№ 22103271, 03.03.2012, Odesa District Administrative Court

Справа № 1570/74/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Василенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНУШАР УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАНУШАР УКРАЇНА" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011р. № 0014432310 та податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011р. за № 0014422310, прийняті ДПІ у Приморському районі м.Одеси.Позивач обгрунтував свої вимоги тим, що в період з 22.09.2011 року по 12.10.2011 року Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «МАНУШАР УКРАЇНА»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 року по 30.06.11 року, за результатами якої було складено акт від 19.10.2011 року за № 7429/23-10/34552988 (далі - акт перевірки). В акті зроблено висновки про порушення позивачем: 1). п.4.1 п.4, п.5.9 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03р. №143, зареєстрованого в Мін'юсті України 08.04.03р. за № 271/7592, п.2 ст.З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999р. в результаті чого завищено від"ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2010 рік на суму 509667грн.; п.4.1 п.4, п.5.9 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР ( зі змінами та доповненнями), Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03р. №143, зареєстрованого в Мін'юсті України 08.04.03р. за № 271/7592, п.2 ст.З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999р. п.3 підрозділу 4 розділу XX «перехідні положення»Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІУ встановлено його заниження всього у розмірі 122406грн. в тому числі 1-ше півріччя 2010 року - 64167грн., за 3 квартали 2010 року на 127416грн., за 1 квартал 2011 року на 43213грн, за 2 квартал 2011 року на 79189грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, п.5.8 "Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за № 250/2054. із змінами і доповненнями, п.5.1 ст.5 Закону України від 21 12.2000 N2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з урахуванням вимог вимог п.п. 54.3.1.ст.54 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від"ємне значення ПДВ, який після відшкодування включається до податкового кредиту наступного періоду, у червні 2011 року в сумі 7153грн.; п.2.1 ст.2, п.п. 4.2.9, п.4.2, ст.4, п.п. 8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п. 16.3.2, 16.3.5 п.16.3 ст.16 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахунку податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2010 рік на суму 2430 грн.; п.2.11 ст.2 Положення № 637 із змінами та доповненнями, а саме подання авансових звітів до бухгалтерії підприємства без підтвержених платіжних документів на суму 4491,24 грн. На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси були прийняті наступні податкові повідомлення - рішення: від 02.11.2011р. за № 0014432310, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 7153,5 грн; від 02.11.2011р. за № 0014422310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 122 407,00 гривень, у тому числі за основним платежем 122 406,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 1,00 грн. Позивач вважав вказані податкові повідомлення-рішеннями необгрунтованими, оскільки ТОВ «МАНУШАР УКРАЇНА»не порушувало п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та правильно відобразило залишки товарів на складі, з урахуванням реалізації товару ПП «КФ Пандора»у другому та третьому кварталах 2010р. Крім, того фахівцями органу ДПС, які зробили висновок щодо нікчемності угоди, укладеної ТОВ «МАНУШАР УКРАЇНА»з ПП «КФ Пандора», при визнанні такої угоди нікчемною, не дотримано вимог ст.215, 228 ЦК України, тобто не було встановлено вини та умислу підприємства, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, та не доведено умислу укладення угоди між ТОВ «МАНУШАР УКРАЇНА»з ПП «КФ Пандора»з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, позивач вказував, що стосовно висновків про порушення Закону України «Про податок на додану вартість», твердження відповідача не спираються на первинні документи, та на фактичні дані бухгалтерського та податкового обліку, а факт сплати ПДВ при імпорті товарів на територію України, підтверджуэться вантажно-митними деклараціями за відповідні періоди, суми якого відповідають даним податкових і декларацій підприємства за відповідні періоди.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з наведених підстав, додатково пояснивши, що ТОВ "МАНУШАР УКРАЇНА" правомірно врахував у складі витрат в декларації з податку на прибуток за 2 квартрал 2011 року від"ємне значення попередніх періодів, а саме 1 кварталу 2011 року з урахуванням від"ємного значення з податку на прибуток за 2010 рік, а тому висновки, викладені в п.3.1.2 акту щодо порушення п.3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ є безпідставними.

Представник відповідача надав заперечення, згідно яких позовні вимоги не визнав, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 02.11.2011р. № 0014432310 та від 02.11.2011р. за № 0014422310, прийняті ДПІ у Приморському районі м.Одеси - законними, а вимоги позивача безпідставними, а тому просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ "МАНУШАР УКРАЇНА" зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради за № 15561020000021770 від 21.08.2006 року, свідоцтво про державну реєстрацію від 21.08.2006 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців 15561020000021770. Свідоцтво змінено на свідоцтво серії А01 № 318148, дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію 01.06.2010 року, код ЄДРПОУ 34552988.

ТОВ "МАНУШАР УКРАЇНА" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04.09.2006 року № 21346, станом на 22.09.2011 року перебуває на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

В період з 22.09.2011 року по 12.10.2011 року Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «МАНУШАР УКРАЇНА»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 року по 30.06.11 року, за результатами якої було складено акт від 19.10.2011 року за № 7429/23-10/34552988.

В акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем: 1). п.4.1 п.4, п.5.9 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03р. №143, зареєстрованого в Мін'юсті України 08.04.03р. за № 271/7592, п.2 ст.З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999р. в результаті чого завищено від"ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2010 рік на суму 509667грн.; п.4.1 п.4, п.5.9 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР ( зі змінами та доповненнями), Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03р. №143, зареєстрованого в Мін'юсті України 08.04.03р. за № 271/7592, п.2 ст.З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999р. п.3 підрозділу 4 розділу XX «перехідні положення»Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІУ встановлено його заниження всього у розмірі 122406грн. в тому числі 1-ше півріччя 2010 року - 64167грн., за 3 квартали 2010 року на 127416грн., за 1 квартал 2011 року на 43213грн, за 2 квартал 2011 року на 79189грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, п.5.8 "Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за № 250/2054. із змінами і доповненнями, п.5.1 ст.5 Закону України від 21 12.2000 N2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з урахуванням вимог вимог п.п. 54.3.1.ст.54 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від"ємне значення ПДВ, який після відшкодування включається до податкового кредиту наступного періоду, у червні 2011 року в сумі 7153грн.; п.2.1 ст.2, п.п. 4.2.9, п.4.2, ст.4, п.п. 8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п. 16.3.2, 16.3.5 п.16.3 ст.16 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахунку податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2010 рік на суму 2430 грн.; п.2.11 ст.2 Положення № 637 із змінами та доповненнями, а саме подання авансових звітів до бухгалтерії підприємства без підтвержених платіжних документів на суму 4491,24 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси були прийняті наступні податкові повідомлення - рішення: від 02.11.2011р. за № 0014432310, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 7153,5 грн. та від 02.11.2011р. за № 0014422310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 122 407,00 гривень, у тому числі за основним платежем 122 406,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 1,00 грн.

Згідно ст. 3Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність це діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

05.01.2010 року між ПП «Комерційна фірма «Пандора»та ТОВ «МАНУШАР УКРАЇНА»було укладено договір № 100105, за яким ТОВ «МАНУШАР УКРАЇНА»зобов"язалося передати товар, а ПП «Комерційна фірма «Пандора»прийняти та сплатити вартість товару.

Як вбачається з акту перевірки, фахівцями органу державної податкової служби (далі - ДПС) зазначено, що «підприємством порушено п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " в редакції Закону України №283/97-ВР ТОВ «Манушар-Україна»необгрунтовано списані товарно-матеріальних цінності, факт реалізації яких підприємству ПП "КФ Пандора" код 36579729 в ході перевірки не доведено, а саме: у перевіряємому періоді на виконання умов договору від 05.01.10 № 100105 ТОВ «Манушар-Україна»виписані видаткові накладні на відвантаження в адресу ПП «КФ «Пандора»товару на загальну суму 509 666, 7 грн. без урахування податку на додану вартість. (відображено у бухгалтерському обліку за Дт рах.361 Кт рах. 701, журнал ордер - відомость зарах. 361), в тому числі: накладна від 24.06.10 № 103258 на загальну суму 308000 (сума без ПДВ 256667, ПДВ 51333,4 грн.) та накладна від 15.07.2010 року № 103584/2 на загальну суму 303600 (сума без ПДВ 253000, ПДВ - 50600).

Від ПП КФ «Пандора»у перевіряємому періоді отримана сплата на розрахунковий рахунок ТОВ «Манушар Україна»(Од. ФВАТ Кредитпромбанк м.Одеса) у загальній сумі 611600 грн.

Згідно даних інформаційних баз органів ДПС ПП "КФ «Пандора", код за ЄДРПОУ 36579729 (ДПІ у м.Херсоні), стан платника 16 - припинено (ліквідовано, закрито). Кількість співробітників - 0 осіб. Основний вид діяльності - інші види оптової торгівлі. Відомості щодо зняття з обліку від 03.03.2011 №5/108-6-10, відомості про скасування держресстраиії від 10.03.2011 №14991170007011025.

Згідно даних податкової звітності ПП «КФ Пандора», а саме: декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року від 06.08.10 №154493 взаємовідносини з ТОВ «МАНУШАР УКРАЇНА»не здійснювались, декларації по податку на додану вартість за липень 2010 року, по податку на прибуток за 6 місяців 2010 року, 3 квартали 2010 року до ДПІ у м.Херсон не надавалися".

На підставі цього органом ДПС в акті зроблено висновок про відсутність будь-яких господарських відносин ТОВ «МАНУШАР УКРАЇНА»з ПП «КФ Пандора».

В акті також зазначено, що договір на реалізацію товару, який укладено між ТОВ «МАНУШАР УКРАЇНА» та ПП «КФ Пандора», не спричиняє реального настання правових наслідків внаслідок порушення ст. 228 Цивільного кодексу України, щодо укладання сторонами правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також' порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Також в акті перевірки зазначено про відсутність реалізації товару та заниження вартості залишків ТМЦ по рахунку 281 за період на суму 509 667 грн.., в тому числі за 2 квартал 2010 року - 256667 грн., за 3 квартал-2010року -253 000 грн.»

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виконання угоди) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих. що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі -запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання), яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку -покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Позивачем на підтвердження факту здійснення господарської операції між підприємствами, а саме: виконання угоди з купівлі-продажу за Договором № 100105 від 05.01.2010р. - надані наступні первинні документи: договір №100105 від 05.01.2010р. видаткова накладна №103258/13 від 24.06.2010р.; видаткова накладна №103482/4 від 15.07.2010р; податкова накладна №223 від 21.06.2010р.; податкова накладна №226 від 22.06.2010р; податкова накладна №263 від 15.07.2010р; виписки банку, які підтверджують розрахунки між сторонами.

Крім того, позивачем надані інші документи, які підтверджють реальність цієї

господарської операції, а саме: довіреність №74 від 22.06. 2010р. видана ПП «КФ Пандора»на отримання товару від ТОВ «МАНУШАР УКРАЇНА», на ім'я ОСОБА_1, довіреність №85 від 15.07. 2010р. видана ПП «КФ Пандора»на отримання товару від ТОВ «МАНУШАР УКРАЇНА», на ім'я ОСОБА_1, акт видачі вантажу та матеріальних цінностей №100624/2 від 24.06.2010р, акт видачі вантажу та матеріальних цінностей №100715/1 від 15.07.2010р., товарно-транспортна накладна серія АЧ №29 від 25.06.2010р. на перевезення товару, товарно-транспортна накладна серія АЛ №23 від 15.07.2010р. на перевезення товару. Крім того, позивачем надано письмові докази на підтвердженя факт отримання позивачем товару, його зберігання на складі, відвантаження контрагенту (а.с.140-164).

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України, закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин, є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси визнаючи правочин нікчемним та встановлюючи факт порушення, посилаються на ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.1 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, відсутність спрямованості угоди на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею (тобто порушення ч.5 ст.203 ЦК України), є ознакою фіктивного правочину (ч.1 ст.234 ЦК України), який за правилами ч.2 ст.234 ЦК України має визнаватися недійсним судом.

Проте відповідачем не надано суду доказів визнання угоди між позивачем та ПП «КФ «Пандора»недійсною, згідно ст. 234 ЦК України, а також доказів нікчемності цієї угоди, зокрема наявності умислу однієї або обох сторін правочину на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Такий умисел не було встановлено органом ДПС і під час перевірки.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, чинним законодавством України, органам ДПС, не надано право на визнання правочинів нікчемними з застосуванням відповідних наслідків.

При цьому, позивачем надано суду докази реальності укладення та виконання договору між ТОВ «МАНУШАР УКРАЇНА»і ПП «КФ «Пандора», підтверджено факт отримання позивачем товару, його зберігання на складі, відвантаження контрагенту, отримання оплати за товар, що спростовує твердження відповідача як про фіктивність, так і про нікчемність правочину.

Посилання відповідача на те, що ПП «КФ Пандора», згідно даних органу ДПС ліквідовано: підприємство знято з обліку 03.03.2011 року та скасована державна реєстрація 10.03.2011р., суд не бере до уваги, оскільки, на момент укладання угоди та її виконання (червень-липень 2010 року) ПП «КФ Пандора» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, знаходилось на обліку в органі ДПС, та мало необхідний обсяг цивільної правоздатності. Також відносно посадових осіб ПП «КФ «Пандора»не було відомостей щодо будь-яких обмежень у їх повноваженнях, рішень судів про визнання недійсними установчих документів.

Таким чином, зміст дослідженого правочину, не суперечить актам цивільного законодавства. Не встановлено жодного факту, який свідчив би про те, що зміст правочину не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення позивача від сплати податків за фінансовогосподарськими результатами виконання зазначеного договору, не надано жодного доказу на підтвердження відсутності повноважень у посадових осіб на укладання такого договору в момент їх укладання.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР 2362425), в якій зазначається, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів і їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних . При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків, подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися, як нікчемні правочини, в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні, встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладання (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача, тощо).

Крім того, що стосується зазначених в акті перевірки порушень п.3 підрозділу 4 розділу XX «перехідні положення»Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІУ, за яким встановлено завищення від"ємного значення з податку на прибуток всього у розмірі 122406грн. в тому числі 1-ше півріччя 2010 року - 64167грн., за 3 квартали 2010 року на 127416грн., за 1 квартал 2011 року на 43213грн, за 2 квартал 2011 року на 79189грн., суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі складання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року підприємство керувалося нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону від 20.05.2010 р. № 2275-УІ), діючого на той момент. Зокрема, згідно з абз.2 п. 22.4 вказаного Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягала включенню до складу валових витрат без обмежень у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону.

Зміст п.3 підрозділу 4 розділу 20 “Перехідні положення”Податкового кодексу України прямо вказує на необхідність визначення об'єкта оподаткування з врахуванням результатів минулого року і віднесенням їх до складу витрат поточного року: “Пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від" ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення”.

В свою чергу, у п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України вказується: “Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення”.

Отже, норми Перехідних положень Податкового кодексу не вводять нових правил визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2 кварталі 2011 року, а лише виконують притаманну їм функцію - створюють умови для нормального функціонування податкової системи в перехідний період і забезпечують наступність при введенні в дію нових її елементів.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Що стосується порушень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, п.5.8 "Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за № 250/2054. із змінами і доповненнями, п.5.1 ст.5 Закону України від 21 12.2000 N2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.7.3.6. ст.7 даного Закону датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Таким чином, позивач - отримувач послуг від нерезидента з місцем їх надання на митній території України виступає податковим агентом такого нерезидента, тобто при придбанні таких послуг здійснює розрахунок в частині податку на додану вартість з бюджетом шляхом включення податку на додану вартість до податкових зобов'язань..

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Судом встановлено, що станом на момент перевірки позивача органом державної податкової служби суми податку на додану вартість були підтверджені вантажно-митними деклараціями за відповідні періоди, та відповідають даним податкових декралацій підприємства за відповідні періоди.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що ТОВ "МАНУШАР УКРАЇНА" як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи по суті підтверджено факт реальності господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, в той час як у відповідача були відсутні об'єктивні підстави для висновку про завищення від"ємного значення ПДВ на 7153 грн.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість своїх дій.

Таким чином, суд вважає позов обгрутнованим та задовольняє його в повному обсязі. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, судові витрати, понесені позивачем та підтвердженні належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України у розмірі 28,24 грн.

Керуючись ст. ст. 69, 71, 159-164, КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНУШАР УКРАЇНА"- задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011р. № 0014432310 та податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011р. за № 0014422310, прийняті ДПІ у Приморському районі м.Одеси.

Зобовязати Управління Державного казначейства в м.Одесі стягнути судові витрати у сумі 28,24 грн. (двадцять вісім гривень 24 копійки) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНУШАР УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 34552988) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання у 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст виготовлено 03 березня 2012 року.

Суддя: В.В.Андрухів