Court ruling № 21662038, 27.02.2012, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

________________

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ЗАЯВИ

ПРО ПОРУШЕННЯ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО

27.02.2012

№ 05-5- 15 / 1071

Суддя Хоменко М.Г., розглянувши

заяву Акціонерного товариства "ВАНДАЛЕКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вандалекс"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника.

Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника, а саме: заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань, однак зазначена стаття не передбачає можливості порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за відсутністю доказів безспірності вимог кредитора (кредиторів).

Абзац 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство повинна містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність – це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

До заяви про порушення справи про банкрутство не додано доказів, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Положеннями абзацу 8 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого рахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із закінченням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів;

Отже, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10.2006р у справі №3/157.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що грошові вимоги ініціюючого кредитора грунтуються на претензії від 01.06.2009 №2227/09.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів щодо виконання чудових рішень, який набрав чинності 14.04.2006 претензія виключена з переліку документів, за якими проводиться виконання органами державної виконавчої служби виконавче провадження. Таким чином, з дати набрання чинності названим законом, претензія до боржника та її визнання останнім не приймаються органами державнолї виконавчої служби як виконавчі документи.

За приписами ч.1 ст.1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта лише на підставі рішення суду (ч.2 ст.1071 ЦКУ).

Таким чином, заявником не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами.

Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців” визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або осіб, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Отже, лише наявність у Єдиному державному реєстрі відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням може слугувати доказом відсутності боржника. Зазначене відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2008 р. у справі № 23/443-б.

Проте до заяви про порушення справи про банкрутство не додано доказів внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням.

Таким чином, заявником не подано належних доказів відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням.

У зв‘язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України “Про судовий збір”, який набрав чинності з 01.11.11., за подання позовних заяв справляється судовий збір, розмір ставок якого визначено в ст. 4 згаданого Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинної з 01.11.11р.), до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Підпунктом 13 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»ставка судового збору для заяви про порушення справи про банкрутство була встановлена у розмірі 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Так, Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік»розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2012 року становить 1073,00 грн.

Для позовних заяв, що подаються до Господарського суду міста Києва встановлено наступні банківські реквізити (зміни внесені та діють з 06.02.2012р.):

Одержувач

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві)

Банк одержувача

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві)

ЄДРПОУ

37993783

МФО

820019

Рахунок

31215206783001

Код платежу

22030001

Призначення платежу

Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд м. Києва (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 05379487 (суду, де розглядається справа)

До позовної заяви додано платіжне доручення №1 від 08.02.2012р. про сплату 5 365,00грн. судового збору, проте, станом на день сплати реквізити були змінені, отже, заявником у платіжному дорученні невірно зазначено рахунок, а також одержувача коштів.

Згідно п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинної з 01.11.11.), суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

За таких обставин, заява про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Керуючись ч.1 ст.9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»Господарського процесуального кодексу України,суд -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення

Суддя Хоменко М.Г.