Court ruling № 21771965, 09.02.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2012 р.м. КиївК/9991/14923/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Островича С.Е.

Степашка О.Е.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково виробниче підприємство „Мадек” на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011

у справі № 2а-14431/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково виробниче

підприємство „Мадек”

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково виробниче підприємство „Мадек” звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2010 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено перевірку позивача з питань правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю „Альянс Інвест” за березень, квітень, травень, червень, липень 2010 року та складено акт №12453/23-02/13695593 від 30.08.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.ст. 193. 215, 228 Цивільного кодексу України, п. 2.1.6 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” №88, що призвело до порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п.7.2, пп. 7.4.1, п.7.4, ст. 7, пп. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в результаті чого ним завищено податковий кредит та занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду на суму 2202055 грн.

Позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс Інвест”.

Сума податку на додану вартість в розмірі 2202055 грн. обчислена з вартості товарів придбаних позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс Інвест”.

Відповідачем відмовлено у включенні позивачем до податкового кредиту за березень, червень 2010 року податкового зобовязання ТОВ „Альянс Інвест”.

Державною податковою інспекцією визначено декларації за відповідний період ”недійсними”, податкові зобовязання з податку на додану вартість за квітень, травень, липень 2010 року ТОВ „Альянс Інвест” не задекларовані.

Податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю „Альянс Інвест”, 17.06.2010 направлено уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку із виправленням самостійно виявлених помилок, та задекларовано податкові зобовязання на суму 572823,83 грн.

Податкова декларація подана товариством з обмеженою відповідальністю „Альянс Інвест” за травень 2010 року по 21 червня 2010 року, що підтверджується листом, та податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю „Альянс Інвест” 20 серпня 2010 року, що підтверджується листом.

Відповідно до пп. 7.4.1, п.7.4, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5, п.7.4, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 4.1.1, п. ”б” пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абзац 1, 2 пункту 5.1 статті 5 Закону N 2181-III).

Платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, для подання податкової декларації (підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону).

Відповідно до п. 3.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України N 166 від 30.05.97 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.05.97 р. за N 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації.

Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою.

Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування відємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо.

Абзацом третім пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що платник податків може оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи позовні вимоги по-суті, не зясували чи належна особа звернулась до суду, чи в зазначений спосіб позивач може захистити свої порушені права.

Не розглянуто питання про залучення в якості третьої особи ТОВ „Альянс Інвест”, у якого Державна податкова інспекція не прийняла податкові декларації.

При цьому ТОВ „Альянс Інвест” може заявляти самостійні вимоги чи як третя особа по справі, оскаржувати відмову у прийнятті податкової декларації.

Судами попередніх інстанцій не перевірено чи зверталось ТОВ „Альянс Інвест” з зазначеним позовом до суду.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Науково виробниче підприємство „Мадек” на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляції інстанції скасувати, а справу № 2а-14431/10/2670 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Науково виробниче підприємство „Мадек” задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 у справі № 2а-14431/10/2670 скасувати.

Справу № 2а-14431/10/2670 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіС.Е. Острович

О.І. Степашко