Court ruling № 21651316, 21.02.2012, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

"21" лютого 2012 р. Справа № 5/19

Кредитори:

1) Закрите Акціонерне товариство “Південбудтранс”, 55000, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, а/с 58;

2) Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма “Азалія”, 55000, м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, пр.Леніна, 1/244;

3) Управління Пенсійного фонду України, 55000, м. Южноукраїнськ, б-р Цвіточний, 4;

4) Южноукраїнська об”єднана Державна податкова інспекція, м. Южноукраїнськ, вул. Комсомольська, 3;

5) Відкрите акціонерне товариство “Атомсервіс”, м. Южноукраїнськ, вул. Миру, 14;

6) Прокурор м. Южноукраїнська в інтересах держави в особі Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 54030, м. Миколаїв, вул. Потьмкінська, 17;

7) Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Южноукраїнськ Миколаївської області, 55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, бульвар Цвіточний, 4.

Банкрут: Акціонерне товариство відкритого типу “Южноукраїнський домобудівний комбінат”, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, 55000, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, вул..Молодіжна, 12; поштова адреса: 55000, а/с 10;

Ліквідатор: Ратинська Сталіна Вікторівна, АДРЕСА_1.

Прокуратура Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28

Відділ з питань банкрутства Головного управління юстиції в Миколаївській області, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 87-а.

Суддя Ржепецький В.О.

Суть справи: про банкрутство Акціонерного товариства відкритого типу “Южноукраїнський домобудівний комбінат”.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від 1-ого кредитора: Лопушанський В.М.- керівник;

Від 2-ого кредитора: Бєлік С.В.- директор; представник ОСОБА_1. за дов. № 23/01 від 23.01.12р.;

Від 3-ого кредитора: ОСОБА_2. за дов. № 1281/06 від 20.02.12р.;

Прокурор: Круш Т.О., посвідчення №359;

Ліквідатор арбітражний керуючий Ратинська С.В.

встановив:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.01.2012 року справу №5/19 прийнято суддею Ржепецьким В.О. до свого провадження, клопотання голови комітету кредиторів АТВТ “Южноукраїнський домобудівний комбінат” №298 від 27.07.2011р. про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора Ратинської С.В. та скаргу кредитора ПП Виробничо-комерційної фірми “Азалія” на дії ліквідатора Ратинської С.В. призначено до розгляду в судове засідання на 24 січня 2012р.

Ухвалою суду від 24.01.12р. за клопотанням представників ВКФ “Азалія” розгляд справи відкладений на 07.02.12р.

06.02.2012р., на виконання вимог ухвали суду від 24.01.12р., ліквідатором надано суду відомості про результати ліквідаційної процедури у справі станом на 01.02.12р., які долучено до матеріалів справи.

Кредитором ПП Виробничо-комерційної фірми “Азалія” 06.02.2012р. подано суду уточнення до скарги від 06.02.12р. №5/19-6.

Доказів направлення уточнення до скарги на адресу ліквідатора, кредиторів, прокурора ПП Виробничо-комерційною фірмою “Азалія” суду не надано.

06.02.2012р. ПП ВКФ “Азалія” через канцелярію суду подано для доручення до матеріалів справи:

1)заяву №1 від 06.02.12р. з додатками на 139 аркушах;

2)заяву №2 від 06.02.12р. з додатками на 19 аркушах;

3)заяву №3 від 06.02.12р. з додатками на 104 аркушах;

4)заяву №4 від 06.02.12р. з додатками на 78 аркушах;

5)заяву №5 від 06.02.12р. з додатками на 286 аркушах.

Ухвалою суду від 07.02.2012р. розгляд справи відкладений на 21.02.2012р. для надання можливості сторонам ознайомитись з матеріалами справи та надати свої письмові пояснення. Судом також ухвалено:

- зобов`язати ПП ВКФ “Азалія” надіслати уточнення до скарги на дії ліквідатора рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення на адреси: кредиторів, прокурора, ліквідатора та надати суду докази направлення;

- зобовязати ліквідатора за три дні до судового засідання через канцелярію суду надати: оригінали протоколів комітету кредиторів від 26.06.2008 року та 14.10.2008 року, письмові пояснення стосовно обставин, викладених в уточненнях до скарги від 06.02.12р., пояснення підтвердити належними доказами, докази здійснення публікації оголошень про продаж майна боржника та протоколи публічних торгів з реалізації майна банкрута.

До судового засідання ПП ВКФ «Азалія»через канцелярію суду подано заяву за вих.№5/19-8 від 10.02.2012 року, яка містить клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення уточнень до скарги на адресу ліквідатора у справі.

Сторони не заперечують проти залучення до матеріалів справи зазначених доказів.

Господарський суд клопотання ПП ВКФ «Азалія»задовольняє.

В процесі розгляду скарги від 21.07.2011 року в судовому засіданні представником ПП ВКФ «Азалія»заявлено усне клопотання про розгляд скарги від 06.10.2009 року.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів вирішення по суті зазначеної скарги, господарський суд задовольняє клопотання скаржника.

До судового засідання ліквідатором через канцелярію суду подано письмові пояснення ліквідатора АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат»Ратинської С.В. за вих. №356 та №359 від 02.02.2012 року та, відповідно, від 20.02.2012 року із додатками.

В судовому засіданні ліквідатор просить залучити вказані документи до матеріалів справи. Учасники провадження у справі про банкрутство та прокурор не заперечують проти залучення до матеріалів справи письмових пояснень ліквідатора та додатків до них.

До судового засідання ліквідатором через канцелярію суду подано заяву за вих.№360 від 20.02.2012 року, яка містить клопотання про витребування у ПП ВКФ «Азалія»оригіналів всіх документів, які ПП ВКФ «Азалія»додано до заяв №1 від 06.02.12р., №2 від 06.02.12р., №3 від 06.02.12р., №4 від 06.02.12р., №5 від 06.02.12р.

В судовому засіданні ліквідатор просить задовольнити клопотання, витребувати у ПП ВКФ «Азалія»оригінали всіх документів, які додано до заяв №№1,2,3,4,5 від 06.02.12р.

Представники ЗАТ «Південбудтранс», УПФУ в м. Южноукраїнську та прокурор підтримують клопотання ліквідатора.

Представник ПП ВКФ «Азалія»заперечує проти задоволення клопотання ліквідатора, посилаючись на те, що надані документи, це фотокопії, які знято з матеріалів перевірки дотримання арбітражним керуючим Ратинською С.В. ліцензійних умов у відділі з питань банкрутства.

Господарський суд клопотання ліквідатора відхиляє, керуючись положеннями ч. 2 ст. 36 ГПК України, відповідно до якої подання письмових доказів допускається в належним чином засвідчених копіях. Наявності підстав, з якими ч. 3 зазначеної статті повязує необхідність подання оригіналів документів, ліквідатором у встановленому порядку не доведено. Крім того, господарський суд бере до уваги, що як пояснено представником ПП ВКФ «Азалія», останній не має обєктивної можливості надати оригіналів зазначених документів, тому суд вважає, що їх витребування з обовязковим відкладенням розгляду справи не буде сприяти розгляду останньої у розумний строк.

До судового засідання ПП ВКФ «Азалія»через канцелярію суду подано заяву за вих.№5/19-8 від 15.02.2012 року, яка містить клопотання про залучення до участі у справі, учасника у справі №5/19 орган уповноважений управляти майном боржника (загальних зборів акціонерів, наглядової ради акціонерного товариства тощо) АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат», забезпечення участі органу уповноваженого управляти майном боржника (загальних зборів акціонерів, наглядової ради акціонерного товариства тощо) АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат»у ліквідаційній комісії, направити на адресу голови наглядової ради АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат»Манишевій Л.І. та голові загальних зборів АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат»Манишеву Ю.В. копії ухвал про призначення судового засідання по справі.

В судовому засіданні представник ПП ВКФ «Азалія»клопотання підтримав, просить клопотання задовольнити.

Господарським судом зазначене клопотання залишається без задоволення, виходячи з наступного.

Як витікає з матеріалів справи, господарським судом клопотання аналогічного змісту неодноразово вирішувались.

Згідно з п. 3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 28.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу: клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій; подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного і того самого питання, яке вже вирішено господарським судом.

З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Таким чином, дії ПП ВКФ «Азалія»щодо неодноразового подання клопотань про залучення до участі у справі зазначеного вище органу, визнаються господарським судом такими, що свідчать про зловживання стороною своїми процесуальними правами в цій частині, тому клопотання, які містяться в заяві ПП ВКФ «Азалія»за вих.№5/19-8 від 15.02.2012 року підлягають залишенню без задоволення.

До судового засідання ПП ВКФ «Азалія»через канцелярію суду подано заяву за вих.№5/19-12 від 21.02.2012 року, яка містить клопотання про долучення до матеріалів справи копій сертифікату №11675/11 від 14.04.2011 року та сертифікату №2237 від 03.02.2001 року.

В судовому засіданні представник ПП ВКФ «Азалія»підтримує клопотання, просить суд долучити до матеріалів справи копії сертифікатів.

Присутні в судовому засіданні прокурор, представники кредиторів та ліквідатор проти задоволення клопотання не заперечують.

Господарський суд клопотання ПП ВКФ «Азалія»задовольняє.

До судового засідання ПП ВКФ «Азалія»через канцелярію суду подано заяву за вих.№5/19-13 від 21.02.2012 року, яка містить клопотання про зобов`язання ліквідатора надати суду пояснення стосовно підстав проведення оцінки ринкової вартості майна боржника за ліквідаційною вартістю, зобов`язання ліквідатора надати суду рішення комітету кредиторів про ліквідацію цілісного майнового комплексу Заводу крупно панельного домобудівництва АТВТ «ЮУ ДБК»та зобов`язання ліквідатора надати суду копію договору страхування відповідальності арбітражного керуючого Ратинської С.В. у випадку заподіяння шкоди.

В судовому засіданні представник ПП ВКФ «Азалія»підтримує та просить задовольнити клопотання.

Представники ЗАТ «Південбудтранс»та УПФУ в м. Южноукраїнську заперечують проти задоволення даного клопотання.

Прокурор не заперечує стосовно задоволення клопотання.

Господарський суд задовольняє клопотання ПП ВКФ «Азалія»про зобовязання ліквідатора надати пояснення стосовно обставин повязаних із проведенням оцінки. Враховуючи, що ліквідатор заявила про можливість надати такі пояснення в судовому засіданні, підстав для відкладення розгляду справи для зобовязання останньої надати такі пояснення господарський суд не вбачає.

Клопотання ПП ВКФ «Азалія»про зобовязання ліквідатора надати рішення комітету кредиторів про ліквідацію цілісного майнового комплексу Заводу крупно панельного домобудівництва АТВТ «ЮУ ДБК», господарським судом відхиляється, оскільки заява кредитора не містить посилань на існування такого рішення.

Клопотання ПП ВКФ «Азалія»про зобовязання ліквідатора надати копію договору страхування відповідальності арбітражного керуючого, господарським судом відхиляється, оскільки заява кредитора не містить жодного обґрунтування стосовно необхідності залучення зазначеного документу, що суперечить положенням ч. 1 ст. 34 ГПК України, відповідно до якої господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В судовому засіданні господарським судом на обговорення винесено питання щодо надсилання процесуальних документів, винесених в цій справі за адресою банкрута, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Представники ПП ВКФ «Азалія»клопочуть про надсилання кореспонденції за адресою банкрута, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Решта учасників провадження у справі про банкрутство вважає за доцільне направляти кореспонденцію боржнику за адресою, зазначеною у заяві про банкрутство.

Господарський суд вважає за можливе надсилати процесуальні документи в цій справі за адресою банкрута, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виходячи з наступного.

В процесі розгляду справи господарським судом відповідно до ст. 17, 22-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», здійснено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з яким місцезнаходженням банкрута є: 55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Молодіжна, 12.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В судовому засіданні 21.02.2012 року представником ініціюючого кредитора заявлено клопотання про притягнення ПП ВКФ «Азалія»до відповідальності за невиконання рішення суду, а саме ухвали господарського суду Миколаївської області від 07.02.2012 року в цій справі в частині зобовязання ПП ВКФ «Азалія»надіслати уточнення до скарги на адресу кредиторів.

Представник ПП ВКФ «Азалія»заперечував проти задоволення цього клопотання, посилаючись на поважність причин невиконання ухвали суду, повязану із фінансовими ускладненнями. Решта учасників провадження у справі про банкрутство покладають вирішення клопотання на розсуд суду.

Господарський суд відхиляє клопотання представника ЗАТ «Південбудтранс»з огляду на те, що витребувані документи не є доказами у справі, тобто їх неподання стороною не перешкоджає вирішенню справи по суті. Таким чином, за відсутності фактичних наслідків неподання стороною витребуваних матеріалів, притягнення останньої до відповідальності, визначеної, зокрема, п. 5 ст. 83 ГПК України, є недоцільним.

В судовому засіданні 21.02.2012 року представник ПП ВКФ «Азалія»доводи, викладені в скаргах підтримав та просив їх задовольнити.

Учасники провадження у справі про банкрутство та прокурор просили в задоволенні скарги відмовити повністю.

Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.

06.10.2009 року до господарського суду звернувся кредитор ПП ВКФ «Азалія»зі скаргою від 29.09.2009 року на дії та бездіяльність арбітражного керуючого Ратинської С.В.

В скарзі кредитор просить визнати неправомірними бездіяльність арбітражного керуючого Ратинської С.В. з ухилення від скликання загальних зборів, з метою переобрання комітету кредиторів з числа кредиторів, вимоги яких не погашені, зобов`язати арбітражного керуючого Ратинську С.В. скликати загальні збори кредиторів АТВТ “Южноукраїнський домобудівний комбінат” з числа кредиторів, вимоги яких не погашені, з метою переобрання комітету кредиторів та зобов`язати арбітражного керуючого Ратинську С.В. внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів, щодо вимог кредиторів, які погашені, згідно довідки від 13.07.07р. та подання прокурора від 23.01.07р.

Скаргу обґрунтовано твердженнями директора ПП ВКФ «Азалія»про те, що в процесі провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства відкритого типу “Южноукраїнський домобудівний комбінат” було погашено грошові вимоги кредиторів, які входять до комітету кредиторів останнього, внаслідок чого, як стверджує скаржник вони не можуть брати участі у справі про банкрутство. Таким чином, на думку скаржника, арбітражний керуючий зобовязаний скликати загальні збори кредиторів з метою переобрання комітету кредиторів з числа кредиторів, вимоги яких не погашені та внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

Заслухавши думку учасників провадження у справі про банкрутство, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги ПП ВКФ «Азалія»від 29.09.2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.04.2009р. в цій справі задоволено клопотання ліквідатора № 125 від 24.04.2009 року про відмову від заяв № 21/04-2, № 21/04-3 та № 21/04-4 від 21.04.2008р., відповідно до яких представник боржника просив: виключити кредиторські вимоги ЗАТ „Південбудтранс” з реєстру вимог кредиторів, у звязку з їх погашенням та скликати збори кредиторів, з метою переобрання комітету кредиторів; виключити кредиторські вимоги Управління ПФУ в м. Южноукраїнськ з реєстру вимог кредиторів, у звязку з їх погашенням та скликати збори кредиторів, з метою переобрання комітету кредиторів; зобовязати ОДПІ в м. Южноукраїнськ та АТВТ „ЮДБК” провести звірку взаємних розрахунків, стосовно уточнення фактичного розміру кредиторських вимог ОДПІ.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року в цій справі ухвалу зокрема, встановлено, що ПП ВКФ «Азалія»не доведено належними та допустимими доказами: факт погашення АТВТ „ЮДБК” кредиторської заборгованості перед ЗАТ „Південбудтранс”, ствердження ПП ВКФ «Азалія»про погашення АТВТ „ЮДБК” кредиторської заборгованості перед УПФУ в м. Южноукраїнськ шляхом оформлення переказних векселів, а також доводів про погашення кредиторських вимог Южноукраїнської ОДПІ.

Зазначену постанову у встановленому Законом порядку станом на момент вирішення справи не скасовано.

Таким чином, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.04.2009р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року в цій справі встановлено факти, які спростовують доводи, про які йдеться в скарзі директора ПП ВКФ «Азалія».

Тому факти, встановлені зазначеними судовими рішеннями на підставі ч. 2 ст. 35 ГПК України, визнаються господарським судом доведеними.

Це зумовлює відхилення скарги ПП ВКФ «Азалія»від 29.09.2009 року, як необґрунтованої, оскільки відсутні фактичні обставин, на підставі яких скаржник вважав бездіяльність арбітражного керуючого неправомірною.

Крім того, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.01.2012 року з наведених підстав відмовлено в задоволенні клопотання ПП ВКФ «Азалія»про: Зупинення розгляду питання про подовження процедури ліквідації та повноважень ліквідатора до вирішення по суті питання про внесення змін до реєстру кредиторів; припинення повноважень кредиторів вимоги яких погашено; скликання загальних зборів кредиторів з числа кредиторів вимоги яких погашені, та переобрання комітету кредиторів. Зобов'язання арбітражного керуючого (ліквідатора) Ратинської С.В. підготувати зміни до реєстру вимог кредиторів, із зазначенням вимог кредиторів які погашено, підписати ці зміни власноручно та уповноваженого представника боржника (банкрута) - Голови наглядової ради АТВТ «ЮУ ДБК»Манишевой Л.І., та надіслати примірник реєстру з унесеними змінами із супровідним листом до господарського суду Миколаївської області для затвердження. Виключення зі складу учасників у справі кредиторів, вимоги яких погашені: ЗАТ «Південбудтранс», Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську, ВАТ «Атомсервіс».

Зазначену ухвалу ПП ВКФ «Азалія»не оскаржено.

21.07.2011 року до господарського суду звернувся кредитор ПП ВКФ «Азалія»зі скаргою від 21.07.2011 року за вих.№21/07-1 на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (ліквідатора) Ратинської С.В.

В скарзі (з урахуванням уточнень до неї від 06.02.2012 року за вих№5/19-6) кредитор просить:

1) визнати неправомірними наступні дії арбітражного керуючого (ліквідатора) Ратинської С.В.: ухилення від скликання загальних зборів кредиторів; ухилення від вжиття заходів щодо припинення повноважень кредиторів, вимоги яких погашені; знищення первинних бухгалтерських документів АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат»; привласнення документації ПП ВКФ «Азалія»; знищення цілісного майнового комплексу Заводу крупно панельного домобудівництва АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат»; продаж майна цілісного майнового комплексу АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат»на металобрухт без відповідного рішення комітету кредиторів про ліквідацію цілісного майнового комплексу та виведення з експлуатації майна; продаж майна АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат», що знаходиться під арештом; укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна без нотаріального посвідчення та державної реєстрації; відчуження майна АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат»після закінчення повноважень ліквідатора, без відповідного подовження повноважень ліквідатора судом; продаж майна АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат»на аукціоні з одним учасником; продаж нерухомого майна без проведення незалежної оцінки, опублікування оголошення про продаж; привласнення грошових коштів АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат»452746,44 грн.; порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, шляхом перерахування ЗАТ «Південбудтранс»200000 грн.; змова з головою комітету кредиторів ЗАТ «Південбудтранс» з метою продажу Бази відділу головного механіка за наднизькою ціною 400000 грн.; порушення умов утилізації джерел радіоактивного випромінювання; розтрата майна, яке належить ВАТ «Юженергобуд», подвійний продаж майна; відкриття нелегального цеху з виготовлення корпусів човнів; знищення майна ДП «НАЕК «Енергоатом»ВП «Южноукраїнська АЕС»; умисне ухилення від стягнення дебіторської заборгованості; ухилення від подання кредиторських вимог до ВАТ «Юженергобуд»; умисне невиконання рішень суду;

2) зобов`язати ліквідатора АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат»Ратинську С.В. надати звіт про діяльність ліквідатора за період з 10.06.2008р. по 06.02.2012р., до якого надати оригінали договорів купівлі-продажу майна, протоколи публічних торгів, акти приймання-передачі майна, заявки на участь в аукціонах, докази опублікування оголошень про публічні торги, незалежну оцінку майна, розшифровку руху коштів з відміткою банку, інформацію про витрачання коштів, отриманих від реалізації майна боржника;

3) призначити судово-бухгалтерську та судово-економічну експертизу стану кредиторських вимог: ВАТ «Атомсервіс», ЗАТ «Південбудтранс»,, УПФУ в м. Южноукраїнську, Южноукраїнської ОДПІ;

4) застосувати заходи щодо забезпечення вимог кредиторів: шляхом заборони арбітражному керуючому Ратинській С.В. реалізовувати, відчужувати, продавати майно та розпоряджатись грошовими коштами АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат»;

5) направити ухвалу про застосування заходів щодо забезпечення вимог кредиторів до державного реєстратора та державного органу з питань банкрутства;

6) винести окрему ухвалу стосовно незаконних дій арбітражного керуючого Ратинської С.В. та бездіяльності державного органу з питань банкрутства та направити її до Генеральної прокуратури України;

7) усунути арбітражного керуючого Ратинську С.В. від виконання повноважень ліквідатора АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат»;

8) призначити нового арбітражного керуючого (ліквідатора) скликати загальні збори кредиторів з метою переобрання комітету кредиторів, з числа кредиторів, вимоги яких не погашені.

Заслухавши учасників провадження у справі про банкрутство, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про те, що скарга підлягає задоволенню в наступній частині.

Так, як стверджує скаржник, ліквідатором в процесі реалізації нерухомого майна банкрута, укладено ряд договорів купівлі продажу, однак в порушення ст. 657 ЦК України, без їх нотаріального засвідчення та державної реєстрації.

Як витікає з договорів купівлі-продажу нерухомого майна, наданих на вимогу господарського суду ліквідатором у справі (т. 33, а.с. 10-27), ці договори не містять ознак їх нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Статтею 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається, (ч. 2 ст. 220 ЦК України).

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Отже, правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.

Зазначеної позиції дотримується і Верховний Суд України, зокрема, в постанові від 18 квітня 2011 р. у справі № 2-17/604-2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 10 ст. 30 Закону, продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 3-1 Закону, при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Враховуючи, що із наведеного вище витікає, що ліквідатором Ратинською С.В. при укладенні договорів купівлі-продажу нерухомого майна банкрута не дотримано положень чинного законодавства України, щодо порядку їх укладення, скарга в цій частині підлягає задоволенню, а відповідні дії ліквідатора визнанню неправомірними.

Знайшли своє підтвердження в процесі розгляду справи твердження скаржника щодо продажу ліквідатором Ратинською С.В. нерухомого майна банкрута за договором від 05.02.2010 р. купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна: арматурний цех, довжиною 33 м., який укладено між АТВТ “Южноукраїнський ДБК” та ТОВ “Восток” за ціною суттєво нижчою за ринкову ціну.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

27.07.2011 року рішенням господарського суду Миколаївської області у справі № 5016/2106/2011(16/163) задоволено позов Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “Азалія” та визнано недійсним зазначений вище договір купівлі-продажу.

Виносячи рішення, господарський суд встановив, що згідно з прайс-листом заводу виробника вартість металевого ангару площею 4500 кв.м з обладнанням інженерними мережами становить 22107668,65 грн., тобто вартість 1 кв.м становить 4912,8 грн.

Таким чином, вартість нерухомого майна: арматурний цех площею 594 кв.м становить 2918203,2 грн.

АТВТ “ЮУ ДБК” продало Арматурний цех за ціною 28000 грн., що не відповідає ринковим цінами на аналогічні об'єкти та суттєво порушує права кредиторів у справі та права боржника.

Згідно з п. 3 ст. 32 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. У такому разі ліквідатор протягом п'яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) боржника, у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання відповідного органу та продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення у встановленому порядку керівника (органів управління) боржника.

Згідно з п. 6 ст. 3-1 Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Тобто, чинним законодавством не передбачено право арбітражного керуючого (ліквідатора) продавати майно боржника за ціною на його власний розсуд, з метою отримання незаконної винагороди та власної наживи, позаяк продаж майна боржника за наднизькими цінами не дає можливості погасити всі вимоги кредиторів, що порушує їх права та порушує права боржника, якому мало залишитись майно після погашення всіх вимог кредиторів.

Зазначене рішення суду не оскаржено.

Наведені обставини свідчать про обґрунтованість скарги в цій частині.

Доводи скарги про продаж ліквідатором іншого майна банкрута необґрунтованими цінами, судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством.

Статтею 26 вказаного Закону про банкрутство передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

В матеріалах, доданих ліквідатором до відомостей про стан ліквідаційної процедури станом на 01.02.2012 року наявні докази проведення останньою інвентаризації майна банкрута, а також звіти про проведення незалежної оцінки.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами.

Оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування і оцінювачі, які працюють у їх складі, несуть відповідальність відповідно до законів у межах положень та посадових інструкцій, що регламентують їх діяльність.

Відповідно до ст. 33 зазначеного Закону, спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Згідно вимог ст. 33, ч. 1 ст. 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржником вимог цих положень закону не дотримано, обставини, на яких ґрунтується скарга в наведеній частині не підтверджено відповідними засобами доказування, зокрема, рішенням суду з розгляду спору, повязаного з оцінкою майна, а отже підстав для задоволення скарги в цій частині немає.

Решту доводів скарги господарський суд визнає необґрунтованими, а тому у відповідній частині в задоволенні скарги ПП ВКФ «Азалія»від 21.07.2011 року слід відмовити.

Так, вимоги скарги в частині ухилення ліквідатора від припинення повноважень кредиторів, вимоги яких погашено, ухилення від скликання загальних зборів кредиторів, дії ліквідатора щодо відкликання клопотань боржника про виключення з реєстру вимог кредиторів ЗАТ «Південбудтранс», УПФУ у м.Южноукраїнську, ґрунтуються на твердженнях скаржника, які вже розглянуто господарським судом, а саме твердженнях про погашення грошових вимог кредиторів ЗАТ «Південбудтранс», Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську, ВАТ «Атомсервіс»в цій справі, а тому враховуючи положення ч. 2 ст. 35 ГПК України, господарським судом відхиляються з мотивів, про які зазначено вище при розгляді скарги ПП ВКФ «Азалія»від 29.09.2009 року.

Є необґрунтованими і висновки скаржника про неправомірність дій арбітражного керуючого Ратинської С.В., вчинені нею при виконанні обовязків ліквідатора АТВТ «Южноукраїнський ДБК»в період, в який було анульовано ліцензію останньої.

З положень п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону витікає, що обовязковою ознакою правового статусу арбітражного керуючого в провадженні у справах про банкрутство є наявність ліцензії, виданої в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3-1 Закону, якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом.

Анулювання ліцензії арбітражного керуючого під час здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень є підставою для усунення його від виконання обов'язків арбітражного керуючого під час провадження у справі про банкрутство.

Про усунення арбітражного керуючого від виконання обов'язків з цих підстав під час провадження у справі господарський суд виносить ухвалу.

Як витікає з матеріалів справи, 03.05.2007 року Державним департаментом з питань банкрутства видано Ліцензію Серії НОМЕР_1 на імя Ратинської С.В. строком дії з 03.05.2007 року по 02.05.2012 року.

Наказом від 30.12.2009 року №210 Державного департаменту з питань банкрутства зазначену ліцензію анульовано.

Як пояснила ліквідатор в цій справі, зазначене рішення Державного департаменту з питань банкрутства не набрало законної сили, оскільки було оскаржене нею до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Зазначені обставини знайшли своє підтвердження в процесі розгляду справи.

Так, відповідно до п. 31 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягає, зокрема, діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 8 ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через тридцять днів з дня його прийняття, крім рішень про анулювання ліцензій, прийнятих згідно з поданою заявою ліцензіата про анулювання ліцензії та в разі смерті ліцензіата (фізичної особи - підприємця), які набирають чинності з дня їх прийняття.

Якщо ліцензіат протягом цього часу подає скаргу до експертно-апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

З державного реєстру судових рішень господарським судом встановлено, що 28.01.2010 року ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі №2а-396/10/1470 за позовною заявою арбітражного керуючого до Державного департаменту з питань банкрутства про визнання протиправним рішення останнього про анулювання ліцензії НОМЕР_1 від 03.05.2007 року та скасування наказу №210 від 30.12.2009 року.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.07.2010 року позовну заяву залишиено без розгляду.

18.02.2010 року Державним департаментом з питань банкрутства видано ліцензію Серії НОМЕР_2 на імя Ратинської С.В. строком дії з 18.02.2010 року на необмежений строк.

Таким чином, враховуючи, що дію наказу №210 від 30.12.2009 року, винесеного Державним департаментом з питань банкрутства, в силу його оскарження було зупинено, а 18.02.2010 року арбітражним керуючим Ратинською С.В. було отримано нову ліцензію, яка дозволяє останній здійснювати господарську діяльність, повязану із здійсненням функцій арбітражного керуючого (ліквідатора), відсутні підстави вважати, що нею в процедурі ліквідації здійснювались будь-які дії за відсутності відповідної ліцензії.

Щодо доводів скарги, які ґрунтуються на обставинах, повязаних із внесенням до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей щодо арешту нерухомого майна АТВТ «Южноукраїнський ДБК», господарський суд зазначає наступне.

Скаргу в цій частині обґрунтовано посиланням на наступні обставини: 06.03.08р. державний нотаріус Южноукраїнської міської нотаріальної контори вніс до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис №6739518 про арешт всього нерухомого майна АТВТ «Южноукраїнський ДБК», який не було скасовано та діє до цього часу, про що свідчить витяг з реєстру заборон відчуження нерухомого майна №31562684 від 27.05.11р. Ліквідатор не зверталась до господарську суду з обґрунтованим клопотанням з цього приводу. 26.03.08р. прокуратурою м. Южноукраїнська в межах порушеної кримінальної справи було винесено постанову про накладення арешту на все майно АТВТ «Южноукраїнський ДБК», а 05.05.08р. ВДВС Южноукраїнського МУЮ складено Акт опису і арешту всього рухомого майна АТВТ «Южноукраїнський ДБК».

Разом з тим, господарський суд зазначає, що відповідно до п. 1.1. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затв. наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. N 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 р. N 85/5), зар. в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 р. за N 364/3657 (далі Положення), єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про: 1.1.1. Обтяження нерухомого майна: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна. 1.1.2. Тимчасові застереження щодо нерухомого майна: внесені до Реєстру заборон тимчасові застереження щодо нерухомого майна; вилучення записів про тимчасові застереження. 1.1.3. Видані витяги з Реєстру заборон.

Згідно з п. 1.9. Положення, витяг про наявність/відсутність заборони та/або арешту містить відомості про заборони відчуження майна, накладені відповідно до чинного законодавства України; про арешти нерухомого майна, накладені судами та слідчими органами, органами державної виконавчої служби.

Порядок внесення відомостей до про обтяження нерухомого майна визначено п. 2.1.2. Положення, відповідно до якого підставою внесення таких відомостей є заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається: державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, - у зв'язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна; судами (крім третейських судів) і слідчими органами - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту); органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідація це припинення діяльності субєкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів по задоволенню визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Згідно з вимогами ст. 23 Закону, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржником банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.

Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Необхідності винесення господарським судом окремого рішення про скасування такого арешту або обтяжень Законом не передбачено.

Виходячи зі змісту ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя у справах про банкрутство шляхом прийняття обов'язкових до виконання ухвал та постанов, що викладені у письмовій формі.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та про призначення ліквідатора у справі про банкрутство набуває чинності з дня її прийняття.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством.

Статтею 26 вказаного Закону про банкрутство передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм спеціального Закону, нерухоме майно що належить боржнику, підлягає включенню до складу ліквідаційної маси. Згідно приписів ст. 30 Закону, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута, ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

З правового аналізу зазначених положень Закону витікає, що момент скасування всій діючих арештів та обтяжень щодо майна особи, визнаної господарським судом банкрутом, законодавцем повязується безпосередньо з фактом такого визнання, тобто з винесенням відповідної постанови.

Частиною 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею, при цьому, у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню. Це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому Законом порядку реалізації майна банкрута. Тому, майно банкрута повинно бути вільним від будь-яких обтяжень.

Зазначене зумовлює відмову в задоволенні скарги в цій частині.

Стосовно тверджень скаржника про незаконність дій ліквідатора з продажу майна банкрута на аукціонах з одним учасником, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами Закону про банкрутство майно банкрута має реалізовуватися виключно на конкурентних засадах, а саме на відкритих торгах або на аукціоні. (постанова Вищого господарського суду України від 21 грудня 2010 р. у справі№ 2-31/1884.1-2010 (2-12/2274-2009)

Відповідно до приписів ч.ч. 2, 3 ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент укладенні договорів купівлі-продажу, які містяться в матеріалах справи), інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, повинна містити такі відомості: назву об'єкта приватизації, його місцезнаходження; обсяг та основну номенклатуру продукції (робіт, послуг), у тому числі експортної; кількість та склад робочих місць;баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки; відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, умови користування ними; обсяги викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів, стан земельної ділянки, стан природоохоронного обладнання та споруд, сплату екологічних зборів та платежів (у разі їх наявності), інші екологічні відомості; початкову вартість продажу, умови продажу та експлуатації об'єкта; суму грошових коштів, що має вноситися покупцями,у розмірі 10 відсотків початкової вартості продажу об'єкта; назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для розрахунків за придбані об'єкти приватизації; кінцевий термін прийняття заяви на участь в аукціоні, конкурсі; час та місце особистого ознайомлення з об'єктом; час та місце проведення аукціону, конкурсу; адресу, номер телефону, час роботи служби по організації аукціону, конкурсу; іншу інформацію, яку визначає орган приватизації. Зазначена інформація публікується не пізніш як за 30 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.

Згідно з ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону, продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом здійснюється за наявності не менш як двох покупців.

Як витікає з матеріалів, доданих ліквідатором до відзиву на скаргу (зокрема, т. 28, а.с. 130, 131), останньою вимоги Закону щодо опублікування оголошення про продаж майна банкрута дотримано.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», аукціон, конкурс може бути припинено і об'єкт знімається з торгів, конкурсного відбору на вимогу будь-кого з його учасників або органу приватизації у випадках, коли: не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої статтею 15 цього Закону, та терміну її опублікування; об'єкт включено до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства; покупець не визнається як такий згідно з законодавством про приватизацію; істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом. Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі. Заява про визнання угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органом приватизації у місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу.

Враховуючи, що: відповідно до положень ст. 38 ГПК України, витребуванню господарським судом підлягають докази у разі неможливості їх подання стороною у справі, скаржником не надано доказів наявності двох або більше покупців, якими в порядку, визначеному Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»заявлено про участь в аукціоні (конкурсі), матеріали справи не містять відомостей стосовно звернень таких покупців з вимогами про припинення аукціону (конкурсу) або визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні (конкурсі), господарський суд вважає скаргу в цій частині необґрунтованою.

При цьому господарський суд зазначає, що згідно з п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 28.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного зясування місцевим господарським судом обставин справи.

Не знайшли своє підтвердження в процесі розгляду скарги і твердження скаржника про неправомірність дій ліквідатора щодо продажу автомобілю ГАЗ-33210, 1995 року випуску, який належить банкруту.

Згідно з протоколом комітету кредиторів банкрута від 26.06.2008 року, прийнято рішення, зокрема, про продаж ліквідаційної маси на відкритих біржових торгах.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 10 ст. 30 Закону, продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Як витікає з матеріалів, доданих скаржником до уточнень до скарги від 21.07.2011 року, а саме з протоколу №1 біржових торгів з продажу майна АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат», 09.09.2008 року відбулись торги, організовані Чорноморською товарною біржею АПК щодо продажу автомобілю ГАЗ-33210, 1995 року випуску, який належить банкруту, переможцем на яких стала громадянка ОСОБА_3, за ціною 10360,00грн.

Як витікає з протоколу №1 біржових торгів з продажу майна АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат», які відбулись 30.09.2008 року, зазначене майно було вдруге виставлено на продаж за тією ж ціною, а переможцем торгів став громадянин ОСОБА_4.

Як зазначає скаржник, наведені обставини свідчать про неналежне виконання ліквідатором своїх обовязків, оскільки повторний продаж одного і того ж майна є таким, що порушує норми чинного законодавства та права фізичної особи.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України «Про товарну біржу», товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Обовязки членів біржі встановлено ст. 10 Закону України «Про товарну біржу». Так, члени біржі, зокрема, зобовязані додержувати статуту біржі, біржових правил торгівлі, рішень загальних зборів членів біржі та біржового комітету (ради біржі); провадити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі та своєчасно інформувати біржовий комітет (раду біржі) про зміни у своєму фінансовому становищі, що можуть негативно вплинути на виконання його зобов'язань перед третіми особами та біржею.

Як витікає з протоколу №1 біржових торгів з продажу майна АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат»від 09.09.2008, покупець зобовязаний сплатити загальну остаточну суму продажу майна з урахуванням сплаченої застави протягом трьох календарних днів з моменту оформлення та підписання цього протоколу торгів.

Разом з тим, матеріали, додані до скарги не містять доказів сплати покупцем ОСОБА_3 за майно банкрута, придбане на торгах, оформлених наведеним протоколом.

Відсутність такої сплати витікає і з довідки керуючої Чорноморською товарною біржею за вих..№21 від 22.12.2009 року, яку додано ліквідатором до своїх письмових пояснень.

З наведеного витікає, що в діях арбітражного керуючого з повторного продажу автомобілю ГАЗ-33210, який належить банкруту, відсутні ознаки неправомірності.

Доводи скарги про неправомірність здійснення ліквідатором ліквідаційних дій в період, в яких строк ліквідаційної процедури не було продовжено господарським судом, ґрунтуються на таких обставинах. Ухвала суду від 15.05.09р. про продовження процедури ліквідації була оскаржена та не вступила в законну силу, повноваження ліквідатора закінчились 10.06.09р., а питання подовження повноважень ліквідатора взагалі судом не розглядалось. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.10р. у справ №5/19 скасовано ухвали господарського суду Миколаївської області від 28.04.09р. та від 15.05.09р. та усунув арбітражного керуючого Ратинську С.В. від виконання обов`язків ліквідатора АТВТ «ЮУ ДБК». 01.02.11р. Одеський апеляційний господарський суд виніс постанову, якою частково задовольнив апеляційну скаргу, скасував ухвалу від 15.05.09р. та подовжив процедуру ліквідації строком на шість місяців. Тобто, на думку скаржника повноваження ліквідатора, призначеного судом 10.06.08р., закінчились 10.06.09р. та не були подовжені судом на строк шість місяців. Однак, ліквідатор Ратинська С.В. за період з 2008 року по 2010 рік вчинила дії, якими завдала значної шкоди майну, майновим інтересам АТВТ «ЮУ ДБК»та його кредиторам.

Однак ці твердження спростовуються наступними положеннями чинного законодавства.

Так, згідно з частиною 2 статті 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п. 86 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 15 Про судову практику в справах про банкрутство, у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури без зазначення строку. Її тривалість не повинна перевищувати дванадцяти місяців. Пізніше строк ліквідаційної процедури за клопотанням ліквідатора або комітету кредиторів може бути продовжено судом, про що виноситься ухвала. Загальний строк ліквідаційної процедури не може перевищувати вісімнадцяти місяців.

Ліквідатор зобов'язаний вчинити ліквідаційні заходи і передати на затвердження господарському суду звіт та ліквідаційний баланс у встановлений строк, проте невиконання ліквідатором цих дій у граничні строки, визначені Законом, не є підставою для припинення провадження у справі.

Наслідків перевищення строку ліквідаційної процедури Закон не містить.

Разом з тим, господарський суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію обєктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, з наведених норм Закону витікає, що ліквідатор зобовязаний здійснювати достатні та необхідні дії для завершення ліквідаційної процедури, подання звіту та ліквідаційного балансу, якими підтверджується факт вичерпного дотримання ліквідатором вимог Закону щодо обсягу дій, належних до вчинення в ліквідаційній процедурі, здійснюється на момент завершення ліквідаційної процедури, визначено обовязковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури та за участі кредиторів (комітету кредиторів).

Тому, незважаючи на завершення строку ліквідаційної процедури, її фактичне завершення повязується законодавцем виключно із затвердженням звіту та ліквідаційного балансу банкрута, оформлених у відповідності до вимог Закону.

Згідно з ч.3 статті 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, скарга в цій частині підлягає відхиленню.

Що стосується обставин, повязаних із твердженнями скаржника про неправомірність дій ліквідатора після усунення останньої постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 року, господарський суд зазначає, що зазначену постанову скасовано постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2010 року в цій справі.

При цьому, враховуючи, що скарга не містить посилань на дії, які вчиненні арбітражним керуючим Ратинською С.В. в цей період (з 18.05.2010 року по 19.08.2010 року) і які підлягають визнанню неправомірними з підстав усунення останньої від виконання обовязків ліквідатора АТВТ «Южноукраїнський ДБК», в її задоволенні в цій частині господарський суд відмовляє.

Підлягають відхиленню і твердження скаржника про порушення ліквідатором порядку продажу майна банкрута, встановленого комітетом кредиторів.

Як витікає зі скарги, скаржник з посиланням на рішення комітету кредиторів АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат», оформлене протоколом від 14.10.2008 року, стверджує, що майно банкрута підлягало продажу як цілісно-майновий комплекс.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Виходячи з системного аналізу норм Закону про банкрутство, продаж майна банкрута має здійснюватися на конкурентних засадах.

При цьому, господарський суд зауважує на тому, що відповідно до положень ст.ст. 13, 14 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", які підлягають застосуванню в даному випадку на підставі норм ч.ч. 2, 3 ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", передбачено, що майно банкрута може бути реалізовано шляхом проведення аукціону або конкурсу.

Таким чином, комітет кредиторів, реалізуючи своє право на визначення порядку продажу майна банкрута може винести рішення про організацію конкурсу.

Згідно з протоколом комітету кредиторів від 26.06.2008 року, прийнято рішення, зокрема, про продаж ліквідаційної маси на відкритих біржових торгах.

Рішенням комітету кредиторів, оформленим протоколом від 14.10.2008 року, зокрема, вирішено затвердити склад ліквідаційної маси АТВТ «Южноукраїнський ДБК», виділити майно в єдиний виробничий комплекс та після проведення експертної оцінки визначити порядок продажу на наступному комітеті кредиторів.

Таким чином, рішеннями комітету кредиторів банкрута, на які посилається скаржник не було визначено порядку продажу майна банкрута як цілісного майнового комплексу. Посилань на інші рішення комітету кредиторів скарга не містить. Зазначене спростовує твердження скарги в цій частині.

Не підтверджено належними доказами і тверджень скарги про: знищення ліквідатором первинних бухгалтерських документів АТВТ «Южноукраїнський ДБК», привласнення документації ПП ВКФ «Азалія», підроблення підписів в протоколі комітету кредиторів АТВ «Южноукраїнський ДБК», підроблення підписів учасників публічних торгів, привласнення грошових коштів АТВТ «Южноукраїнський ДБК»в сумі 452746,44грн., відкриття нелегального цеху з виготовлення корпусів човнів, знищення майна ДП «НАЕК «Енергоатом».

Стосовно тверджень скарги про факт невиконання ліквідатором рішень судів, господарський суд зазначає, що відповідальність за невиконання рішення суду передбачено ст. 382 Кримінального кодексу України. Факт такого невиконання має бути встановлений вироком суду.

При цьому господарський суд зазначає, що у відповідності до положень ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст. 33, ч. 1 ст. 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржником вимог цих положень закону не дотримано, обставини, на яких ґрунтується скарга в наведеній частині не підтверджено відповідними засобами доказування, зокрема, вироком суду у кримінальній справі, а отже підстав для задоволення скарги в цій частині немає.

Твердження скаржника про незаконне ухилення ліквідатора від заявлення кредиторських вимог АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат»у справі про банкрутство ВА «Юженергобуд»є такими, що не відповідають дійсності.

Так, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.12.2011 року у справі №14/169-НР, зокрема ухвалено: Продовжити строк процедури розпорядження майном у справі №14/169-НР про банкрутство ВАТ “Юженергобуд” на шість місяців. Продовжити обовязки арбітражного керуючого Ратинської С.В. в якості розпорядника майна ВАТ “Юженергобуд” на шість місяців. Зобовязати ініціюючого кредитора у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу газет “Голос України” чи “Урядовий курєр” оголошення про порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Юженергобуд” (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, Проммайданчик, а/с 62, код ЄДРПОУ 04630809), з вказівкою повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номеру справи, відомостей про розпорядника майна. Зобовязати розпорядника майна подати реєстр вимог кредиторів на затвердження суду до 17.02.2012 р. Призначити попереднє засідання суду на 07.03.2012 р. о 10 год. 30 хв.

З ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.01.2012 року у справі №14/169-НР про прийняття заяви АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат»про визнання кредиторських вимог в сумі 1988471 грн. 40 коп. витікає, що зазначену заяву із кредиторськими вимогами банкрута в цій справі ліквідатором Ратинською С.В. подано з дотриманням вимог Закону.

Такими, що ґрунтуються на припущеннях є доводи скарги, повязані із обставинами: порушення ліквідатором черговості задоволення вимог кредиторів, змови про продаж Бази відділу головного механіка, порушення умов утилізації радіоактивного випромінювання, а отже підлягають залишенню без задоволення,

Не підтверджено належними доказами і тверджень скаржника про продаж ліквідатором Ратинською С.В. майна, яке належить ВАТ «Юженергобуд», зокрема, скаржником не надано доказів на підтвердження правового статусу майна, про яке йдеться в скарзі в цій частині, відповідної технічної документації щодо цього майна тощо.

Скарга в частині відмови арбітражного керуючого Ратинської С.В. у стягненні заборгованості ТОВ «Карат-СВ», ДП НАЕК «Енергоатом»в особі ВП «ЮУ АЕС» ґрунтується на обставинах не підтверджених належними доказами.

Так, до скарги не надано належних доказів на підтвердження розміру заборгованості зазначених юридичних осіб, строку виникнення обовязку останніх сплатити цю заборгованість, доказів фактичної відмови арбітражного керуючого у її стягненні, про яку йдеться в скарзі.

Внаслідок наведеного, враховуючи положення ст. 33 ГПК України, в задоволенні скарги в цій частині слід відмовити.

В задоволенні клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської та судово-економічної експертиз, яке міститься в скарзі господарський суд відмовляє з огляду на таке.

Підставою, на яку посилається скаржник заявляючи зазначене клопотання є його твердження про факт погашення в цій справі кредиторських вимог ЗАТ «Південбудтранс», Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську, ВАТ «Атомсервіс».

Частиною першою статті 41 ГПК України встановлено, що господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Господарський суд констатує, що для вирішення питань, про які зазначається скаржником залучення особи, яка володіє спеціальними знаннями не є необхідним, оскільки факт наявності (відсутності), погашення (або непогашення) кредиторських вимог в тому чи іншому розмірі встановлюється господарським судом на підставі доказів, які подаються сторонами та яким в порядку, визначеному Розділом пятим ГПК України, надається правова оцінка.

Крім того, господарський суд наголошує, що спір щодо грошових вимог зазначених кредиторів вже вирішено по суті, про що зазначено вище.

В задоволенні клопотання про застосування заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони арбітражному керуючому реалізовувати, відчужувати, продавати майно та розпоряджатись грошовими коштами АТВТ «ЮУ ДБК», а також клопотання про направлення ухвали про застосування цих заходів до державного реєстратора та Державного органу з питань банкрутства, яке міститься в скарзі, господарський суд відмовляє на підставі наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідація це припинення діяльності субєкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів по задоволенню визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Згідно з вимогами ст. 23 Закону, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржником банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.

Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством.

Статтею 26 вказаного Закону про банкрутство передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм спеціального Закону, все майно та грошові кошти, що належить боржнику, підлягає включенню до складу ліквідаційної маси.

Згідно приписів ст. 30 Закону, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута, ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Частиною 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею, при цьому, у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню, майно підлягає реалізації на конкурентних засадах, грошові вимоги кредиторів задовольняються за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому Законом порядку реалізації майна банкрута.

Враховуючи, що здійснення зазначених заходів Законом покладено на арбітражного керуючого (ліквідатора), призначеного у встановленому порядку господарським судом, правові підстави для застосування обмежень, про які йдеться в клопотанні, відсутні.

Зазначене узгоджується зокрема і з положеннями ч. 3 ст. 12 Закону, яка обмежує дію заходів щодо забезпечення вимог кредиторів настанням певної судової процедури, зокрема, визнанням боржника банкрутом.

Клопотання скаржника щодо усунення арбітражного керуючого Ратинської С.В. від виконання обовязків ліквідатора в цій справі, призначення нового ліквідатора та зобовязання нового ліквідатора вчинити певні дії, яке міститься в скарзі, господарським судом відхиляється на підставі наступних міркувань.

Відповідно до п. 56 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 15 Про судову практику в справах про банкрутство, при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів у справі представляє комітет кредиторів (частина дев'ята статті 7 Закону). З моменту утворення комітету кредиторів саме він, а не окремі кредитори, вважається стороною у справі про банкрутство у випадках, передбачених Законом, зокрема частинами десятою - дванадцятою, чотирнадцятою статті 31, частинами сьомою, шістнадцятою статті 13, частинами першою, другою та восьмою статті 17, частинами першою та п'ятою статті 18, частинами восьмою - десятою статті 19, частиною п'ятою статті 21, частинами першою та тринадцятою статті 30, частиною третьою статті 36, частиною тринадцятою статті 53.

Відповідно до ч. 13. ст. 30 Закону, у разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, за пропозицією комітету кредиторів, призначає нового ліквідатора.

Аналогічну норму, стосовно особи, наділеної повноваженнями щодо подання до господарського суду клопотання про усунення арбітражного керуючого (припинення його повноважень) містить ч. 8 ст. 16 Закону.

Таким чином, клопотання підлягає відхиленню як таке, що подане неповноважною особою.

Стосовно клопотання скаржника про винесення за результатами розгляду цієї скарги окремої ухвали відносно ліквідатора та Державного органу з питань банкрутства, господарський суд зазначає наступне.

Клопотання скаржника про винесення окремої ухвали стосовно бездіяльності Державного органу з питань банкрутства відхиляється господарським судом, оскільки правову оцінку обставинам, про які йдеться в скарзі в цій частині надано постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №2а-284/10/1470.

Господарський суд зазначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

При цьому, Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Зокрема, як зазначено в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судову практику у справах про банкрутство», провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

З наведеного витікає, що при вирішенні питань про застосування відповідальності арбітражного керуючого в провадженні у справах про банкрутство, яка витікає з встановленого господарським судом факту порушення Закону, слід застосовувати норми останнього, зокрема, положення п.п. 8, 9 ст. 3-1 Закону.

Таким чином, Законом передбачено інший ніж винесення окремої ухвали порядок реагування господарського суду на виявлені недоліки в роботі арбітражного керуючого (ліквідатора).

28.07.2011 року до господарського суду Миколаївської області звернувся Голова комітету кредиторів Акціонерного товариства відкритого типу “Южноукраїнський домобудівний комбінат” із клопотанням за вих.№298 від 27.07.2011 року про продовження строку ліквідаційної процедури у справі та продовження строку повноважень ліквідатора Ратинської С.В.

В судовому засіданні ліквідатор, ініціюючий кредитор, прокурор клопотання підтримали та просили суд його задовольнити. Представник ПП ВКФ «Азалія»заперечував проти задоволення клопотання, просив усунути арбітражного керуючого Ратинську С.В. від виконання обовязків ліквідатора у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши ліквідатора та учасників провадження у справі про банкрутство, судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області області від 24.01.2003 року порушено провадження у даній справі.

Постановою господарського суду Миколаївської області суду від 10.06.2009 року Акціонерне товариство відкритого типу “Южноукраїнський домобудівний комбінат” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року задоволено клопотання Голови комітету кредиторів Акціонерного товариства відкритого типу “Южноукраїнський домобудівний комбінат” та продовжено ліквідаційну процедуру на шість місяців.

Клопотання від 27.07.2011 року про продовження строку ліквідаційної процедури вмотивовано тим, що комітетом кредиторів банкрута 27.07.2011 року, враховуючи, що станом на 01.08.2011 року на АТВТ «Южноукраїнський ДБК»залишилися нереалізованими активи, прийнято відповідне рішення, оформлене протоколом №19. (т. 28, а.с. 67)

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п. 86 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 15 Про судову практику в справах про банкрутство, у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури без зазначення строку. Її тривалість не повинна перевищувати дванадцяти місяців. Пізніше строк ліквідаційної процедури за клопотанням ліквідатора або комітету кредиторів може бути продовжено судом, про що виноситься ухвала. Загальний строк ліквідаційної процедури не може перевищувати вісімнадцяти місяців.

Ліквідатор зобов'язаний вчинити ліквідаційні заходи і передати на затвердження господарському суду звіт та ліквідаційний баланс у встановлений строк, проте невиконання ліквідатором цих дій у граничні строки, визначені Законом, не є підставою для припинення провадження у справі.

Наслідків перевищення строку ліквідаційної процедури Закон не містить.

Враховуючи, що ліквідаційна процедура в цій справі триває понад максимальний строк встановлений частиною 2 статті 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»і цим Законом не передбачено продовження ліквідаційної процедури понад 18 місяців, у суду відсутні правові підстави для такого продовження.

Разом з тим, господарський суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію обєктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, з наведених норм Закону витікає, що ліквідатор зобовязаний здійснювати достатні та необхідні дії для завершення ліквідаційної процедури, подання звіту та ліквідаційного балансу, якими підтверджується факт вичерпного дотримання ліквідатором вимог Закону щодо обсягу дій, належних до вчинення в ліквідаційній процедурі, здійснюється на момент завершення ліквідаційної процедури, визначено обовязковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури та за участі кредиторів (комітету кредиторів).

Тому, незважаючи на завершення строку ліквідаційної процедури, її фактичне завершення повязується законодавцем виключно із затвердженням звіту та ліквідаційного балансу банкрута, оформлених у відповідності до вимог Закону.

Згідно з ч.3 статті 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, оскільки по даній справі на дату даного судового засідання звіт та ліквідаційний баланс банкрута судом не затверджено, всіх дій, необхідних для завершення ліквідаційної процедури не здійснено, повноваження ліквідатора по даній справі господарським судом не припинялися, арбітражний керуючий Ратинська С.В. має право здійснювати повноваження ліквідатора банкрута в цій справі до затвердження судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу підприємства-банкрута або до припинення його повноважень господарським судом.

Разом з тим, враховуючи термін, на протязі якого триває ліквідаційна процедура в цій справі, господарський суд вважає за необхідне зобовязати ліквідатора в найкоротший термінздійснити необхідні заходи до завершення ліквідаційної процедури та подати до суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Керуючись ст. 86 ГПК України, ст.ст. 3-1, 5, 12, 13, 16, 23-32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ПП ВКФ «Азалія»від 29.09.2009 року відмовити.

Скаргу ПП ВКФ «Азалія»від 21.07.2011 року за вих. №21/07-1 на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (ліквідатора) Ратинської С.В. задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії ліквідатора АТВТ «Южноукраїнський домобудівний комбінат»Ратинської С.В. щодо:

- продажу нерухомого майна банкрута без нотаріального посвідчення та державної реєстрації відповідних договорів-купівлі продажу;

- реалізації майна банкрута за договором купівлі-продажу основних засобів банкрута, укладеним між АТВТ «Южноукраїнський ДБК»в особі ліквідатора Ратинської С.В. та ТОВ «Восток»05.02.2010 року, за ціною суттєво нижчою за ринкову ціну

В решті скарги ПП ВКФ «Азалія»від 21.07.2011 року за вих.№21/07-1 на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (ліквідатора) Ратинської С.В. відмовити.

В задоволенні клопотання ПП ВКФ «Азалія», яке міститься в скарзі від 21.07.2011 року за вих.№21/07-1 на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (ліквідатора) Ратинської С.В., про призначення судово-бухгалтерської та судово-економічної експертиз відмовити.

В задоволенні клопотання ПП ВКФ «Азалія», яке міститься в скарзі від 21.07.2011 року за вих.№21/07-1 на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (ліквідатора) Ратинської С.В., про застосування заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони арбітражному керуючому реалізовувати, відчужувати, продавати майно та розпоряджатись грошовими коштами АТВТ «ЮУ ДБК», а також клопотання про направлення ухвали про застосування цих заходів до державного реєстратора та Державного органу з питань банкрутства відмовити.

В задоволенні клопотання ПП ВКФ «Азалія», яке міститься в скарзі від 21.07.2011 року за вих.№21/07-1 на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (ліквідатора) Ратинської С.В., про усунення арбітражного керуючого Ратинської С.В. від виконання обовязків ліквідатора в цій справі, призначення нового ліквідатора та зобовязання нового ліквідатора вчинити певні дії відмовити.

В задоволенні клопотання ПП ВКФ «Азалія», яке міститься в скарзі від 21.07.2011 року за вих.№21/07-1 на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (ліквідатора) Ратинської С.В., про винесення за результатами розгляду цієї скарги окремої ухвали відносно ліквідатора та Державного органу з питань банкрутства відмовити.

В задоволенні клопотання Голови комітету кредиторів від 27.07.2011 року про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора відмовити.

Розяснити учасникам провадження у справі про банкрутство, що ліквідатор виконує свої повноваження, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до затвердження судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу підприємства-банкрута або до припинення його повноважень господарським судом.

Зобовязати ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ратинську С.В. в найкоротший термін здійснити необхідні заходи до завершення ліквідаційної процедури та подати до суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Ухвалу надіслати на адресу кредиторів, банкрута, ліквідатора, прокуратури Миколаївської області та відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції в Миколаївській області.

Суддя В.О.Ржепецький