№ 22285902, 16.03.2012, Odesa District Administrative Court

Справа № 2а/1570/3228/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Ватренко Т.С.,

за участю сторін:

- представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю від 02.04.2011р.);

- представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю №15914/9/10-007 від 16.12.2011р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерело»(далі ТОВ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області (далі ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000332301 від 14.04.2011р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначеним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 14.04.2011р. збільшено позивачу суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 119210грн. Позивач зазначає, що підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення став акт про результати невиїзної позапланової документальної перевірки №613/23/25934519 від 31.03.2011р. ТОВ «Джерело»з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Агроресурс-Південь»за грудень 2010 року. Позивач не згоден з висновками викладеними в акті перевірки та вважає податкове повідомлення-рішення відповідача таким, що не відповідає вимогам діючого податкового законодавства України, оскільки при проведені перевірки не було відображено документів на підставі яких було зроблено висновок про відсутність у ПП «Агроресурс-Південь»необхідних умов для ведення господарської діяльності, не перевірені факти укладання ПП «Агроресурс-Південь» договорів оренди рухомого і нерухомого майна для виконання своїх зобовязань за договором купівлі-продажу укладеним з ТОВ «Джерело».

Також, позивач зазначає, що Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні»не передбачають завдань та функцій органів державної податкової служби стосовно оцінки можливості субєктів господарювання здійснювати підприємницьку діяльність. Крім того, позивач вважає хибним твердження відповідача, щодо не встановлення перевіркою розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання реалізації товарів, робіт, послуг та стосовно того, що договір купівлі-продажу укладений між ТОВ «Джерело»та ПП«Агроресурс-Південь»22.11.2010р. не спричинив реального настання правових наслідків, оскільки дані твердження спростовуються документами наданими у ході перевірки. Таким чином, ТОВ«Джерело»вважає, що висновки викладені в акті перевірки №613/23/25934519 не відповідають діючому законодавству України, є безпідставними та суперечать фактичним обставинам.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував мотивуючи тим, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами. Також, представник відповідача зазначив, що перевіркою ПП «Агроресурс Південь»- контрагента позивача було встановлено відсутність у нього необхідних умов для одержання результатів відповідної господарської, економічної діяльності та те, що правовідносини між ТОВ «Джерело»та ПП «Агроресурс Південь»мають безтоварний характер. Тому, на думку представника відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ТОВ«Джерело»зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 14.12.2000р., що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №265524 (а.с.121).

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Податкового Кодексу України, Законами України «Про державну податкову службу в Україні» №509-12 від 04.12.1990р. (із змінами та доповненнями), та «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. (який був дійсний на момент виникнення зазначених правовідносин та втратив чинність 01.01.2011р).

Як свідчать матеріали справи, 31.03.2011р. на підставі рішення в.о. начальника ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, оформленого наказом ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №215 від 31.03.2011р. (а.с.16), згідно з п.79.2, ст.79 Податкового кодексу України була визначена необхідність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Джерело»за грудень 2010 року, згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України та акту ДПІ у Приморському районі м.Одеси №350/23-5/37222505 від 24.03.2011р. «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Агроресурс-Південь»щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за грудень 2010 року»та заступником начальника управління начальником відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Стояновим Д.Д. проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Джерело»з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Агроресурс-Південь»за грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Джерело»з ПП «Агроресурс-Південь»за грудень 2010 року» №613/23/25934519 від 31.03.2011р. Відповідно до зазначеного акту відповідачем встановлено, що ТОВ «Джерело» за грудень 2010 року задекларовано по взаємовідносинам з ПП «Агроресурс-Південь»податкового кредиту на суму 339685 грн. При цьому, перевіркою встановлено, що ТОВ «Джерело»безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ПП «Агроресурс-Південь», на загальну суму 339685 грн. за грудень 2010 року. Так, у акті перевірки зазначено, що взаємовідносини між ТОВ «Джерело»та ПП «Агроресурс-Південь»мають безтоварний характер, у ПП «Агроресурс-Південь»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби. За таких обставин, перевіркою встановлено, що договір від 22.11.2010р. б/н між ТОВ «Джерело»та ПП «Агроресурс-Південь» не спричинив реального настання правових наслідків. Таким чином, перевіркою зроблено висновок щодо порушення ТОВ «Джерело»ч.1,5 ст.203 п.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини, виражені у взаємовідносинах між ТОВ «Джерело»та ПП «Агроресурс-Південь» мають ознаки нікчемності. Також, у висновку акту перевірки зазначено, що ТОВ «Джерело»порушено пп.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на 96368грн. за грудень 2010 року, завищено відємне значення звітного періоду яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на 184554грн., завищено значення рядка 26 «залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»на 59763грн. (а.с.7-15)

На підставі зазначеного акту №613/23/25934519 ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області було винесене податкове повідомлення-рішення №0000332301 від 14.04.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 95368,00 грн. та визначено штрафні санкції у сумі 23 842,00 грн. (а.с.6).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для вищезазначених висновків відповідача також, слугував акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси №350/23-5/37222505 від 24.03.2011р. «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП«Агроресурс-Південь», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків відомостей за грудень 2010 року, січень 2011 року», згідно висновку якого у ПП«Агроресурс-Південь»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням та відповідно ч. 1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, угоди з контрагентами покупцями, постачальниками мають ознаки нікчемності.(а.с.229-239)

Відповідно до ч.1.3, 1.7 та 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був дійсний на момент виникнення зазначених правовідносин та втратив чинність 01.01.2011р.) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був дійсний на момент виникнення зазначених правовідносин та втратив чинність 01.01.2011р.) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним..

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому у первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. У свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Однак, суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового законодавства України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів.

Так, як свідчать матеріали справи, ТОВ «Джерело»уклало з ПП«Агроресурс-Південь»договір куплі-продажу від 22.11.2010р. б/н, згідно якого ПП «Агроресурс-Південь»продає, а ТОВ «Джерело»купує соняшник партіями у кількості та по ціні яка встановлюється сторонами, за кожну партію поставки. Крім того, обовязки продавця по строкам відвантаження, кількості та якості товару вважається виконаними з моменту приймання-передачі представниками покупця та продавця. При прийманні товару продавець передає покупцю всі необхідні документи, передбачені діючим законодавством. (а.с.18-20).

За нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-ХІУ від 16.07.99р. (далі - закон України № 996-ХІУ), бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій. Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України № 996-ХІУ, первинний документ- це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно з п.2.1.,2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Дотримання наведених вимог дає можливість підтвердити виконання договору та, відповідно, реальність здійснюваних операцій.

Так, на виконання зазначеного договору купівлі - продажу від 22.11.2010р. ПП«Агроресурс Південь»було виписано ТОВ «Джерело» податкові накладні №1057 від 03.12.2010р., №1153 від 09.12.2010р, №1200 від 13.12.2010р., №1214 від 14.12.2010р., №1396 від 22.12.2010р., №1397 від 22.12.2010р., №1637 від 30.12.2010р., №1638 від 30.12.2010р., №1646 від 30.12.2010р., №1647 від 30.12.2010р. на суму 2 035 110,00 грн., в т.ч. 339685,01 грн. ПДВ. Однак, зазначені податкові накладні не можуть бути прийняті у якості доказів реальності виконання договору купівлі-продажу від 22.11.2010р. враховуючи наступне.

Позивачем, у підтвердження фактичного здійснення зазначених господарських операцій у грудні 2010 року надано видаткові накладні №1057 від 03.12.2010р., №1153 від 09.12.2010р, №1200 від 13.12.2010р., №1214 від 14.12.2010р., №1396 від 22.12.2010р., №1397 від 22.12.2010р., №1637 від 30.12.2010р., №1638 від 30.12.2010р., №1646 від 30.12.2010р., №1647 від 30.12.2010р. При цьому, у зазначених видаткових накладних відсутні найменування посади та прізвища осіб, для можливості ідентифікувати осіб відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа. Не надано позивачем і копії довіреностей на підставі яких отримано вказаний товар у ПП«Агроресурс Південь».

Також, відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт»та Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»встановлено, що всі СПД, установи і організації незалежно від відомчого підпорядкування, форми власності, які здійснюють перевезення вантажів автомобільним транспортом або для яких виконуються такі перевезення, зобовязані використовувати транспортну документацію.

Відповідно п.11 Наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Так, суд критично відноситься до наданих у судовому засіданні представником позивача товарно-транспортних накладних (а.с.145-182), оскільки вони не містять конкретної адреси навантаження, зазначено лише Одеська область м.Одеса.

Крім того, співставивши надані представником позивача товарно-транспортні накладні на перевезення водієм ОСОБА_4 соняшника у грудні 2010 року з видатковими накладними, наданими позивачем на підтвердження реальності здійснених операцій, вбачається що вони різняться за кількістю виданих та перевезених партій соняшнику, а також, не співпадають за датами таких операцій. Також, представник позивача у судових засіданнях повідомляла, що товарно-транспортні накладні на перевезення вказаного соняшнику не складалися, а потім їх копії були надані до суду.

Також, не надано позивачем і відповідних доказів на підтвердження обставин отримання та оприбуткування ТОВ «Джерело»вищезазначеного соняшнику від ПП«Агроресурс Південь». Не міститься така інформації у наданій позивачем копії журналу обліку розрахунків з постачальниками за 2010 рік на сторінці за грудень. Критично суд ставиться також до наданої представником позивача копії складської облікової відомості щодо прийняття заступником директора ТОВ «Джерело»протягом грудня 2010 року соняшника від ПП «Агроресурс Південь», оскільки у зазначеній складській відомості міститься лише інформація щодо отриманого товару від ПП«Агроресурс Південь», а згідно журналу обліку розрахунків з постачальниками за грудень 2010 року у позивача були і інші контрагенти. Не надано і документів щодо якості отриманого соняшнику.

При цьому, суд враховує і інформацію ДПІ у Приморському районі м.Одеси щодо відсутності у ПП «Агроресурс-Південь»необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень та відсутність ПП «Агроресурс-Південь»на момент перевірки за місцезнаходженням.

З означеного випливає, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. У цьому випадку існують підстави для застосування статті 228 ЦКУ із наслідками щодо нікчемності правочину. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків.

Так, якщо наведені у договорі послуги фактично не надавалися, то їх придбання не відбулося, відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання послуг з метою їх використання у господарській діяльності.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобовязання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

За таких обставин суд вважає висновки перевірки ТОВ «Джерело», викладені в акті «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Джерело»з ПП «Агроресурс-Південь»за грудень 2010 року» №613/23/25934519 від 31.03.2011р. обґрунтованими, а прийняте на його підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що податкове повідомлення - рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №0000332301 від 14.04.2011р. прийняте відповідно до вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги ТОВ «Джерело»задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ТОВ «Джерело»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000332301 від 14.04.2011р. - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 16 березня 2012 року.

Суддя К.О. Танцюра

.