Decision № 219620, 17.10.2006, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2006 р.

Справа № 22/322-06-7912

За позовом Військового прокурора Сумського гарнізону в інтересах держави в особі, якою є Міністерство оборони України

до відповідача Приватного підприємства "Пальмира";

про стягнення штрафних санкцій на суму 26163,04грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від прокурора: не з'явився;

Від позивача: Ковальчук І.В. за довіреністю №220-Д/479 від 13.12.2005р.;

Від відповідача: Мінеско Н.В. –за довіреністю №05/06-А від 10.10.2006р., Скляр К.Є. –за довіреністю №06/06-А від 10.10.2006р.;

СУТЬ СПОРУ: Військовий прокурор Сумського гарнізону в інтересах держави в особі, якою є Міністерство оборони України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Пальмира" про стягнення штрафних санкцій на суму 26163,04грн.

Військовий прокурор Сумського гарнізону в судових засіданнях 02.10.2006р. та 13.10.2006р. наполягав на позовних вимогах та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд задовольнити позов в повному обсязі посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №246/1/2/05-44Д від 13.10.2005р. про поставку для державних потреб пально-мастильних матеріалів, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого відповідач зобов’язався поставити палево згідно специфікації за кількістю і адресами, вказаними у рознарядці на загальну суму 1644300грн., але відповідачем було поставлено продукцію частково на суму 1540474,20грн., що істотно порушує умови договору, тому позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 18895,24 грн. та штраф у розмірі 7267,80 грн. на загальну суму 26163,04 грн.

Представник відповідача відзив на позов надав, в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на те, що відповідно до технології навантаження палива у залізничні вагоно-цистерни точну кількість палива не можливо навантажити, оскільки вагоно-цистерни є висові. Крім того, ще існує погрішність при визначені ваги палива, яка складає приблизно ± 450 кг на кожен вагон. Поставка у кількості 22,1 тонн унеможливлюється через те, що така кількість палива ТС-1 не транспортується в залізничні вагони-цистерни, тобто поставити 22,1 тони неможливо.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

13.10.2005 p. між позивачем та відповідачем був укладений договір №246/1/2/05-44Д про поставку для державних потреб пально-мастильних матеріалів, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), згідно із яким постачальник – відповідач зобов'язався поставити для потреб Міністерства оборони України пально-мастильні матеріали згідно Специфікації, а замовник –позивач забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з специфікацією, на загальну суму 1644300 грн.

Згідно п. 2.4. зазначеного договору постачання продукції замовнику здійснює постачальник виключно у кількостях, в терміни та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України. Пунктом 3.2 договору передбачено, що прийняття продукції за кількістю та якістю здійснюється представником замовника в присутності представника постачальника на складі (базі) отримувача у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки.

Відповідно до п. 4.3 договору розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 45 банківських днів з дати надання постачальником належним чином оформлених документів.

На виконання умов договору відповідач частково поставив продукцію, на загальну суму 1540474,20 грн., відповідач недопоставив продукцію на суму 103825,80 грн.

Пунктом 6.2 договору передбачена відповідальність відповідача за порушення строків поставки продукції, а саме постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсоток вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Позивач у позові вказує суму пені з 10.01.2005р. на час подачі позову, але не більше 182 діб. в розмірі 18895,24 грн. Оскільки зазначений договір діє з дати набрання ним чинності до 31.12.2005р. тому, розмір пені складає всього 5295,11грн. за 51 день (з 11.11.2005р. по 31.12.2005р. 103825,80 грн. х 0,1% х 51 добу = 5295,11 грн.). Сума штрафу становить всього 7267,80 грн. (103825,80 грн. х 7%= 7267,80 грн.). Загальна сума штрафних санкцій складає 12562,91 грн. (5295,11 грн. + 7267,80 грн.)

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства. Згідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Сплата неустойки передбачена законодавцем (ст.611 ЦК України) як правовий наслідок порушення зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд не може прийняти до уваги доводи та заперечення відповідача, оскільки вони є безпідставними та не обґрунтованими.

Відповідач не виконав умови договору №246/1/2/05-44Д від 13.10.2005р. в повному обсязі. Сторони чітко домовились стосовно загальної кількості постачаємих пально-мастильних матеріалів. Відповідач зобов’язався поставити позивачу саме 350т, а не будь-який інший об’єм.

Що стосується того, що в акті звірки виконання зобов’язань за договором вказано, що „з моменту підписання акту звірки постачальник втрачає право на поставку продукції”, то суд звертає увагу на те, що у відповідача існувало не право на поставку продукції, а обов’язок поставити продукцію позивачу в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно специфікації.

Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Пальмира" (65054, м. Одеса, Центральний аеропорт, будівля КПД, р/р 2600931377980 в АКБ „Інвестбанк”, м. Одеса, МФО 328210, код ЄДРПОУ 32679219) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, вул. Повітрофорський проспект, 6, р/р 35210026003192 ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172, ОКПО 00034022, КПКВ 2101140) 12562,91 /дванадцять тисяч п’ятсот шістдесят дві грн. 91 коп./ - боргу.

3. 3. Стягнути з Приватного підприємства "Пальмира" (65054, м. Одеса, Центральний аеропорт, будівля КПД, р/р 2600931377980 в АКБ „Інвестбанк”, м. Одеса, МФО 328210, код ЄДРПОУ 32679219) до Державного бюджету України витрати по держмиту в сумі 125,62 /сто двадцять п’ять/ грн.62коп. на р/р 31117095600008, код бюджетної класифікації № 22090200, символ звітності банку 095, одержувач УДК у Одеській області, МФО 828011, код ЕДРПОУ 23213460;

4. Стягнути з Приватного підприємства "Пальмира" (65054, м. Одеса, Центральний аеропорт, будівля КПД, р/р 2600931377980 в АКБ „Інвестбанк”, м. Одеса, МФО 328210, код ЄДРПОУ 32679219) на користь ДП “Судовий інформаційний центр” (01004 м. Київ, вул.. Дарвіна, 6 р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, код 30045370) витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 118 /Сто вісімнадцять/ гривень.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст. 116 ГПК.

Рішення підписано 27 жовтня 2006р.

Суддя Торчинська Л.О.