Court ruling № 21799247, 09.02.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2012 р. м. КиївК-2003/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 червня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року

по справі №2а-254/09/1870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(правонаступник Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»)

до Державної податкової інспекції у м.Суми (надалі ДПІ у м.Суми)

за участю Прокуратури м.Суми

про визнання документальної перевірки неправомірною, скасування податкових повідомлень-рішень та скасування рішення про результати розгляду первинної скарги, -

встановив:

У лютому 2009р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати: рішення ДПІ в м.Суми про результати розгляду первинної скарги від 17.02.2009р.; податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми №0000501503/1/4037 від 17.02.2009 щодо зменшення спірної суми бюджетного відшкодування, прийняте на підставі рішення про результати розгляду первинної скарги філії ВАТ КБ «Надра»Сумське РУ «Слобожанщина»; податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми № 0000511503/1/4038 від 17.02.2009р. щодо визначення сум податкових зобовязань з податку на додану вартість на спірну суму, прийняте на підставі рішення про результати розгляду первинної скарги філії ВАТ КБ «Надра»Сумське РУ «Слобожанщина»; податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми №0000501503/0/4037 від 23.01.2009р. щодо зменшення спірної суми бюджетного відшкодування, видане філії ВАТ КБ «Надра»Сумське РУ «Слобожанщина»; податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми №0000511503/0/4037 від 23.01.2009р. щодо визначення сум податкових зобовязань з податку на додану вартість на спірну суму, видане філії ВАТ КБ «Надра»Сумське РУ «Слобожанщина»; та визнати документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість філії ВАТ КБ «Надра»Сумського РУ «Слобожанщина»за листопад 2008р., за наслідками якої складено акт №190/15-314/14005646 від 15.01.2009р., неправомірною.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2009р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009р., в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, працівниками ДПІ в м.Суми було здійснено документальну невиїзну (камеральну) перевірку Філії ВАГ КБ «Надра» Сумського регіонального управління «Слобожанщина»щодо достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2008р., за результатами якої складено акт №190/15-314/14005646 від 15.01.2009р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого, збільшується сума, яка підлягає сплаті до бюджету по ПДВ за вересень, жовтень, листопад 2008р. та зменшується бюджетне відшкодування ПДВ в спірні сумі.

На підставі зазначеного акту та за результатами адміністративного оскарження відповідачем 17.02.2009р. були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000501503/1/4037 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в спірній сумі;

- №0000511503/1/4038, яким позивачу визначено спірну суму податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Крім цього встановлено, що в забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору №01/2001/8151083 від 09.07.2001р. ЗАТ «Кролевецьпромарматура»передало в заставу ВАТ «КБ «Надра»цілісний майновий комплекс арматурного заводу, що знаходиться за адресою: Сумська область, м.Кролевець, вул.Івана Франка,25 та складається з приміщень, споруд, обладнання та транспортних засобів.

У звязку з несплатою зобовязань по кредитному договору на підставі рішення Господарського суду м.Києва від 11.07.2005р. (яке набрало законної сили згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2005р.) по справі №17/223, 10.03.2006р. до позивача перейшло право власності на заставне майно (цілісний майновий комплекс заводу ЗАТ «Кролевецьпромарматура», споруди, обладнання та транспортні засоби).

Суди також зазначають, що відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця.

Відчуження майна ЗАТ «Кролевецьпромарматура», заставленого з метою забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору, прирівнюється до купівлі заставодержателем такого обєкта застави у податковий період такого відчуження, що передбачено п.п..7.9.5 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач включив до податкового кредиту спірну суму ПДВ, однак податкова накладна на спірну суму ПДВ по контрагенту ЗАТ «Кролевецьпромарматура»відсутня, про що зазначено в акті перевірки.

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 даного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону передбачено, що підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією (абз.2,3 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Судами правильно встановлено, що позивачем заява зі скаргою не була додана до декларації з ПДВ за вересень 2008 року, додатку «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну…»ця декларація не мала. Подані Філією декларації з ПДВ за лютий та березень 2006р. також не мали додатку «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну…», а відповідно платник податку не отримав і не скористався правом на включення відповідної суми ПДВ до податкового кредиту.

Крім цього, суди попередніх інстанції звернули увагу на те, що заява-скарга подавалась філією 31.03.2006р. (а.с.190) без зазначення у декларації з ПДВ за відповідний податковий період податкового кредиту в спірній сумі. Проте позивач стверджує, що заяву-скаргу на ЗАТ «Кролевецьпромарматура»він подавав до податкової декларації з ПДВ за вересень 2008р., однак суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що такі доводи позивача є помилковими, оскільки в додатках до цієї декларації (а.с.74) не вказано, що подається заява про відмову постачальника надати податкову накладну.

За таких обставин, лист від 20.10.2008р. не є заявою - скаргою, оскільки в ньому тільки зазначено про подання заяви - скарги, але сама заява - скарга на постачальника ЗАТ «Кролевецьпромарматура»до декларації з ПДВ за вересень 2008р. не додана.

Відповідно до п.п.«б» п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Враховуючи зазначені норми права та правильно встановлені обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанції про те, що підприємство, подаючи декларацію з ПДВ за вересень 2008р., неправомірно включило до складу відповідного податкового кредиту спірну суму ПДВ, оскільки не мало на це документального підтвердження, а тому приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення податковий орган діяв правомірно та законно.

Таким чином, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм процесуального та матеріального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(правонаступник Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра») залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 червня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак