№ 21782510, 06.03.2012, Kharkiv Commercial Court of Appeal

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2012 року Справа № 5023/8214/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 дов. б/н від 10.10.2011 року

відповідача ОСОБА_2. дов. б/н від 03.11.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Гемма”, м. Київ (вх. № 108Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від "13" грудня 2011 року по справі № 5023/8214/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гемма”, м. Київ

до Товариство з обмеженою відповідальністю “Технопрофіль”, м. Харків

про стягнення 218000,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 218000 грн. заборгованості, з яких: 199000 грн. основний борг, 19000 грн. штраф, а також судові витрати повязані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 грудня 2011 року (суддя Погорелова О.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, з рішенням господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Гемма” задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів встановлено наступне.

Предметом позовних вимог позивача є стягнення з відповідача основного боргу та штрафу, що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд встановив, що вони є необґрунтованими, не доведеними матеріалами справи, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Як свідчать матеріали справи, 13 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гемма»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопрофіль»було укладено договір поставки обладнання № 02/10 (аркуші справи 11-14).

Відповідно до приписів частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використання, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно домовленості сторін та у відповідності до умов договору постачальник (відповідач у справі) зобовязується виготовити та поставити покупцю (позивачу у справі) лінію для виробництва дверного коробу, а покупець в свою чергу зобовязується прийняти та оплатити вказане обладнання (пункт 1.1 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що роботи з виготовлення обладнання виконуються постачальником протягом 68 днів від дня надходження на розрахунковий постачальника першої передоплати відповідно до пункт 2.3 договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за вказаним договором свої зобовязання виконав належним чином, а саме здійснив першу передоплату 13.10.2010 року та протягом року перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 199000 грн., про що свідчить виписка з особистого рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гемма»(аркуші справи 19-24).

Однак, як зазначає позивач в апеляційній скарзі, відповідач своїх зобовязань за договором не виконав.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що надана відповідачем видаткова накладна № РН-000004 від 26.07.2011 року, що підтверджує поставку лінії для виробництва дверного коробу не може бути прийнята судом, як належний доказ тому, що вона не підписана позивачем та не скріплена печаткою підприємства.

Колегія суддів наголошує на такому, що інших доказів які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобовязань з поставки обладнання відповідачем не надано.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що при відвантаженні обладнання покупець перевіряє комплектність поставленого обладнання, про що складається акт приймання-передачі обладнання, який підписується представниками сторін та підтверджує факт переходу права власності на обладнання від постачальника до покупця.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутній вказаний акт, а тому, вказане свідчить про невиконання відповідачем своїх зобовязань.

Матеріалів справи свідчать про те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про виконання умов договору, однак роботи у додатково встановлений строк відповідачем не були виконані, що підтверджується листами (аркуші справи 25, 27, 29).

Але, відповідач відповіді на листи не надав, роботи не виконав.

Приписами статі 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В силу частини 3 вищевказаної статті положення цієї статті застосовується і до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 199000 грн. є обґрунтованими, підтвердженими документально матеріалами справи та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що сторонами у пункті 4.1 договору передбачено, що у разі порушення термінів відгрузки вказаних в пункті 3.1 договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми договору, але не більше 10% від загальної суми даного договору.

З огляду на вищевикладене, перевіривши розрахунок штрафу, який позивач просить стягнути у розмірі 19000 грн., колегія суддів зазначає, що вказана сума визначена вірно і підлягає стягненню з відповідача

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, в звязку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю, і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 199000 грн. основного боргу, 19000 грн. штрафу та понесених позивачем судових витрат по справі у вигляді сплаченого державного мита в розмірі 2180 грн., 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1090 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 2, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гемма», м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 13 грудня 2011 року по справі №5023/8214/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопрофіль»(61153, м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, 32-А, кв. 44, код ЄДРПОУ 34860931, р/р 260040104812 в «Про Кредит Банк»м. Київ, МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гемма»(03150, м. Київ, вул. Ямська,72, код ЄДРПОУ 22964773, р/р 2600030115364 в АТ «Банк «Таврика»м. Київ, МФО 300788) 199000 грн. основного боргу, 19000 грн. штрафних санкцій, витрати по сплаті державного мита у розмірі 2180 грн., 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1090 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 27 лютого 2012 року.