Court ruling № 21799405, 27.02.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2012 р. м. КиївК-14106/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на постанову Господарського суду Рівненської області від 22.05.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2007

у справі № 2/132

за позовом ТОВ "БреттЕкс"

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Рівненської області від 22.05.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2007, позов задоволено. Визнано нечинним повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0000072344/2/23 від 27.12.2006.

Державна податкова інспекція у м. Рівне подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Посилається на порушення судами п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначає, що судами не враховано, що при відпрацюванні ланцюгів постачання сировини, верстатів та пил встановлено підприємства-постачальники ПП "Софтал" та ПП "Лука-Сервіс", якими не підтверджено включення до податкових зобовязань та, відповідно, сплати сум податку на додану вартість до бюджету по даним операціям.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

27.12.2006 Державна податкова інспекція у м. Рівне за наслідками розгляду Державною податковою адміністрацією у Рівненській області повторної скарги позивача на податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне за № 0000072344/1/23-318 від 23.10.2006 було прийняте податкове повідомлення-рішення за № 0000072344/2/23-318 від 27.12.2006, яким відповідач визначив позивачу податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 56 777, 00 грн.

Вказане податкове рішення-повідомлення прийнято відповідачем на підставі висновків акту № 509/266/23-300/31021209 від 21.08.2006 виїзної документальної перевірки правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю "БреттЕкс" за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 та січень 2006 з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу.

Атом перевірки встановлено, що позивачем, в порушення вимог п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", завищено бюджетне відшкодування у сумі 56777, 00 грн., що, на думку відповідача, полягає в тому, що сплата податку на додану вартість по ланцюгу від виробника в бюджет не здійснена, та, в силу вимог наведеної норми свідчить про неможливість відшкодування податку на додану вартість, оскільки таке право виникає лише у звязку з надмірною сплатою податку, а не з самого факту існування зобовязань по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Основні постачальники позивача за період, охоплений перевіркою, - субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 та Приватне підприємство "Софтал", на час виникнення спірних відносин зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку як платники податку на додану вартість, що вказує на правомірність видачі останніми податкових накладних.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про те, що суму податкового кредиту у розмірі 56 777, 00 грн. сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від вказаних постачальників, та, що вартість придбаних товарів правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Рівне зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Втім, відповідачем не враховано, що порядок визначення сум податку, які підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), положеннями якого платник податків зобовязаний дотримуватись і, виключно за умови порушення вимог якого, заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути неправомірним.

За виникненням відємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини відємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від обовязкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника.

Таким чином, відсутність висновків зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Враховуючи вимоги п. п. 1, 2 ст. 71 КАС України, а також те, що інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не наведено, доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі не є такими, що спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності стягнення з держбюджету на користь позивача бюджетної заборгованості за спірні періоди.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені рішення судів без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2211, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Рівненської області від 22.05.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2007 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло