№ 21915701, 15.03.2012, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2012 р. Справа № 5021/1722/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:С.Могил

Є.Борденюк, І.Вовка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постановувід 07.12.2011 р.

Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 5021/1722/2011

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4

допублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської дирекції публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

провизнання договору оренди частково недійсним

В судове засідання прибули представники сторін:

позивачОСОБА_5 (дов. від 26.10.2011)

відповідачаОСОБА_6 (дов. від 30.12.2011)

Заслухавши суддю-доповідача Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Сумської області з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просила суд визнати недійсним договір оренди нерухомого майна товариства № 436-598107 від 12 жовтня 2009 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.10.2011 позов задоволено: договір оренди нерухомого майна товариства № 436-598107 від 12.10.2009, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ПАТ "Укртелеком" в особі Сумської філії ПАТ "Укртелеком" визнаний недійсним.

ПАТ "Укртелеком" в особі Сумської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до господарського суду з заявою про розяснення резолютивної частини вищезазначеного рішення. Необхідність розяснення судового рішення обґрунтована тим, що судом в резолютивній частині не вказано, з якого саме моменту договір оренди нерухомого майна № 436-598107 від 12.10.2009 визнається недійсним.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.10.2011 (суддя С.Заєць), яка залишена без зміни постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 (колегія суддів: В.Бондаренко, О.Ільїн, Л.Камишева), задоволена заява ПАТ "Укртелеком" в особі Сумської філії ПАТ "Укртелеком" про розяснення рішення господарського суду Сумської області від 03.10.2011, роз'яснено вказане рішення та зазначено, що договір оренди нерухомого майна товариства № 436-598107 від 12.10.2009, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком"в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" визнається недійсним на майбутнє, а саме з моменту набрання рішенням господарського суду Сумської області від 03.10.2011 у справі № 5021/1722/2011 законної сили, тобто з 17.10.2011 з посиланням на таке.

В мотивувальній частині рішення вказано, що фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює проведення між сторонами реституції, так як використання майна "річ" безповоротна і відновити сторони в первісне положення практично неможливо, тому даний спір визнається недійсним на майбутнє.

Вказана обставина свідчить про те, що винесена судом першої інстанції ухвала, якою розяснено рішення господарського суду Сумської області від 03.10.2011, відповідає вимогам статті 89 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке розяснення не змінило зміст рішення.

При цьому місцевий господарський суд послався на положення статті 236 Цивільного кодексу України, відповідно до якого нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Зі змісту договору оренди нерухомого майна № 436-598107 від 12.10.12009, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ПАТ "Укртелеком"в особі Сумської філії ПАТ "Укртелеком", який визнано недійсним рішенням господарського суду Сумської області від 03.10.2011, вбачається, що застосування двосторонньої реституції до такого правочину неможливе, оскільки неможливо повернути вже здійснене користування орендованим майном, про що було зазначено в мотивувальній частині рішення.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач просить ухвалу та постанову у справі скасувати, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала протирічить змісту рішення господарського суду Сумської області від 03.10.2011 у даній справі, чим порушені вимоги частини першої статті 89 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Додатковою угодою № 1 від 01.02.2010 до договору оренди нерухомого майна товариства від 12.10.2009 № 436-598107 визначено, що пункт 2.1. вищевказаного договору викладено в наступній редакції: "Передача Орендареві майна, вказаного в п. 1.1. договору в користування здійснюється після виконання останнім робіт по ремонту приміщення. Акти приймання-передачі майна підписуються повноважними представниками сторін договору, не пізніше 01 лютого 2010р. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до Орендаря з моменту підписання Акту приймання-передачі".

Також додатковою угодою № 1 від 01.02.2010 сторони змінили абзацу 2 п. 3.1. договору: "Датою початку оплати оренди пропорційно площі приміщення, в якій був виконаний ремонт, площею 87,4 кв. м. є 01 лютого 2010 року. Датою початку оплати оренди за частину приміщення, площею 128,6 кв. м. є 01 січня 2011 року."

Таким чином сторони погодили, що частина приміщення площею 87,4 кв. м. є відремонтованою, а тому передається в користування з 01.02.2010, а щодо частини приміщення площею 128,6 кв. м. на орендаря покладений обов'язок відремонтувати до 01.01.2011 та з цієї дати буде зарахуватись орендна плата.

З матеріалів справи вбачається, що орендарем оплачувались орендні платежі у період з березня 2010 року по квітень 2011 року, тобто як за частину приміщень площею 87,4кв.м., так і за частину приміщень, площею 128,6 кв.м. у строки передбачені договором.

Відповідно до ст.784 ЦК України наймач (позивач) має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обовязку, щодо проведення капітального ремонту речі.

Підставою для визнання недійсним спірного договору оренди позивачем зазначена ст.767 ЦК України - якість речі переданої у найм.

Зважаючи на умови додаткової угоди № 1 від 01.02.2010 до договору оренди нерухомого майна товариства від 12.10.2009 № 436-598107, де передбачений обов'язок орендаря відремонтувати орендовані приміщення, та положення ст. 784 ЦК України, відповідно до якої наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі, та зважаючи на те, що рішенням господарського суду Сумської області від 03.10.2011, яким суд погодився з обставиною недійсності договору, у зв'язку з невідповідністю якості речі, яке (рішення) не оскаржене сторонами у справі, що виключає у цьому касаційному провадженні надання юридичної оцінки ухваленому рішенню, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, викладених у оскаржуваних судових рішеннях про роз'яснення, що оспорюваний договір може бути визнаний недійсним лише на майбутнє.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 у справі №5021/1722/2011 залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк