№ 21567359, 08.04.2011, Circuit Administrative Court of the Autonomous Republic of Crimea

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2011 р. (16:55) Справа №2а-16349/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Рульовій О.О. за участю від прокурора не зявився;

від позивача Слабоспицький В.В;

від відповідача Поливяний І.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом прокурора Сімферопольського району в інтересах держави в особі Сімферопольського районного центру зайнятості

до Державного підприємства «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів АР Крим

про стягнення 2440,77 грн. заборгованості

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним позовом прокурор Сімферопольського району в інтересах держави в особі Сімферопольського районного центру зайнятостідо Державного підприємства «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів АР Крим» про стягнення переплаченої суми допомоги по безробіттю ОСОБА_3 у розмірі 2440,77 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що до Сімферопольського районного центру зайнятості 10.11.2008 року звернулася ОСОБА_3 за сприянням у працевлаштуванні. Останнім місцем роботи ОСОБА_3 було ДП «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів АР Крим», звідки вона була звільнена 31.10.2008 р. відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП за згодою сторін. 17.11.2008 року ОСОБА_3 було надано статус безробітної та на підставі довідки відповідача про середню заробітну плату №233 від 31.10.2008 року визначений розмір допомоги по безробіттю. За результатом звірки з органами Пенсійного фонду України встановлені розбіжності даних довідки про середню заробітну плату та персоніфікованого обліку, у звязку з чим складений акт №176 від 15.09.2010 року та визначена сума, яка підлягає відшкодуванню відповідно ч. 3 ст. 35 “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, про що відповідач був повідомлений листом від 01.11.2010 року№3144, але в добровільному порядку зазначену суму відповідач не сплатив.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання представник прокурора не зявився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві, надав пояснення по суті позову.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”N 1533-III від 02.03.2000 року забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі Фонд).

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 року функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України “Про зайнятість населення”№ 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Отже, судом встановлено, що Сімферопольський районний центр зайнятості являється установою Державної служби зайнятості, та підпорядковується Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, яке відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, затвердженого Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13.06.2005 року № 249 являється республіканським органом виконавчої влади.

За змістом статей 38, 39 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 року центрам зайнятості надано право контролю за належною сплатою страхових внесків і стягнення відповідної заборгованості та адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, судом встановлено, що Сімферопольський районний центр зайнятості, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами являється органом виконавчої влади та, відповідно, субєктом владних повноважень.

Відповідно до п. 5,6 абзацу 3 частини 2 статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”N 1533-III від 02.03.2000 року виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття; представляють інтереси Фонду в судових та інших органах.

Судом встановлено, що центри зайнятості населення відносяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, у той же час повноваження центрів зайнятості також визначені абзацом 11 частини 1 пункту 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення”№ 803-XII від 01.03.1991 року, відповідно до якого Державна служба зайнятості має право стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів та недоїмок до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Можливість вирішення спорів, які виникають у звязку зі застосуванням Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” саме у судовому порядку, визначена статтею 39 зазначеного Закону.

Таким чином, судом встановлено, що Сімферопольський районний центр зайнятості, являючись субєктом владних повноважень, відповідно до законодавства має право подавати до суду позовні заяви до фізичних та юридичних осіб щодо стягнення заподіяної шкоди.

Судом встановлено, що до Сімферопольського районного центру зайнятості 10.11.2008 року звернулася ОСОБА_3 за сприянням у працевлаштуванні. Останнім місцем роботи ОСОБА_3 було ДП «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів АР Крим», звідки вона була звільнена 31.10.2008 р. відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП за згодою сторін.

17.11.2008 року ОСОБА_3 було надано статус безробітної та на підставі довідки ДП «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів АР Крим» про середню заробітну плату ОСОБА_3 №233 від 31.10.2008 року визначений розмір допомоги по безробіттю.

За результатом звірки з органами Пенсійного фонду України встановлені розбіжності даних довідки відповідача про середню заробітну плату та персоніфікованого обліку. За результатом перевірки складений акт №176 від 15.09.2010 року та визначена сума допомоги, яка надмірно виплачена ОСОБА_3 у звязку з наданням недостовірних відомостей про середню заробітну плату відповідачем, яка складає 2440,77 гривень.

Листом від 01.11.2010 року№3144 позивач повідомив відповідача про необхідність відшкодування 2440,77 гривень.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”N 1533-III від 02.03.2000 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

Статтею 22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості (ч. 3 ст. 22 Закону).

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

У середньомісячну заробітну плату (доход) для обчислення допомоги по безробіттю враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом (ч. 4 ст. 23 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” достовірність зазначених у документах даних перевіряється виконавчою дирекцією Фонду. У разі подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Виходячи з наведених норм законодавства, саме на роботодавця, у даному випадку на відповідача, покладений обовязок щодо надання достовірних відомостей, які використовуються під час визначення суми допомоги по безробіттю застрахованій особі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були надані недостовірні відомості про середню заробітну плату застрахованої особи, що відповідно до ст. 35 Закону є підставою для відшкодування за рахунок відповідача сум надмірно сплачених застрахованій особі сум матеріальної допомоги по безробіттю.

Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 07.04.2011 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 12.04.2011 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів АР Крим (ідентифікаційний код 31257574 на користь Сімферопольського районного центру зайнятості суму в розмірі 2440,77 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Тоскіна Г.Л.

<Текст >