№ 2193987, 19.06.2008, Vinnytsia District Administrative Court

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2008 р. Справа № 2-а-2456/08

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

При секретарі судового засідання: Пивовар Інні Михайлівні

За участю представників сторін:

позивача : Гончар О.І., представник за довіреністю

відповідача : Галицький І.А., законний представник

розглянувши матеріали справи

за позовом: фірми "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до: Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області

про: визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ :

Фірма "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання дій по проведенню планової перевірки ТОВ "Люстдорф" в період з 28.01.2008 року по 15.02.2008 року щодо дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення, - протиправними.

Позов мотивовано наступним.

Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області листом №ІЦ01-14/70 від 17.01.2008 року, за допомогою факсимільного звязку, повідомила позивача про проведення планової перевірки підприємства у період з 28 січня по 15 лютого 2008 року щодо дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення, відповідно до плану роботи на 1 квартал 2008 року та п. 4 ст. 5 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Позивач вважає, що вказані дії відповідача являються протиправними, оскільки не відповідають вимогам законодавства, а тому відповідач не був допущений до перевірки Фірми “Люстдорф”у формі товариства з обмеженою відповідальністю, у відповідності до ст. 10 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Також, Верховною Радою України прийнятий Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”від 05 квітня 2007 року. В статті 22 “Прикінцеві положення”цього Закону встановлено особливий порядок набрання його чинності - через шість місяців з дня опублікування, за винятком частин першої та другої статті 5, що набирають чинності з 1 січня 2008 року. Датою набрання чинності Законом є 26 грудня 2007 року, за винятком названих частин статті 5 цього Закону. Згідно частини 1 статті 5 Закону планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. Відповідно до листа відповідача № ІЦ-01-14/70 від 17.01.2008 року, останній повідомляє про проведення перевірки позивача згідно плану роботи на 1 квартал 2008 року. Позивач вважає, що виходячи із порядку набрання чинності Законом, план роботи на 1 квартал 2008 року повинен бути затверджений відповідачем до 25 грудня 2007 року. Проте, сам Закон набрав чинності лише з 26 грудня 2007 року, а ч.1 ст. 5 Закону, яка регулює планові заходи - лише з 1 січня 2008 року. У звязку з цим, позивач вважає, що план роботи відповідача на перший квартал 2008 року не затверджено за вимогами цього Закону, а тому дії відповідача є протиправними. Крім цього, на думку позивача, відповідач повинен обовязково визначити за якими критеріями оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності позивачем, а також віднести позивача до одного із ступенів ризику, затвердити періодичність проведення планових заходів залежно від ступеня ризику позивача, визначити ті питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль) відносно позивача, затвердити уніфіковані форми актів, в яких передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, та опублікувати їх, а також оприлюднити критерії та періодичність проведення планових заходів в мережі Інтернет у порядку, визначеному законодавством. Позивач вважає, що оскільки він не здійснює роздрібну торгівлю молоком, молочними продуктами та оптову торгівлю молочними продуктами, так як ці види діяльності включають перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів, а тому не застосовує цін, які могли б бути визнані державою регульованими (фіксованими). Також ним не здійснюється діяльність з одержування сирого коровячого молока та молока інших тварин, а також виробництва та реалізації, як продукту, молока, молочної сировини, в розумінні ст. 1 Закону України “Про молоко та молочні продукти”. Основним видом господарської діяльності позивача є перероблення молока з метою виробництва різних молочних продуктів у відповідності до Національного класифікатора України “Класифікація видів економічної діяльності”. Тому позивач здійснює виробництво та реалізацію молочних продуктів, а не молока. Згідно ст. 13. Закону України “Про ціни та ціноутворення”від 03 грудня 1990р. № 507-XII, яким зобовязаний керуватися відповідач у своїй діяльності, державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. Позивач вважає, що він не встановлює і не застосовує в своїй діяльності державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а відповідач немає права здійснювати дії щодо перевірки позивача на підставі діючого законодавства. Тому його діяльність не має перевірятись відповідачем. За таких підстав позивач просить суд визнати протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області по проведенню планової перевірки ТОВ “Люстдорф”в період з 28 січня 2008 року по 15 лютого 2008 року щодо дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення згідно плану роботи на 1 квартал 2008 року на підставі Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Стягнути з Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області на користь фірми “Люстдорф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір у сумі 3,40 грн. У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, звернувши увагу суду на наступне. Відповідач не правильно трактує зміст ст. 192 Господарського кодексу України, внаслідок чого помилково вважає, що порядок встановлення та застосування цін обмежується лише законом про ціни і ціноутворення. Невірно викладає зміст цінової політики, внаслідок чого помилково вважає, що цінова політика має на меті запобігання, а не забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту. Не надано доказів встановлення законом України виду господарської діяльності, що є предметом державного контролю зі сторони відповідача. Відповідач не враховує наявності визначеного у Законі "Про молоко та молочні продукти" терміну “молоко”та терміну виробник молока та молочної сировини, а тому розширює зміст цих термінів в довільній формі та помилково вважає, що ТОВ “Люстдорф”підпадає під визначення виробника молока і що ТОВ “Люстдорф”виробляє молоко. Відповідач не враховує наявності визначеного у Законі "Про молоко та молочні продукти" терміну “переробне підприємство”та “пакування”та визначених в Цивільному кодексі України визначень щодо переробки речі та складної речі. Відповідач не надав суду докази віднесення молочних продуктів до товарів, що мають вирішальне соціальне значення та не надав переліку ресурсів, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін та на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Також в листі про проведення перевірки визначено, що він адресований ТОВ фірма “Люстдорф”, проте у відповідності до статуту найменування позивача є : Фірма “Люстдорф”у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а скорочене найменування ТОВ “Люстдорф”. Тому, на думку позивача, відповідач не надав доказів наявності повідомлення про проведення планового заходу з посиланням про перевірку фірми “Люстдорф”у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Тому, представник позивача, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, з наступних підстав. Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який виконує функції систематичного контролю з питань додержання суб'єктами господарювання державної цінової політики. Згідно ст. 191 ГК України, державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджується Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, Кабінет Міністрів України постановою № 1548 від 25.12.1996 року "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" затвердив перелік товарів, робіт та послуг, ціни на які регулюються. На виконання вказаної постанови, Вінницька обласна державна адміністрація розпорядженням № 399 від 26.10.2007 року "Про декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари", запровадила для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, підпорядкованості та місця реєстрації, які здійснюють свою діяльність на території області державне регулювання шляхом, декларування зміни оптово-відпускних цін в тому числі на молоко, сир, масло вершкове в головному управління економіки обласної державної адміністрації. Оскільки, відповідно до статуту ТОВ "Люстдорф" як господарюючий суб'єкт здійснює діяльність в харчовій промисловості та переробці сільськогосподарських продуктів по виробництву молочних продуктів, в тому числі виробництво молока пастеризованого, знежиреного, інших видів розфасованого молока, виробництво тваринного масла, а також здійснює оптову та роздрібну торгівлю даними товарами, при цьому визначаючи ціни на ці товари, які регулюються державою, наявні підстави для проведення перевірки дотримання позивачем вимог законодавства про ціни та ціноутворення. За таких підстав, державна інспекція з контролю за цінами у межах повноважень наданих Законом України "Про ціни і ціноутворення", виконавши вимоги нормативно -правових актів, затвердивши план роботи, направила позивачу повідомлення про проведення перевірки № ІЦ-01-14/70 від 17.01.2008 року щодо дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення. На думку відповідача, його дії являються правомірними, оскільки спрямовані на здійснення повноважень наданих останньому. Тому відповідач заперечує проти задоволення позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає в повному обсязі, з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні Державна інспекція з контролю за цінами, листом № ІЦ-01-14/70 від 17.01.2008 року, за допомогою факсимільного зв'язку, повідомила позивача про проведення перевірки, зазначивши, що згідно плану роботи на І квартал 2008 року та п. 4. ст. 5 Закону України "Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області, в період з 28.01.2008 року по 15.02.2008 року буде проводити планову перевірку ТОВ фірми "Люстдорф" щодо дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення.

Вказаному листу передував наказ Державної інспекції з контролю за цінами № 27 від 19.12.2007 року про затвердження Плану роботи органів державного контролю за цінами на І квартал 2008 року. Відповідно до п. 5/9 Плану роботи органів державного контролю за цінами на І квартал 2008 року, заплановано перевірку дотримання суб'єктами господарювання порядку встановлення та застосування цін на окремі види продовольства, відповідно до вимог нормативних актів обласної державної адміністрації, прийнятих на виконання постанови Кабінету Міністрів № 1548 від 25.12.1996 року.

А також наказ Державної інспекції з контролю за цінами від 28.12.2007 року № 39 про затвердження Плану роботи Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області на І квартал 2008 року. Відповідно до п. 17 вказаного Плану, заплановано проведення перевірки виробників та оптових реалізаторів продовольчих товарів щодо декларування ними зміни оптово-відпускних цін на продукти харчування, визначені в розпорядженні голови облдержадміністрації від 26.10.2007 року, зокрема і Фірми "Люстдорф", перевірку якої заплановано на січень 2008 року.

Відповідно до свідоцтва № 160200, 04.02.1997 року Фірма "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю зареєстрована як юридична особа, ідентифікаційний код - 23063575.

У відповідності до довідки № 213 від 21.01.2008 року Фірма у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Люстдорф" включена в ЄДРПОУ, видом діяльності КВЕД є 15.51.0 Переробка молока та виробництво сиру.

Згідно статуту фірми "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (нова редакція), зареєстрованого державним реєстратором від 06.07.2007 року, найменуванням товариства є: Фірма "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю; скорочене найменування ТОВ "Люстдорф" (п. 1.2., 1.3.). Предметом діяльності товариства по пріоритетним напрямкам є діяльність в харчовій промисловості та переробці сільськогосподарських продуктів по виробництву молочних продуктів (молочна промисловість): - приймання на первинну переробку свіжого незбираного молока та іншої молочної сировини, молочних продуктів; - виробництво молока пастеризованого, інших видів розфасованого молока (тривалого зберігання - суперпастеризованого, з наповнювачами, стерелізованого, молока збагаченого вітамінами, макроелементами та мікроелементами та ін.), ацидофільного молока, топленого молока, йогуртів, ряжанки, сквашеного молока, кефіру (біокефіру) та інших ферментованих продуктів; - виробництво молока знежиреного (відвійки молочні, перегін), пахти, казеїну, лактози, молочної сироватки, інших продуктів з натуральних компонентів молока з добавками цукру та інших підсолоджуючих речовин або без таких добавок; - виробництво тваринного масла; - виробництво твердих (жирних), м'яких (плавлених) та інших сирів, включно - бринзи; - виробництво свіжого цільного молока, сухого молока (п.п. 4.7. Статуту). Для досягнення мети (цілей) товариство також здійснює діяльність у галузях (напрямках): оптова і роздрібна торгівля (п. 4.8 Статуту). Джерелом формування майна товариства, серед іншого є доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, а також від інших видів господарської діяльності (п.п.6.3.). Товариство здійснює діяльність у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (п.п.7.1). Товариство реалізує самостійно всю продукцію, яка не увійшла в державне замовлення або державне завдання, на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом (п.п 7.7). Товариство реалізує свою продукцію, майно, надає послуги, виконує роботи за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірних засадах (п.п. 7.8 Статуту)

Відповідно до ст. 191 Господарського кодексу України, державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України (ч. 1 ст. 191 ГК України). Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.

У відповідності до ст. 192 ГК України, політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення , іншими законодавчими актами.

Згідно ст. 4 Закону України “Про ціни та ціноутворення”Кабінет Міністрів України в галузі ціноутворення здійснює наступні повноваження: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Відповідно до ст. ст. 6, 7 вищевказаного Закону в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про ціни і ціноутворення”державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. В разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад, допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів.

Згідно п. 12 постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”№ 1548 від 25.12.1996 року, рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють): оптово-відпускні ціни на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця шляхом декларування їх зміни. (пункт 12 в редакції постанови КМ № 1161 ( 1161-2007-п ) від 19.09.2007)

Розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації №399 від 26.10.2007 року, а саме п. 1 запроваджено для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, підпорядкованості та місця реєстрації, які здійснюють свою господарську діяльність на території області, декларування зміни оптово-відпускних цін на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне у тому числі на давальницьких умовах, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця в Головному управлінні економіки обласної державної адміністрації.

Одне з основних тверджень позивача про протиправність дій відповідача стосується відсутності у останнього повноважень на затвердження плану та проведення перевірки, а також не відповідність дій відповідача щодо затвердження плану на І півріччя 2008 року та направлення повідомлення про проведення перевірки вимогам Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Відповідно до ч. 1 ст. 22, вказаний вище Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, за винятком частин першої та другої статті 5, які набирають чинності з 1 січня 2008 року. Зазначений Закон набрав чинності 26.12.2007 року, а ч. 1 ч. 2 ст. 5 набрали чинності 01.01.2008 року. Тому, вирішуючи спір між сторонами суд керується наступним законодавством.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 13 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями. Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного Закону.

Відповідно до п.7 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і засад права (аналогія права).

Із змісту розділу ІІІ Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, випливає, що відповідач має право на здійснення планової або позапланової виїзної документальної перевірки. При цьому, ст. 11-1 вказаного Закону, визначено що необхідною умовою перевірки мають бути підстави для її проведення. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Повноваження Державної інспекції з контролю за цінами закріплені Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13.12.2000 року. Відповідно до вказаного Положення Держцінінспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінекономіки, а також цим Положенням (п. 2). Основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів (п. 3) Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування; розробляє плани та організує роботу своїх територіальних органів, надає їм методичну та практичну допомогу, контролює їх діяльність, вживає заходів до усунення виявлених недоліків і порушень, а також підвищення ефективності здійснення цього контролю (п. 4). Держцінінспекція має право: 1) проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; 2) одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, підприємств, установ та організацій матеріали та інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань; 3) обстежувати в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ та організацій, що використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів і сировини, організації та надання послуг; 4) у межах своєї компетенції вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів; 5) приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами (п. 5).

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач має право на проведення планової перевірки позивача.

Судом встановлено, що відповідач листом № ІЦ-01-14/70 від 17.01.2008 року завчасно і належним чином повідомив позивача про проведення перевірки. Вказані дії являються правомірними та відповідають вимогам ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" Кабінет Міністрів України постановою № 1819 від 13.12.2000 року, затвердив Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, де і визначив повноваження Державної інспекції з контролю за цінами, які включають право на проведення планових перевірок щодо дотримання суб'єктами господарювання законодавства про ціни та ціонутворення.

Як видно із Статуту ТОВ "Люстдорф" здійснює діяльність в молочній промисловості, а саме виробляє різні види розфасованого молока, виробляє тваринне масло, а також сири. Для реалізації даної продукції позивач здійснює оптову і роздрібну торгівлю, при цьому ціни і тарифи встановлює самостійно або на договірних засадах.

Відповідно до п. 1 Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 1222, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що цим Порядком визначено механізм декларування зміни оптово-відпускних цін на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця. При цьому, вказана продукція вживається в розумінні продовольчих товарів. Декларуванню підлягають зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зазначені у пункті 1 цього Порядку, у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця на 1 відсоток (п. 2 Порядку). Суб'єкти господарювання, які провадять діяльність з виробництва та/або реалізації продовольчих товарів, у разі зміни їх оптово-відпускних цін подають до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій декларацію за встановленою формою (п. 3 Порядку).

Поняття оптово-відпускна ціна, визначене Порядком формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 373 від 17.04.2008 року та являє собою - фактичну ціну, що застосовується у розрахунках за товари, які поставляються (реалізуються) суб'єктами господарювання з метою їх використання у підприємницькій діяльності, з урахуванням податку на додану вартість і транспортних витрат.

Враховуючи норми вказаного вище Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін та продовольчі товари, а також у відповідності до змісту розпорядження голови Вінницької обласної державної адміністрації № 399 від 20.10.2007 року, можна зробити висновок, що перелік продуктів харчування визначений у вказаних актах вживається у загальному розумінні їх як продовольчих товарів.

За таких підстав, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що останнім не виробляється молоко в розумінні ст. 1 Закону України "Про молоко та молочні продукти", оскільки у вказаному законі наводиться визначення лише молока сирого, а також молочних продуктів і не наводиться визначень всіх видів продукції, а також її асортименту, що виготовляється з сирого молока.

Крім цього, слід зазначити, що у відповідності до ст. 13 Закону України "Про ціни та ціноутворення" відповідачем здійснюється державний контроль за цінами, контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія цього закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції. Зазначена норма діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами і лише 22.05.2008 року на підставі рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 втратила чинність. За таких підстав, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що у відповідності до ч. 4 ст. 4 вищевказаного Закону, відповідач не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності позивача.

Не знайшли свого підтвердження доводи позивача про неправомірне затвердження відповідачем плану перевірки. Так, судом встановлено, що заходи спрямовані на проведення перевірки позивача заплановані Планом, затвердженим наказом Державної інспекції з контролю за цінами № 27 від 19.12.2007 року, а сама перевірка визначена в Плані перевірки Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, який затверджений наказом № 39 від 28.12.2007 року.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, щодо ненадання доказів повідомлення ТОВ "Люстдорф" про проведення перевірки, оскільки в повідомленні № ІЦ-17-01-14/70 від 17.01.2008 року зазначено, що воно адресоване ТОВ фірмі "Люстдорф", а правильна назва підприємства Фірма "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Так, вказане повідомлення було направлено на адресу позивача факсимільним зв'язком, а оригінал повідомлення було отримано 28.01.2008 року. Оскарження вказаного повідомлення і дії відповідача до суду позивачем вказує на те, що позивач зрозумів, що вказане повідомлення стосується саме його, при цьому відповідачем належним чином виконано вимоги законодавства щодо завчасного повідомлення про проведення перевірки. Крім того, у довідці № 213 від 21.01.2008 року назву позивача вказано як Фірма у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Люстдорф", що також не відповідає назві викладеній у статуті, проте це не оспорюється позивачем.

Також суд не приймає до уваги довідки надані позивачем, зокрема довідки № № 318, 321,322 від 21.04.2008 року, №№ 323,325,327 від 22.04.2008 року, оскільки вказані в довідках висновки визначені самим позивачем, вони відображають позицію якою він обґрунтовує позовні вимоги та стосується інтересів позивача. Також висновки зроблені у даних довідках не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання.

При вирішенні даної справи суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України обовязок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач виконав обов'язок щодо доказування та довів правомірність свого рішення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач діяв правомірно, у відповідності до вимог законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин, діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, своєчасно.

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин справи та сукупності зібраних доказів, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158 - 161, 163, 167, 186, 254, 255, 256, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову фірми "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання дій протиправними, - відмовити повністю.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:24.06.08

Суддя/підпис/Мельник-Томенко Жанна Миколаївна