№ 21959211, 14.02.2012, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2012 року 12:05 № 7/112

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства "ПІАСТРЕЛЛА"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання дій протиправними Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними дій щодо надіслання позивачу другої податкової вимоги № 2/3029 від 27.04.2007.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що підстави для прийняття оскаржуваної податкової вимоги відсутні, оскільки пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є штрафною санкцією у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо надіслання позивачу другої податкової вимоги № 2/3029 від 27.04.2007 за узгодженим податковим зобовязанням у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 186732,41 грн. та скасувати другу податкову вимогу.

Відповідач просив суд зупинити провадження у справі до розгляду господарським судом повязаної справи № 28/501-А.

Ухвалою суду від 01.07.2010 провадження у справі було зупинено до 01.07.2010.

Ухвалою суду від 25.01.2012 провадження у справі було поновлено.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідач провів позапланову перевірку з питань дотримання позивачем вимог валютного законодавства про що було складено акт № 2658-0090/22-20/33293530 від 08.02.2006.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000152202/0 від 20.02.2006 на суму 186732,41 грн.

27.04.2007 відповідачем прийнято другу податкову вимогу № 2/3029 за узгодженим податковим зобовязанням у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Суд вважає, що таке рішення відповідача є неправомірним з огляду на наступне.

Відповідно до ст.380 Господарського кодексу України перелік та повноваження органів державної влади, що здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також форми її державного регулювання та контролю визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність, іншими законами.

Суд застосовує законодавство про відповідальність осіб, оцінює порядок притягнення до відповідальності та прийняття відповідного рішення органом владних повноважень, що уповноважений державою застосовувати стягнення з урахуванням дії нормативних актів у часі.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З огляду на приписи ст.239 Господарського кодексу України пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є мірою господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до п. 1.4 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання;

Згідно з п.1.3 ст.1 зазначеного Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

Згідно з п.1.2 ст.1 цього ж Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

З аналізу наведеного вище випливає, що мова йдеться про різні види пені, а тому несплата субєктом зовнішньоекономічної діяльності застосованої до нього пені не породжує у такого субєкта податкових правовідносин та відповідно податкового боргу.

Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 чинного на час прийняття оскаржуваної податкової вимоги Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Нарахована пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті за своєю правовою природою не є податковим зобовязанням субєкта зовнішньоекономічної діяльності, що виключає можливість, в разі її несплати, видавати податкову вимогу.

З огляду на це підстави для прийняття відповідачем податкової суперечить приписам чинного на час прийняття оскаржуваної податкової вимоги законодавства.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи суд зясував, що оскаржуване рішення відповідача суперечить зазначеним вище вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обовязку щодо доказування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства "ПІАСТРЕЛЛА" задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі в м. Києві щодо надіслання ЗАТ "Піастрела" другої податкової вимоги № 2/3029 від 27.04.2007 р.

Визнати протиправною та скасувати другу податкову вимогу ДПІ у Голосіївському районі в м. Києві № 2/3029 від 27.04.2007 р.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Закритого акціонерного товариства "ПІАСТРЕЛЛА" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій