Decision № 21679484, 14.02.2012, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" лютого 2012 р.

Справа № 8/5007/2/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Давидюка В.К.

судді

за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача Камінський Ю.М. - голова селищної ради, рішення №1 від 17.11.10р.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Природа-2" (м.Київ)

до Першотравенської селищної ради Баранівського району Житомирської області (смт.Першотравенськ Баранівського району)

про стягнення 12932,01 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 12932,01 грн. інфляційних та 3% річних за прострочення оплати вартості виконаних робіт, з яких 7779,46 грн. - інфляційні та 5152,55 грн. 3% річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу без його участі у зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання.

Представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги визнав.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір №54-П-2008/ від 03.11.08р., рішення господарського суду Житомирської області від 20.04.11р. у справі №15/5007/23/11, розрахунки суми боргу, лист ВДВС, статут, довідки про включення до ЄДРПОУ та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.11.08р. між Закритим акціонерним товариством "Концерн "Природа", правонаступником якого є позивач, що встановлено рішення господарського суду Житомирської області від 20.04.11р. у справі №15/5007/23/11, та відповідачем укладено договір №54-П-2008 на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт (а.с.8-10), відповідно до умов якого позивач (виконавець) за дорученням відповідача (замовника) зобов'язується на підставі наданого замовником Технічного завдання, виконати комплекс робіт по створенню станції знезалізнення питної води продуктивністю 200м.куб/добу на об'єкті впровадження за адресою Житомирська область, Баранівський район, смт. Першотравенськ з урахуванням індивідуальних конструктивно-технологічних особливостей водонапірної башти та індивідуальних хімічних характеристик води (п.1.1 договору).

Згідно з п.2.1 договору, загальна ціна даного договору, яка включає до себе вартість виготовлення та монтажу нестандартного обладнання складає без ПДВ - 160742,00 грн., крім того ПДВ 20% - 32148,40 грн. та разом з ПДВ - 192890,40 грн.

Замовник сплачує зазначену суму в п.2.1 даного договору виконавцю у безготівковому порядку в повному обсязі протягом шести місяців з моменту (дати) підписання Акту здачі-прийняття робіт та іншої кошторисної документації згідно ДБНу України (п. 2.2 договору №54-П-2008).

На виконання умов зазначеного договору, позивач виконав передбачені договором роботи на загальну суму 192890,40 грн., що встановлено рішенням господарського суду від 20.04.11р. у справі №15/5007/23/11, яке набрало законної сили (а.с.11-17).

Також зазначеним рішенням встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт не виконав.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, вищевказаним рішенням суду від 20.04.11р. у справі 15/5007/23/11 з Першотравенської селищної ради Баранівського району Житомирської області стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Природа-2” 192890,40 грн. основної заборгованості, 10273,40грн. 3% річних за період з 15.05.09р. по 21.02.11р., 29379,76грн. інфляційних за період з червня 2009р. по лютий 2011 р., а також 2325,44 грн. витрат по сплаті державного мита та 182,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Згідно листа Відділу державної виконавчої служби Баранівського РУЮ №13067 від 26.12.11р., з відповідача 05.08.11р. було стягнуто в процедурі виконавчого провадження лише 9090,90 грн. В подальшому кошти на користь позивача не перераховувались у зв'язку з відсутністю коштів на арештованому рахунку (а.с.18).

Тому, на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем на суму боргу, що залишилась несплаченою, за період з лютого 2011р. по грудень 2011р. нараховано інфляційні втрати в сумі 7779,46 грн., а також за період з 22.02.11р. по 12.01.12р. 3% річних в розмірі 5152,55 грн., які останній і просить суд стягнути з відповідача в позовній заяві.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як суд зазначав вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 20.04.11р. у справі 15/5007/23/11 з відповідача стягнуто на користь позивача 192890,40 грн. основної заборгованості, 10273,40грн. 3% річних за період з 15.05.09р. по 21.02.11р., 29379,76 грн. інфляційних за період з червня 2009р. по лютий 2011 р., а також 2325,44 грн. витрат по сплаті державного мита та 182,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Вказане рішення набуло законної сили, проте відповідач обов’язок зі сплати грошової суми, покладений на нього в судовому порядку, належним чином не виконав, що свідчить про прострочення ним виконання свого зобов’язання щодо сплати боргу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, за період з лютого 2011р. по січень 2012р.

Враховуючи те, що чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов’язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Така ж правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 23.01.12р. №37/64.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3-ох% річних, суд вважає, що вказані зобов'язання нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судовому засіданні позов визнав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Першотравенської селищної ради Баранівського району Житомирської області (12746, Житомирська область, Баранівський район, смт. Першотравенськ, вул. Щорса, 6, ідентифікаційний код 04344400)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Природа-2” (03680, м. Київ, пр-т Палладіна, 32 та 04080, м.Київ, вул. Фрунзе, буд. 26/2, ідентифікаційний код 30860917)

- 5152,55 грн. - 3% річних;

- 7779,46 грн. - інфляційних;

- 1609,50 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (рек. з пов. про вручення)

3 - відповідачу