Court ruling № 21973050, 16.02.2012, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4365/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддівСтепанюка А.Г., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2011 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2011 р. вказаний позов залишено без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2010 позивачем було подано до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, в якій позивач просив здійснити бюджетне відшкодування у розмірі 919 953,00 грн.

В період з 12.04.2010 по 23.04.2010 ДПІ у Дарницькому районі міста Києва було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача за лютий 2010 року, за результатами якої складено акт № 2726/07-10/33594435 від 23.04.2010.

Так, вказаною перевіркою встановлено безпідставне заявлення підприємством суми бюджетного відшкодування у розмірі 919 953,00 грн., оскільки протягом останніх дванадцяти місяців останній мав обсяги оподатковуваних операцій у сумі 79 973,00 грн., чим було порушено підпункт 7 .7 11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 5.12.2, 5.12.4 п. 5.12 р. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 (у редакції наказу від 15.06.2005 № 213) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982.

На підставі акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0000230710/0/15456 від 29.04.2010 року, яким ТОВ "Голден Хаус" відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 919 953,00 грн.

За результатами оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення до відповідача, його скарги були залишені без задоволення та винесені нові податкові повідомлення-рішення за № 0000230710/1 від 12.07.2010 року та за № 0000230710/2 від 05.10.2010 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до висновку про те, що оскільки позивач протягом останніх дванадцяти місяців мав обсяги оподатковуваних операцій у сумі 79 973,00 грн., то він не мав права на бюджетне відшкодування у розмірі 919 953,00 грн., до того ж зазначений податковий кредит було формовано не в результаті придбання основних фондів, а в результаті здійснення незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи, які на момент подання заяви про повернення бюджетного відшкодування не стали основними фондами.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Так, відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Тобто, сума податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не може перевищувати різниці значень податкового кредиту і податкових зобовязань кожного окремого звітного періоду.

Сума визначеного від'ємного значення, за винятком врахованої у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні періоди з податку на додану вартість, зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Лише за умови, що у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7, має відємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (пп. 7.7.2 п.7.7 статті 7 Закону).

При цьому не має права на отримання бюджетного відшкодування відповідно до п.п. «а»підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Надання права на бюджетне відшкодування особі, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, у разі якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів залежить від того, чи відображено на балансі підприємства надходження (придбання, створення) основних засобів.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186, для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції», для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух обєктів і майнових комплексів, що віднесені до складу основних засобів рахунок 10 «Основні засоби». До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 року № 205 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти»визначено що будівництво це спорудження нового обєкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт обєктів, виконання монтажних робіт. Тобто будівництво є процесом у результаті якого створюються основні фонди (засоби) або товари.

У звязку з наведеним, колегія суддів також, як і суд першої інстанції приходить до висновку, що відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що обєктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволені позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М Степанюк А.Г. Повний текст ухвали виготовлено 21.02.2012.