№ 22257032, 27.03.2012, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2012 р. Справа № 5004/1519/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. головуючого

Волковицької Н.О.

Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

відповідачаОСОБА_4 дов. від 17.10.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій"

на постановувід 11.01.2012 року Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 5004/1519/11 господарського суду Волинської області за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_5 доПриватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" простягнення заборгованості в сумі 3 764,05 грн. по договору про сумісну діяльність від 05.03.03 року ВСТАНОВИВ: Фізична особа підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" про стягнення 3 764,05 грн. недоплачених відповідачем коштів згідно договору № 70/03 від 05.03.03 року про сумісну діяльність при перевезені пасажирів та наданню посередницьких послуг. Рішенням господарського суду Волинської області від 26.09.2011 року (суддя Слупко В.Л.) у задоволені позову відмовлено. За апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року (головуючий суддя Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., Дужич С.П.) скасоване та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені повністю.

Доповідач: Волковицька Н.О

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 3 764,05 грн. боргу та відповідні судові витрати.

Приватне акціонерне товариство "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року та залишити в силі рішення першої інстанції.

Заявник вважає, що судом апеляційної інстанцій при прийнятті рішення порушені норми матеріального права, а саме: статті 32, 36 Закону України "Про автомобільний транспорт", частина 6 пункту 2 та пункт 114 "Про затвердження "Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту ", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року N 176.

У відзиві на касаційну скаргу Фізична особа підприємець ОСОБА_5 просить відмовити у задоволені касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю доповідача, присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 та Приватним акціонерним товариством "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" укладено договір № 70/03 від 5 березня 2003 року про сумісну діяльність при перевезенні пасажирів та наданню посередницьких послуг, згідно з яким позивач доручає відповідачу організовувати продаж квитків на перевезення пасажирів по маршруту Луцьк-Львів по затвердженим тарифам; при цьому Відповідач із загальної суми від реалізації квитків з перевезення пасажирів сплачує страховій компанії суми страхових внесків згідно окремого договору і банківській установі - суми за банківське обслуговування та інкасацію виручки; сума, що залишилась, з урахуванням додатку № 1 від 2 лютого 2004 року, розподіляється : Відповідачу - 12%; Позивачу - 88 %.

Спір виник з приводу недоплати 3 764,05 грн. відповідачем при розрахунках за продані згідно договору квитки за травень - червень 2011 року.

Згідно підпунктів 5, 6 пункту 2 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року N 176 вартість проїзду це сума, за якою автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник здійснює перевезення, що включає вартість за тарифом, страховий платіж та податок на додану вартість, а вартість квитка складається із суми вартості проїзду автобусом, автостанційного збору, плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд встановив, що Приватне акціонерне товариство "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" здійснило розрахунок з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 за мінусом сплаченої пасажирами у вартості квитків суми податку на додану вартість яка підлягає перерахуванню до бюджету і не повинна розподілятись між сторонами при розрахунках за договором № 70/03.

При цьому місцевий суд правомірно зазначив, що згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Рівненський апеляційний господарський суд зазначених доводів не спростував та дійшов помилкового висновку, що сплачену пасажирами у складі вартості квитків суму податку на додану вартість відповідач повинен перерахувати позивачу.

При цьому посилання колегії суддів апеляційного суду на норми права, які регулюють правовідносини по перевезенню пасажирів безпідставне, оскільки не стосуються суті спору.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд першої інстанцій в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і обєктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку доказам, наявним в матеріалах справи, дійшов правильного висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог, в зв'язку з чим рішення у даній справі підлягає залишенню без змін, а постанова скасуванню як така, що прийнята з порушення норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року у справі № 5004/1519/11 господарського суду Волинської області скасувати.

Рішення господарського суду Волинської області від 26.09.2011 року у даній справі залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач