Court ruling № 21768022, 12.01.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2012 року м. КиївК-34391/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.

СуддівКарася О.В., Маринчак Н.Є.,

Нечитайла О.М., Островича С.Е.,

при секретарі: Сесемко А.О.,

розглянувши в судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта (ДПІ у м. Ялта)

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2009

та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2009

у справі № 2а-2869/08/4 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Приватного підприємства «Силікон Трейд Плюс»(ПП «Силікон Трейд Плюс»)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2009, позов задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта від 21.03.2008 № 0000812301/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3, 40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яка заявлена за податковою декларацією за січень 2008 у розмірі 225496,00 грн., через те, що обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менший від заявленої до відшкодування суми, є неправомірним. Пославшись на встановлений в судовому процесі факт формування позивачем податкового кредиту у зв`язку із спорудженням основних фондів, а тому не порушив норму підпункту «а»підпункту 7.7.11 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

У касаційній скарзі ДПІ у м. Ялта просить скасувати вказані рішення судів з підстав неправильного застосування ними підпункту 7.7.11 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач заперечує проти касаційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 696/32798819/23-4 від 20.03.2008. Згідно висновків вказаного акта ПП «Силікон Трейд Плюс»порушено норми підпункту 7.7.11 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, а саме: безпідставно заявлено до повернення бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 225496, 00 грн. за податковою декларацією за січень 2008 року, оскільки сума оподатковуваних операцій за попередні звітні податкові звітні періоди, що передують податковому звітному періоду подачі такої заяви 12 місяців менша, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2008 № 0000812301/0 про зменшення бюджетного відшкодування у сумі 225496,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що 20.02.2008 позивач подав до ДПІ в м. Ялта податкову декларацію з ПДВ за січень 2008 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку ПДВ в сумі 225496,00 грн., разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ і розрахунком суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 вказаного Закону встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР).

Абзацом 2 підпункту «а»підпункту 7.7.11 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

У судовому процесі встановлено, що заявлена до повернення сума бюджетного відшкодування менша за обсяг оподатковуваних операцій, здійснених позивачем за останні 12 календарних місяців, однак сума бюджетного відшкодування виникла внаслідок включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ у звязку із спорудження (будівництва) основних фондів, а саме: у звязку з придбанням товарів (послуг), використаних на будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній дільниці, розташованій в м. Алупка, вул. 1 Травня, район будинку №3, що підтверджується наявними у справі доказами (копії договорів, розрахункових і платіжних документів, податкових накладних) ( т.1 а.с. 23-126). З огляду на встановлений факт надмірної сплати позивачем ПДВ у звязку із спорудженням основних фондів суд дійшов правильного висновку щодо неправомірного зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування, задекларованої позивачем за січень 2008 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта залишити без задоволення, а ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2009 та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.А. Усенко

Судді:О.В. Карась

Н.Є. Маринчак

О.М. Нечитайло

С.Е. Острович