№ 21582228, 08.02.2012, Odesa District Administrative Court

Справа № 2а/1570/10752/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 року м.Одеса Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді:Юхтенко Л.Р.

розглянувши у скороченому проваджені адміністративну справу за адміністративним позовом Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 3199,22 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулася Балтська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 3199,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 01.12.2011 року за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 рахується заборгованість перед бюджетом з орендної плати за землю в сумі 3199,22 грн. (з урахуванням попередніх переплат). Позивачем вживалися заходи щодо самостійного погашення відповідачем заборгованості, шляхом надсилання на його адресу першої податкової вимоги №1/67 від 23.01.2006 року на суму 51,05 грн. та другої податкової вимоги №2/378 від 29.06.2006 року на суму 8 574, 06грн., які належним чином були отримані відповідачем, але у визначені законодавством строки, у повному обсязі не були сплачені, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення у судовому порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

З огляду на викладене, ухвалою судді від 11.01.2012 року було відкрите скорочене провадження по адміністративній справі за позовом Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 3199,22 грн., в якій відповідачу було запропоновано надати на адресу суду заперечення проти позову та докази, які у нього є або заяву про визнання позову у десятиденний строк з дня одержання даної ухвали безпосередньо до канцелярії суду або шляхом надіслання поштою.

Вказана ухвала була отримана відповідачем 19 січня 2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на 30 січня 2011 року (десятиденний строк після отримання відповідачем ухвали) на адресу суду не надійшли від відповідача заперечення на позов або заява про визнання позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 183-2 КАС України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача. В даному випадку справа розглядається судом не за місцезнаходженням відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наведені позивачем обставини по справі та враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суддя прийшов до висновку щодо достатності підстав для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, 21.03.2005 року був зареєстрований Балтською районною державною адміністрацією Одеської області в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, та як платник податків знаходиться на обліку в Балтській МДПІ Одеської області, що підтверджується довідкою форми №4-ОПП.

Згідно з даними облікової картки від 13.12.2011року, за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі за землю у розмірі 3199,22 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі самостійно поданої звітної податкової декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011 рік № 1897 від 23.02.2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкових зобовязань по орендній платі за земельні ділянки.

Самостійно визначені суми податкових зобовязань по орендній платі за землю у повному обсязі відповідачем не сплачені, що спричинило виникнення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкової заборгованості у розмірі 3199,22 грн.

Згідно пп. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2. ст. 288 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 є орендарем земельних ділянок площею 100 кв.м., 172 кв.м., 200 кв.м., 419 кв.м., які розташовані в м. Балта за адресами, зазначеними в добровільних угодах від 01.02.2011року, наявними в матеріалах справи, а отже є платником орендної плати за землю.

Пунктом 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобовязання щодо плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, виходячи з положень п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України податкові зобовязання, визначені відповідачем у податковій декларації № 1897 від 23.02.2011 року з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2011 рік є узгодженим у день подання вказаної декларації та не підлягає оскарженню.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом (пп. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідачем не було сплачено у повному обсязі та протягом граничного строку самостійно визначені податкові зобовязання з орендної плати за орендовані земельні ділянки, внаслідок чого у відповідача з цього податку утворилась заборгованість у розмірі 3199,22 грн., яка набула статусу податкового боргу та підлягає стягненню.

Відповідно до п. 59.1. статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з положень п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкова вимога надсилається органом податкової служби в порядку визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, направлялись відповідачу податкові вимоги про сплату податкового боргу №1/67 від 23.01.2006 року на суму 51,05 грн. та другої податкової вимоги №2/378 від 29.06.2006 року на суму 8 574, 06грн., які належним чином були отримані відповідачем.

Згідно з пп. 6.2.1. 6.2.4. п. 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Вказані податкові вимоги відповідачем в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалися, а тому вони є чинними та підлягають виконанню.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори у порядку встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює до платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п. 20.1.28. ст. 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755 VI, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції та стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В звязку з чим, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

З урахуванням встановлених фактів, оцінюючи надані позивачем докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, такими, які підтверджені доказами та відповідають чинному законодавству України, а отже сума заборгованості у розмірі 3199,22 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного та положень Податкового кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», керуючись ст.ст. 7, 8,9,14, 94, 158-163, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 3199,22 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (66101, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер платника податків та обовязкових платежів НОМЕР_1) недоїмку по сплаті податку з оренди земельних ділянок у розмірі 3199,22 грн. (три тисячі сто девяносто девять гривень 22 копійки ) на р/р 33212815700058, код платежу 13050525, одержувач ВДК в Балтському районі, код 23214749, банк одержувача УДК Одеської області м. Одеса, МФО 828011.

Відповідно до ст. 256 КАС України постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова суду за результатами скороченого провадження може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

:Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. /

Суддя: /підпис/

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно: игіналом згідно:

Суддя Л.Р. Юхтенко