Court ruling № 21980948, 08.02.2012, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2012 р.Справа № 2-а-5299/11/1470 Категорія:8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І.В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.

суддів: Бойка А.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМЕР-ПЛЮС»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва про визнання протиправними дій щодо викладення в акті перевірки №374/23-300/35066348 від 18.03.2011р. висновку про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП «Віко-Миколаїв», ТОВ «Вершина Плюс», ЗАТ «Поділлявторметал», ТОВ «Вторметхарків»та ТОВ «Вторметпівдень». Позов мотивує тим, що викладенні в акті перевірки висновки про нікчемність правочинів, вчинених з вказаними контрагентами суперечать нормам цивільного законодавства, оскільки договори не відповідають визначенню нікчемного правочину, яке міститься в Цивільному кодексі України.

ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва проти позову заперечила, зазначивши, що правочини, вчинені ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»в грудні 2010р. з постачальником та покупцями товару, зазначеними в акті перевірки, не спрямовані на настання правових наслідків та вчинені з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим порушують публічний порядок та суперечать моральним засадам суспільства. Вимоги позову вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2011р. позов ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору фактично є висновки вказані в акті перевірки №374/23-300/35066348 від 18.03.2011р. про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»із підприємствами-контрагентами. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов до висновку про його обґрунтованість, однак колегія суддів не погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України від 10.08.2005р. N327, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права, і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Не можуть оспорюватися в суді акти ревізій, документи перевірок, дії службових осіб, вчинені в процесі чи за результатами перевірок, оскільки ці акти не мають обовязкового характеру.

Оскільки наслідком розвязання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного субєктивного права позивача, то у разі незгоди з висновками перевірки, закріпленими у акті, складеному за її результатами, та втіленими у відповідних рішеннях контролюючого органу, вимога про визнання неправомірними дій відповідача не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом предявлення позову про скасування рішень контролюючого органу, якими визначено суми податкових зобовязань.

Складений за результатами перевірки акт не має обовязкового характеру і не встановлює для ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»обовязків, а тому він не є рішенням у розумінні п.1 ч.1 ст.17 КАС України і провадження за такою вимогою підлягає закриттю за п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Згідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 157 КАС України.

Керуючись ст.ст.157 ч.1 п.1, 197, 203, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року скасувати.

Провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМЕР-ПЛЮС»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва про визнання дій протиправними - закрити на підставі ст.157 ч.1 п.1 КАС України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.