24.06.2011 року по 25.06.2011 року.

За наслідками зазначеної перевірки був складений Акт № 297/15-1/30109015/24 від 25.06.2011 року.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ “Інтернаціональні телекомунікації” в порушення п.198.6 ст.198, п.п. «г»п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та п. 7 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969, ТОВ «Інтернаціональні комунікації»до складу податкового кредиту квітня 2011 року включено суму по ПДВ по податкових накладних, оформлених з порушенням діючого законодавства, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за квітень 2011 року на 180000, 00 грн.

На підставі акту перевірки № 297/15-1/30109015/24 від 25.06.2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекції з великими платниками податків у м. Одесі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000671510 від 08.07.2011 року про визначення ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 180 000,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 135000, 00 гривень

Не погодившись із прийнятим Спеціалізованою державною податковою інспекції з великими платниками податків у м. Одесі податковим повідомленням-рішенням № 0000671510 від 08.07.2011року позивач звернувся до суду з метою його оскарження.

Проаналізувавши матеріал справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як було встановлено в процесі судового розгляду 04.04.2011 року між ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»та ПП «Стар Марин»був укладений договір поставки № 91 про (а.с.44).

Укладений договір № 91 від 04.04.2011 року підписаний від імені обох сторін та підписи скріплені печатками, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно з норм ст. 207 Цивільного кодексу України письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

Факт поставки товарів ПП «Стар Марин» згідно договору, а саме, Модему МС-ЕVМ , підтверджується належним чином оформленою податковою накладною від 04.04.2011 року № 40401 на суму 108 0000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 180000, 00 грн. (а.с.51), видатковою накладною № 0404/03 від 04.04.2011 року на суму 108 0000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 180000, 00 грн. (а.с.50).

Крім того факт виконання умов договору та належного розрахунку між контрагентом ПП «Стар Марин» підтверджується платіжними дорученнями (а.с.47-48).

В ході судового розгляду справи встановлено, що у подальшому позивач використав придбаний у ПП "Стар Марин" товар у своїй господарській діяльності, що підтверджується актами списання № СпТ-003193 від 11.03.2012 року, № СпТ-002557 від 29.02.2012 року, № СпТ-002520 від 27.02.2012 року, № СпТ-000183 від 18.01.2012 року, № СпТ-05007 від 31.12.2011 року, № СпТ-04994 від 30.12.2011 року, № СпТ-002009 від 30.12.2011 року (а.с.77-83), а також накладними на внутрішнє переміщення та видатковими орденами (а.с.84-92).

Відповідно до п.201.1.ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Стар Марин" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача.

Щодо обставин незнаходження ПП "Стар Марин" за своєю юридичною адресою, то даний факт не підтверджений жодним документом. В судовому засіданні представником позивача було надано пояснення про те, що на момент виникнення спірних правовідносин ПП "Стар Марин" було зареєстровано за юридичною адресою: 61031, м.Одеса, вул. Паркова, 75, корпус В, що не заперечувалось представником відповідача та підтверджується наданим позивачем в ході судового розгляду витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно вимог ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню в Єдиний державний реєстр, були внесені в нього, то такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані в спорі із третьою особою, поки до них не внесені відповідні зміни.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі, виписаної ПП "Стар Марин" податкової накладної, отриманої в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Крім того, суд вважає за небідне зазначити, що відповідно до положень п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, а тому застосовування відповідачем штрафної санкцій у розмірі 135000 грн. відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є протиправним.

З огляду на викладене, судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду законність винесеного ним податкового № 0000671510 від 08.07.2011р. про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 180 000 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 135 000 грн.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональні телекомунікації” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000671510 від 08.07.2011р. задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Одесі № 0000671510 від 08.07.2011р. про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 180 000 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 135 000 грн.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови був виготовлений та підписаний суддею 26 березня 2012 рокуроку.

Суддя О.В. Колесниченко

.