№ 22103281, 03.03.2012, Odesa District Administrative Court

                                                                                 Справа № 2а/1570/10981/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          28 лютого 2012 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді          Левчук О.А.,

при секретарі                     Ігнатенко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності щодо відмови у поверненні сплачених сум держмита та ІТЗ у загальному розмірі 5811, 16 грн. протиправною та зобов’язання повернути суму судових витрат у загальному розмірі 5811, 16 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі ухвали Господарського суду Одеської області про повернення позовної заяви ПАТ АБ «Укргазбанк»разом з отриманими довідками звернувся до Головного управління державного казначейства України в Одеській області із заявою вих. № 5032/04/1128/2400 від 28.11.2011 року про повернення сплачених сум державного мита та ІТЗ, однак 08.12.2011 року АБ «Укргазбанк»отримав відповідь ГУДКУ в Одеській області вих. № 06.1-09/2699-14909, згідно якої відповідачем у поверненні коштів заявнику відмовлено, у зв’язку з тим, що 01.11.2011 року набрав законної сили Закон України «Про судовий збір»підстави для повернення коштів відсутні. Позивач зазначає, що такі висновки відповідача є необґрунтованими та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, оскільки АБ «Укргазбанк»сплатив суму державного мита та витрат на ІТЗ 28 жовтня 2011 року за платіжними дорученнями № 6242_42 та 6242-44, тобто у період чинності Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»в частині порядку та умов повернення сплачених сум державного мита та ІТЗ, а тому, на думку позивача, повернення сплачених сум держмита та ІТЗ повинно проводитися так само за правилами, які визначались п. 2 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито». На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у поверненні сплачених сум держмита та ІТЗ у загальному розмірі 5811, 16 грн. та зобов’язати відповідача повернути суму судових витрат у загальному розмірі 5811, 16 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (27.12.2011 року ліквідовано юридичну особу Головне управління Державного казначейства України в Одеській області) у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, в обґрунтування заперечень зазначив, що позивачу було відмовлено у поверненні сплачених сум держмита та ІТЗ у зв’язку з тим, що ухвалою Господарського суду Одеської області про повернення позовної заяви, на яку посилається позивач як на підставу для повернення сум держмита та ІТЗ, вирішено виключно питання повернення позивачу позовних матеріалів без розгляду, жодного висновку щодо повернення сум державного мита та ІТЗ та необхідності звернення до органу казначейства за їх поверненням в ухвалі не міститься. Також представник відповідача зазначає, що оскільки по справі було винесено ухвалу, яка є процесуальним документом, питання повернення державного мита також повинно було вирішуватись шляхом винесення відповідної ухвали. Крім того, представник відповідача зазначив, що на момент виникнення підстави для повернення сум державного мита та ІТЗ, а саме: ухвали про повернення позовної заяви від 02.11.2011 року діяв Закон України «Про судовий збір» (набрав законної сили з 01.11.2011 року), яким було змінено порядок повернення судового збору, а саме: встановлено, що документом на підставі якого повертається сплачена сума судового збору, є ухвала, а не довідка суду. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

          Дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, вислухавши думку представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

          02 листопада 2011 року ухвалою Господарського суду Одеської області про повернення позовної заяви по справі № 11/17-2011-2226 за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»в особі Одеської обласної філії публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»до товариства з обмеженою відповідальністю «Сліяніе»про стягнення 52391, 72 дол. США та 139812, 58 грн., позовні матеріали повернуто позивачу без розгляду (а.с. 8).

          Згідно до платіжних доручень від 28 жовтня 2011 року № 6242_44 та № 6242_42, позивачем для звернення до Господарського суду було сплачено державне мито в розмірі 5575, 16 грн. та ІТЗ в розмірі 236, 00 грн. (а.с. 6).

          17 листопада 2011 року Господарським судом Одеської області ПАТ АБ «Укргазбанк»відповідно до п. 2 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»видано довідку № 11/17-2011-2226 на одержання Одеською обласною дирекцією ПАТ АБ «Укргазбанк»(код 23697280) з державного бюджету державного мита в сумі5575, 16 грн., сплаченого за платіжним дорученням № 6242_44 від 28.10.2011 року, оскільки позовну заяву було повернуто без розгляду, та відповідно до ч. 2 ст. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»видано довідку № 11/17-2011-2226 на одержання Одеською обласною дирекцією ПАТ АБ «Укргазбанк»(код 23697280) з державного бюджету витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., сплаченого за платіжним дорученням № 6242_42 від 28.10.2011 року, оскільки позовну заяву було повернуто без розгляду (а.с. 7).

          28 листопада 2011 року ПАТ АБ «Укргазбанк»звернулось з заявою до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області № 5032/04/1128/2400 від 28.11.2011 року, в якій відповідно до п. 17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита просить перерахувати кошти з державного бюджету у загальному розмірі 5811, 16 грн. на рахунок № 64992006 відкритий в АБ «Укргазбанк». До зазначеної заяви додано оригінали платіжних доручень № 6242_44 та № 6242_42 від 28.10.2011 року, оригінал довідки Господарського суду Одеської області про повернення 5575, 16 грн. від 17 листопада 2011 року та оригінал довідки Господарського суду Одеської області про повернення 236, 00 грн. від 17 листопада 2011 року (а.с. 9).

          Листом № 00.1-09/2699-14909 від 07.12.2011 року Головне управління Державного казначейства України в Одеській області повідомило ООД ПАТ АБ «Украгазбанк», що заяву від 28.11.2011 року № 5032/04/1128/2400 розглянуто та повідомило про те, що Головне управління не має правових підстав для повернення коштів та повертає надані документи, оскільки Законом України «Про судовий збір», який набрав чинності з 01.11.2011 року, внесено зміни до ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», а саме: в п. 2 ст. 8 виключено слова «повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також»та виключено пункти 3, 4, а згідно з довідками Господарського суду Одеської області від 17.11.2011 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про судовий збір», кошти підлягають поверненню відповідно до п. 2 та п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(а.с. 10).

          Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору з 01 листопада 2011 року регулюються Законом України «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року.

          До набрання законної сили Законом України «Про судовий збір»правові засади повернення державного мита регулювалися Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», відповідно до п. 2 ст. 8 якого сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках: повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій. Повернення державного мита провадиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

          Згідно до п. 7 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про судовий збір»встановлено внести зміни до таких законодавчих актів України: у Декреті Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 «Про державне мито» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113 із наступними змінами): у частині першій статті 8: у пункті 2 слова «повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також»виключити; пункти 3 і 4 виключити.

          Таким чином, з 01 листопада 2011 року порядок повернення судового збору регулюється виключно ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

          Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: повернення заяви або скарги. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

          Порядок обчислення та справляння державного мита повернення державного мита врегульовано Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита повернення державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22 квітня 1993 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року за № 50 (далі –Інструкція).

          Згідно до ст. 17 Інструкції повернення державного мита проводиться на підставі заяви платника, поданої ним протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету, до відповідного органу, що справляє мито. На підставі заяви платника відповідний орган подає до фінансового відділу району чи міста, до бюджету якого надійшло державне мито і де знаходиться другий примірник документа про його сплату, разом з заявою платника свій висновок (ухвалу суду, господарського суду, в інших випадках - довідку установи, яка справляла мито, - нотаріальної контори, ВВІР, ЗАГСу тощо) про обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита, а також оригінали документів, що підтверджують сплату державного мита, якщо воно підлягає поверненню в повному розмірі, із зазначенням номера квитанції, суми державного мита та дати його сплати.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача в обґрунтування позовних вимог, що повернення сплачених сум держмита та ІТЗ повинно проводитися за правилами п. 2 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», оскільки, як встановлено судом, станом на дату винесення ухвали Господарського суду Одеської області про повернення позовної заяви по справі № 11/17-2011-2226, яка стала підставою для повернення державного мита та ІТЗ, у пункті 2 слова «повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також»виключено, а тому до спірних правовідносин, що виникли між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ГУ ДКС України в Одеській області, слід застосовувати вимоги саме Закону України «Про судовий збір», який набрав законної сили 01.11.2011 року, та був чинний станом на дату виникнення спірних правовідносин.

          Також, суд вважає необґрунтованим посилання позивача як на підставу для повернення державного мита та ІТЗ на довідки Господарського суду Одеської області від 17 листопада 2011 року № 11/17-2011-2226, оскільки відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про судовий збір»та ст. 17 Інструкції повернення судового збору (державного мита) здійснюється за ухвалою суду, а не на підставі довідки суду.

          Крім того, необґрунтованими є і посилання позивача як на підставу для повернення сплачених сум держмита та ІТЗ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02 листопада 2011 року по справі № 11/17-2011-2226, оскільки зазначеною ухвалою позовні матеріали повернуто позивачу без розгляду та не вирішено питання щодо повернення позивачу державного мита в розмірі 5575, 16 грн. та ІТЗ в розмірі 236 грн.. Ухвала суду про повернення державного мита в розмірі 5575, 16 грн. та ІТЗ в розмірі 236 грн. позивачем відповідачу не надавалась.

          Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.          

          За таких обставин, суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, дійшов до висновку, що відповідач діяв умежах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, ст. ст. 159-164 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності щодо відмови у поверненні сплачених сум держмита та ІТЗ у загальному розмірі 5811, 16 грн. протиправною та зобов’язання повернути суму судових витрат у загальному розмірі 5811, 16 грн. відмовити у повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Повний текст постанови складено та підписано 03 березня 2012 року.

          Суддя

.