Decision № 22229599, 21.03.2012, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2012 р. Справа № 5016/43/2012(17/5)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Кондратовій О.В.,

з участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність б/№ від 01.10.2011 р.,

від відповідача ОСОБА_2, довіреність № 04/761 від 27.02.2012р.;

від третьої особи: представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/43/2012 (17/5)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “РИМ 2000”, 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи,2 корпус 12,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Миколаївгаз”, 54003,

м. Миколаїв, вул. Чигирина, 159,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Ленінський відділ Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, 54034, м. Миколаїв, вул. Кірова, 238,

про: стягнення в сумі 110728,36 грн.,-

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “РИМ 2000” (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства “Миколаївгаз” (надалі відповідач) суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних втрат у розмірі 70442,69 та 3 % річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 21273,45 грн., а всього 91716,14 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до рішення господарського суду Миколаївської області від 20 березня 2008 р. по справі № 11/849/07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ 2000» до Відкритого акціонерного товариства «Миколаївгаз», про оплату переданої продукції та сплату пені у відповідності договору поставки №5/2007-06-2 від 18.04.2007 р. з відповідача - ВАТ «Миколаївгаз» на користь ТОВ «РИМ 2000» було стягнуто: 166079, 52 грн. основного боргу, 15831, 09 грн., збитків від інфляції, 2252, 31 грн. 3% річних, 12066, 92 грн. пені, 1963, 00 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1500, 00 грн. витрат на послуги адвоката, а всього: 199 810,04 грн.

Позивач заявою від 02.03.2012р. за № 77 уточнив позовні вимоги, якою збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача інфляційні витрати з урахуванням індексу інфляції від суми основного боргу, яка становить 166079,52 грн. за період часу з 01.11.2007р.- 29.12.2011р. у розмірі 89993,51 грн. та три проценти річних у розмірі 20734,85 грн., обґрунтовуючи це тим, що рішення господарського суду по справі № 11/849/07 грн. від 20.03.2008грн. є невиконаним, а основна сума боргу у відповідності до договору поставки № 5/2007-06-2 від 18.04.2007р. у розмірі 166079,52 грн. відповідачем не погашеною.

Відповідач в задоволенні позовних вимог просив відмовити з огляду на те, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та клопотав про застосування строків позовної давності відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20 березня 2008 р. по справі № 11/849/07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ 2000» до Відкритого акціонерного товариства «Миколаївгаз», в подальшому у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства»від 17 вересня 2008 р. №514-VI перейменованого в Публічне акціонерне товариство «Миколаївгаз»про оплату переданої продукції та сплату пені у відповідності договору поставки №5/2007-06-2 від 18.04.2007 р. з відповідача - ВАТ «Миколаївгаз» на користь ТОВ «РИМ 2000»було стягнуто: 166079, 52 грн. основного боргу, 15831, 09 грн. збитків від інфляції, 2252, 31 грн. 3% річних, 12066, 92 грн. пені, 1963, 00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1500, 00 грн. витрат на послуги адвоката, а всього: 199 810,04 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008р. рішення господарського суду Миколаївської області від 20 березня 2008 р. у справі №11/849/07 залишено без змін, а апеляційна скарга ТОВ «РИМ 2000»- без задоволення.

22 травня 2008 р. на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 20 березня 2008 р. по справі 11/849/07, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року, було видано наказ, який на примусове виконання було передано до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

29.07.2008 р. постановою про зупинення виконавчого документа зупинено примусове виконання наказу №11/849/07, виданого 22.05.2008 року господарським судом Миколаївської області про стягнення з ПАТ «Миколаївгаз» боргу в сумі 199810, 84 грн. на користь ТОВ «РИМ 2000», на підставі п.15 частини першої ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»у зв'язку з тим, що ПАТ «Миколаївгаз»включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно з Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»від 23 червня 2005 року №2711- IV.

На день розгляду справи у суді вище зазначене рішення є невиконаним, а основна сума боргу у відповідності до договору поставки № 5/2007-06-2 від 18.04.2007р. у розмірі 166079,52 грн. залишається непогашеною. Внаслідок інфляційних процесів борг відповідача за період з 01.11.2007р.- 29.12.2011р. збільшився на суму 89993,51грн., а 3% річних від простроченої суми за період з 01.11.2007р.- 29.12.2011р. складають 20734,85 грн., відповідно до розрахунку позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 20.11.2008 р. №01-8/685, чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості. Також зазначено, що якщо рішення господарського суду про стягнення з відповідача основного боргу, пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не виконано, то позивач на підставі частини другої статті 625 ЦК України має право стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань та процентів річних за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 15.03.2011 р. №01-06/249 розяснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України .

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України, то останнє підлягає задоволенню частково з огляду на таке:

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач звернувся з захистом своїх порушених прав до господарського суду 11.01.2012р., про що свідчить відмітка господарського суду Миколаївської області (вх. № 477/2102р.), тобто період до стягнення заявлених позивачем вимог мав би становити з 11.01.2012р.-11.01.2009р., тобто в межах встановленого трьохрічного строку.

Позивач в уточненій заяві просить стягнути інфляційні втрати та 3 % річних за період часу з 01.11.2007р. по 29.12.2011р. За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача підлягає задоволенню частково, а стягненню за рахунок відповідача підлягають інфляційні витрати та 3 % річних за період з 11.01.2009р. по 29.12.2011р.

Судом також було перевірено правильність нарахування сум інфляційних витрат та 3 % річних за період з 11.01.2009р. по 29.12.2011р. за допомогою програми «Законодавство»версія 2.8.1; після здійснення судом перерахунку сума збитків від інфляції становить 51689,51 грн. та сума 3 % річних становить 14769,70 грн.

З огляду на те, що діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення, відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню та зупинення його на підставі п.15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»на період участі боржника у процедурі погашення заборгованості, відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а також враховуючи, що відповідач належним чином не виконав своє зобов'язання в частині оплати вартості за поставлену позивачем оргтехніку (товар) та враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, то позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми основного боргу за період з 11.01.2009р. по 29.12.2011р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на адвокатську допомогу в розмірі 10088,00 грн. На обгрунтування зазаначеної суми витрат на адвокатську допомогу позивач надав угоду від 07.10.2011р. про юридичний супровід та представництво інтересів в господарському суді, ордер на ведення у господарському суді Миколаївської області господарської справи за позовом ТОВ “Рим-2000” до ВАТ “Миколаївгаз” про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 16.10.1995р. на імя ОСОБА_1 та виписка по особовому рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_1 за 07.12.2011р. про перерахування 10088,00 грн. за юридичні послуги.

Відповідно до Розяснень Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(редакція з 01.02.2005 року) витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково у розмірі 51689,51 грн. - інфляційних втрат, 14769,70 грн. - 3 % річних.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються пропорційно задоволеним вимогам на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Миколаївгаз”, 54003, м. Миколаїв, вул. Чигирина, 159, ідентифікаційний код 05410263 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РИМ 2000”, 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи,2 корпус 12, ідентифікаційний код 23646710, 14769,70 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят девять грн. 70 коп.) 3 % річних, 51689,51грн. (пятдесят одна тисяча шістсот вісімдесят девять грн. 51 коп.) збитків від інфляції, 10088,00 грн. (десять тисяч вісімдесят вісім грн. 00 коп.)-адвокатські послуги, 1329,18 грн. (одна тисяча триста двадцять девять грн. 18 коп.)- судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити в повному обсязі.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 28.03.2012р.