Decision № 2200094, 15.09.2008, Commercial Court of the Autonomous Republic of Crimea

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

15.09.2008

Справа №2-28/6569-2008

За позовом Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Крим» Відкритого акціонерного товариства «Маріупольский металургійний комбінат ім. Ілліча», Красногвардійський район, с. Калініно,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми «Віза ЛТД», с. Черноземне Совєтського району АР Крим,

про стягнення 7 051,94 грн.

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

18.08.2008 р.

04.09.2008 р.

15.09.2008 р.

Від позивача – Чупракова А. А. – юрисконсульт, довіреність № 200/610 від 20.11.2007 р. (к/копія довіреності у справі)

Від відповідача – Конев Р.В. – представник по довіреності від 13.08.2008 р. (довіреність у справі)

Суть спору:

Дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Крим» Відкритого акціонерного товариства «Маріупольский металургійний комбінат ім. Ілліча», Красногвардійський район, с. Калініно, звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми «Віза ЛТД» с. Черноземне Совєтського району АР Крим, про стягнення 7 051,94 грн., у тому числі 6 067,00 грн. основного боргу (позивачем при вказанні цієї суми було допущено помилку), 879,72 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 105,22 грн.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 18.08.2008 р., позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у цьому ж засіданні суду з позовними вимогами не погодився, однак, відповідач, на виконання вимог ухвал господарського суду АР Крим від 02.06.2008 р. та від 24.06.2008 р., письмового відзиву на позовну заяву, з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень, суду не представив.

Також, представники сторін у цьому ж судовому засіданні заявили письмове клопотання про продовження строку вирішення спору у порядку ст. 69 ГПК України, у зв’язку з необхідністю надання суду додаткових документів та доказів у справі.

За результатами судового засідання було винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору у порядку ст. 69 ГПК України та оголошено перерву до 04.09.2008 р. до 12 години 45 хвилин для надання сторонами суду додаткових документів та доказів у справі.

Після перерви розгляд справи був продовжений за участю тих самих представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 04.09.2008 р., надав суду уточнення № 255/256 від 04.09.2008 р. до позовної заяви, в якому уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 8 274,18 грн., у тому числі 6 076,00 грн. основного боргу, 1 956,47 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 241,71 грн.

Представник відповідача у цьому ж засіданні суду надав суду відзив від 03.09.2008 р. на позовну заяву, в якому відповідач з позовними вимогами не погодився та просив суд у позові відмовити.

За результатами судового засідання було оголошено перерву до 15.09.2008 р. до 11 години 10 хвилин.

Після перерви розгляд справи був продовжений за участю тих самих представників сторін.

Представник позивача у засіданні суду позовні вимоги, з урахуванням уточнення № 255/256 від 04.09.2008 р. до позовної заяви, підтримав частково та надав суду уточнення від 15.09.2008 р. до позовної заяви, в якому позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 6 076,00 грн. основного боргу, 1 245,58 грн. індексу інфляції за період з листопада 2007 р. по червень 2008 р. та 3% річних за період з 23.10.2007 р. по 18.08.2008 р. у розмірі 150,32 грн., тобто позивач фактично зменшив період нарахування індексу інфляції.

Відповідач, до продовження розгляду справи у засіданні суду, передав через канцелярію господарського суду АР Крим відзив від 11.09.2008 р. на уточнення до позовної заяви, в якому відповідач вказав на те, що 3% річних від простроченої суми мають складати 150,32 грн., а сума індексу інфляції - 1 199,50 грн., у зв’язку з чим просив в частині зайвих нарахувань у позові відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні з уточненими позовними вимогами погодився частково – в частині стягнення 6 076,00 грн. основного боргу, 1 199,50 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 150,32 грн., зокрема, з мотивів, викладених у вищевказаному відзиві від 11.09.2008 р. на уточнення до позовної заяви.

Проти оголошення вступної та резолютивної частин рішення представник відповідача не заперечував (про що зазначено в протоколі судового засідання).

Розгляд справи відкладався та у судових засіданнях оголошувались перерви на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з необхідністю надання сторонами суду додаткових документів і доказів у справі.

Строк вирішення спору був продовжений у порядку ст. 69 ГПК України для надання сторонами суду додаткових документів та доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

23.04.2007 р. між сторонами був укладений договір постачання № 43.

Відповідно до п. 1.1. цього договору постачальник (позивач) зобов’язувався поставити покупцю (відповідачу) сільськогосподарську продукцію – моркву свіжу – у кількості 40 тон.

Згідно з п. 2.1. договору продукція, яка постачається за даним договором оплачується по цінах 0,35 грн. за 1 кг.

Сума договору з даним договором складає чотирнадцять тисяч гривень, у тому числі ПДВ – 2 333,33 грн. (п. 2.2. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачалось, що розрахунки за продукцію, яка постачається, здійснюються шляхом оплати рахунків, виставлених постачальником.

Оплата за поставлену продукцію за даним договором здійснюється у наступному порядку: 100% від суми договору або 14 000 грн. протягом одного місяця після поставки продукції.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач свої зобов’язання виконав, поставивши відповідачу товар на суму, з ПДВ, 6 076,00 грн. за накладними № 72 від 23.04.2008 р. та № 73 від 24.04.2007 р., який був одержаний відповідачем за довіреність серії ЯЛТ № 231639 від 23.04.2007 р.

Однак, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов’язання перед позивачем не виконав, вартість одержаного товару в сумі 6 076,00 грн. позивачу не сплатив.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи 16.10.2007 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 255/309 від 15.10.2007 р. про стягнення боргу в сумі 6 076,00 грн., що підтверджено поштовою квитанцією № 11/05804, наявною у матеріалах справи.

У відповідь на цю претензію відповідачем був направлений на адресу позивача лист № 81 від 22.10.2007 р., в якому відповідач зобов’язався сплатити заборгованість за поставлену продукцію у листопаді – грудні 2007 р.

Проте, відповідач свої зобов’язання перед позивачем не виконав.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми боргу.

Так, згідно розрахунку позивача, відповідачу було нараховано відповідачу 879,72 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 105,22 грн.

Однак, як було зазначено вище, представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 04.09.2008 р., надав суду уточнення № 255/256 від 04.09.2008 р. до позовної заяви, в якому уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача, зокрема, 1 956,47 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 241,71 грн.

Також, як вже зазначалось, представник позивача у засіданні суду надав суду уточнення від 15.09.2008 р. до позовної заяви, в якому позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача, зокрема, 1 245,58 грн. індексу інфляції за період з листопада 2007 р. по червень 2008 р. та 3% річних за період з 23.10.2007 р. по 18.08.2008 р. у розмірі 150,32 грн., тобто позивач фактично зменшив період нарахування індексу інфляції.

Проте, позивачем було допущено арифметичну помилку при здійсненні розрахунку 3% річних, у зв’язку з чим стягненню з відповідача підлягають 3% річних за період з 23.10.2007 р. по 18.08.2008 р. у розмірі 150,01 грн. та 1 245,58 грн. індексу інфляції за період з листопада 2007 р. по червень 2008 р.

В частині стягнення вимог про стягнення з відповідача 710,89 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 91,70 грн. у позові повинно бути відмовлено.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 7 471,59 грн., у тому числі 6 076,00 грн. основного боргу, 1 245,58 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 150,01 грн., документально встановлений та підтверджений матеріалами справи.

За таких обставин позов, з урахуванням вищезазначеного уточнення від 15.09.2008 р. до позовної заяви, підлягає задоволенню частково.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників сторін, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 24.09.2008 року.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити частково.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Віза ЛТД» (97213, АР Крим, Совєтський район, с. Чорноземне, вул. Крайня, 1а, р/р 260007566 у КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ідентифікаційний код 19194805, або з інших рахунків) на користь Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Крим» Відкритого акціонерного товариства «Маріупольский металургійний комбінат імені Ілліча» (97006, АР Крим, Красногвардійський район, с. Калініне, вул. Калініна, 1 А, р/р 26005301539958 у БВ «Кримське» філії Іллічівського МВ ПІБ м. Маріуполь, МФО 334442, ідентифікаційний код 34383237) 7 471,59 грн., у тому числі 6 076,00 грн. основного боргу, 1 245,58 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 150,01 грн., а також 92,11 грн. державного мита та 106,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3). В іншій частині у позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Альошина С.М.