№ 21761870, 21.02.2012, Chernivtsi District Administrative Court

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/3724/11

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ватаманюка Р.В.;

секретаря судового засідання - Антонюка О.В.;

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 20.12.2011р.)

представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2012р. №187/10-012);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «СВ Далс» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, третя особа ТзОВ «Гран Карро»про скасування рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.02.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України, -

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду адміністративному позові ПП «СВ Далс»(далі - позивач) просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0004350152 від 14.12.2010р. Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі - відповідач), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 220 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 2.08.2010 року між позивачем та ТОВ «Гран Карро»був укладений договір комісії №02/08, згідно якого позивач зобов'язався від свого імені, але за рахунок та за дорученням ТОВ «Гран Карро»вчинити за комісійну плату одну або кілька угод з продажу товарно-матеріальних цінностей, які належать ТОВ «Гран Карро»та обумовлені у додатках до договору.

Позивач належним чином виконав всі зобовязання згідно вказаного договору, проте податковим ревізором безпідставно та без будь-яких належних обґрунтувань визнано укладений між ПП «СВ Далс»та ТОВ «Гран Корро»договір комісії від 02.08.2010 року таким, що суперечить публічному порядку.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з частин 1 та 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, і визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається.

До категорії угод, які порушують публічний порядок у відповідності до п. 18 Постанови пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»належать правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права. До прикладу: угоди купівлі-продажу зброї, наркотичних чи психотропних речовин тощо.

Згідно ч. 3 п. 18 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року усі інші правочини не є такими, що порушують публічний порядок.

Податковим органом в Акті перевірки викладено завідомо неправильне трактування статті 228 Цивільного кодексу України, з метою штучного створення підстав для нарахування податкових зобов'язань.

Укладений між ПП «СВ Далс»та ТОВ «Гран Карро»договір комісії не є таким, що порушує публічний порядок. Повітронагрівач який був предметом договору не виключено законом з цивільного обігу, немає й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Внаслідок укладення і виконання умов договору комісії від 02.08.2010 року позивач сплатив до Бюджету належні державі податки, які виникли внаслідок факту укладення та виконання спірного договору.

За таких обставин, твердження податкового інспектора, що усі операції між ПП «СВ Далс»та ТОВ «Гран Карро», в тому числі і спірний договір комісії порушують публічний порядок (ст.228 ЦК України) є безпідставними, і спрямовані виключно на штучне створення податкових зобов'язань (а.с. 3-8; 58-60).

Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом 12.01.2012 року подав суду заперечення в яких зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «СВ Далс»з питання правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2010 року (акт від 28.11.2011 р. № 3703/15-2/33917646) ДПІ у м. Чернівці прийнято податкове повідомлення-рішення, якими донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10 220,0 грн., в т.ч. основного платежу 8 176,0 грн., штрафних санкцій у розмірі 22 147 грн.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.п.7.2.1 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР ) ПП «СВ Далс»безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 8 185 грн. з отриманих товарів робіт (послуг) постачальником яких задокументовано і ТОВ «Гран Карро».

Відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України контрагентом ПП «СВ Далс»значиться ТОВ «Гран Карро».

По вищезазначеному контрагенту ДПІ у Деснянському районі м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 матеріали, якої направлено в електронному вигляді до ДПІ у м. Чернівці.

Перевіркою встановлене, що первинні та інші документи по ТОВ «Гран Карро», відсутні, посадові особи за адресою вказаною в реєстраційних документах м. Київ, вул. Лісківська, 18/В, кв. 13 не знаходиться, місцезнаходження посадових осіб не відомо, перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків»ДПІ у Деснянському районі м. Києва, АІС ОР ДПА у м. Києві, ЦБДПДС ДПА України, АРМ «Бест-Звіт»ДПІ у Деснянському районі м. Києва. ТАХ ДІЛ у Деснянському районі м. Києва, АРМ «Аудит»ДПІ у Деснянському районі м. Києва, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України».

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Оскільки на ТОВ «Гран Карро»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, підприємство не знаходиться за юридичною адресою вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових, витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

ТОВ «Гран Карро»не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, в т.ч.: головних книг, журналів-ордерів та карток рахунків № 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 «Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, видаткових накладні, актів виконаних робіт, тощо.

Зазначені операції ТОВ «Гран Карро»та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку мас намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Гран Карро»є виключно чи переважно формування податкових зобовязань та податкового кредиту па адресу контрагентів.

В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «Гран Карро»від вищезазначених контрагентів - постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Отже, підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. (а.с. 32-35).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача позов не визнав посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «СВ Далс»з питання правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2010 року ДПІ у м. Чернівці прийнято податкове повідомлення-рішення, якими донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10 220,0 грн., в т.ч. основного платежу 8 176 грн., штрафних санкцій у розмірі 22 147 грн. (а.с. 120).

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.п.7.2.1 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР позивачем безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 8 185 грн. з отриманих товарів робіт (послуг) постачальником яких задокументовано ТОВ «Гран Карро»(м. Київ інд.под. номер 337391826528 в тому числі за грудень 2010р. 8 185 грн., оскільки правочини між ПП «СВ Данс»та ТОВ «Гран Карро»не відповідають вимогам закону, вчинені з метою ухилення оподаткування.

Перевіркою встановлене, що первинні та інші документи по ТОВ «Гран Карро», відсутні, посадові особи за адресою вказаною в реєстраційних документах м. Київ, вул. Лісківська, 18/В, кв.13 не знаходиться, місцезнаходження посадових осіб не відомо.

Відповідно до довідки про встановлення місцезнаходження (місце проживання) платника податків №1419/26-352 від 03.03.2011 року підприємство не знаходиться за юридичною адресою м. Київ, вул. Лісківська, 18/В, кв.13. (а.с. 37-41).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), (далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вiд 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобов'язань по договору комісії №02/08 від 2.08.2010 року, позивач знайшов покупця (ПП «Росси-Ялта») та уклав з останнім договір поставки -№ «04/08/01 від 04 серпня 2010 року.

30.11.2010 року ТОВ «Гран Карро»на виконання умов договору комісії №02/08 від 32.08.2010 року по накладній на переміщення №10 передало ПП «СВ Далс»повітронагрівач СВ-2500-К-МР. Фактична передача повітронагрівача відбулася з складських приміщень ТОВ «Гран Карро», що знаходяться в місті Чернівці по вул. Синельникова, 13-А.

3.12.2010 року позивач на виконання Договору поставки №04/08/11 від 04 серпня 2010 року по видатковій накладній №РН-0000031 відвантажив повітронагрівач СВ-2500-К-МР приватному підприємству «Росси-Ялта»та видав податкову накладну №38від 3 грудня 2010 року на суму 55 380 грн. При фактичній передачі товару покупцю, позивач отримав від представника ПП «Росси-Ялта»довіреність №181 від 03.12.2011 року на отримання від позивача опалювального обладнання.

Перевезення товарно-матеріальних цінностей з м. Чернівці до м. Ялта відбувалося вантажним автомобілем марки -VOLKSWAGEN, модель - LT35, держ номер НОМЕР_1, який належить засновнику приватного підприємства «СВ ДалC»- ОСОБА_3

Факт перевезення повітронагрівача в судовому засіданні також підтвердив допитаний в якості свідка водій ПП «СВ Далс»- ОСОБА_4 (а.с. 122-123).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»зазначено, що «у разі якщо національні органи, за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності».

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 8 185 грн. з отриманих товарів робіт (послуг) постачальником яких задокументовано ТОВ «Гран Каро».

Також суд погоджується з посиланнями позивача про те, що в даному випадку твердження відповідача, що усі операції між ПП «СВ Далс»та ТОВ «Гран Карро», в тому числі і спірний договір комісії порушують публічний порядок є безпідставними.

Відповідно висновки відповідача за результатами проведеної перевірки є безпідставними, а прийнятті на підставі них спірні рішення не відповідають вимогам ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, і як протиправні підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням встановлених обставин, аналізу вимог законів та підзаконних актів, що регулюють спірні правовідносини суд вважає за доведенні обставини на які посилається позивач, в той час як відповідач не надав достатніх та належних доказів правомірності прийнятого рішення, тому суд вважає, що приймаючи спірне рішення він діяв в порушення вимог ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід присудити на користь позивача понесені ним судові витрати судовий збір в сумі 28.23 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0004350152 від 14.12.2010р.

3.Присудити на користь приватного підприємства «Св Далс»витрати у розмірі 28.23 грн. (судовий збір), які підлягають обовязковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в Вінницький апеляційний адміністративний суд через Чернівецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову складено в повному обсязі 27 лютого 2012 року.

Суддя Р.В. Ватаманюк