Decision № 2156331, 22.09.2008, Commercial Court of the Autonomous Republic of Crimea

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2008

Справа №2-28/9150-2008

За позовом – Приватного підприємства «Вєта», м. Євпаторія,

до відповідача – Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», смт. Чорноморське,

про стягнення 32 601,00 грн.

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Борецька Л.Р. – представник по довіреності № 23 від 28.08.2008 р. (к/копія довіреності у справі)

Від відповідача – Козлова Т.Ю. – юрисконсульт 1 категорії, довіреність № 42/923 від 18.09.2008 р. (довіреність у справі)

Суть спору:

Приватне підприємство «Вєта», м. Євпаторія, звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», смт. Чорноморське, про стягнення 32 601,00 грн., у тому числі 22 655,00 грн. основного боргу, 3 918,00 грн. пені, 3% річних у розмірі 592,00 грн. та 5 436,00 грн. індексу інфляції.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Також, представник позивача надав суду клопотання від 22.09.2008 р., в якому позивач, зокрема, вказав на те, що ним було помилково включено до ціни позову суму судових витрат, у зв’язку з чим уточнив, що ціна позову складає 32 601,00 грн.

Представник відповідача у засіданні суду надав суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

29.05.2007 р. між сторонами був укладений договір постачання № 01-05-07.

Відповідно до п. 1.1. цього договору постачальник (позивач) зобов’язувався поставити та передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець – прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Згідно з п. 5.1. договору загальна вартість поставки металоконструкцій огорожі – 72 655 (сімдесят дві тисячі шістсот п’ятдесят п’ять) гривень.

Пунктом 5.2. договору передбачалось, що покупець мав перерахувати аванс в сумі 50 тис. грн. у дводенний строк після підписання договору на підставі виставленого рахунку постачальника.

У відповідності з п. 5.3. договору покупець мав здійснити розрахунок з постачальником у розмірі 100% вартості одержаного товару не пізніше 3 днів з моменту одержання товару на підставі виставленого рахунку постачальника.

На виконання умов вказаного договору, позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу металопродукцію на суму 72 655,00 грн. за накладною № 01/07 від 14.09.2007 р., який був одержаний відповідачем за довіреність серії ЯНБ № 916170 від 14.09.2007 р.

Відповідач, у свою чергу, на виконання умов п. 5.2. договору, перерахував позивачу аванс у розмірі 50 000,00 грн.

Проте, відповідач, у порушення умов п. 5.3. договору, свої зобов’язання перед позивачем щодо сплати решти заборгованості не виконав, у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем склала 22 655,00 грн.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно з п. 8.3. вищевказаного договору за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,25 %, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення, до повного виконання зобов’язань за даним договором.

Однак, статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, згідно розрахунку позивача, відповідачу нараховано 3 918,00 грн. пені, яка не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, у зв’язку з чим підлягає стягненню з відповідача.

Статтею ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином відповідачу, згідно розрахунку позивача нараховано 3% річних у розмірі 592,00 грн. та 5 436,00 грн. індексу інфляції, які також підлягають стягненню з відповідача.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 32 601,00 грн., у тому числі 22 655,00 грн. основного боргу, 3 918,00 грн. пені, 3% річних у розмірі 592,00 грн. та 5 436,00 грн. індексу інфляції, документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем, а визнаний ним у вищевказаноу відзиві на позовну заяву.

Контррозрахунків сум пені, 3% річних та індексу інфляції відповідачем суду надано не було.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників сторін, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 24.09.2008 року.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити.

2). Стягнути з Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (96400, АР Крим, Чорноморський район, смт. Чорноморське, вул. Паркова, 5, р/р 26008301324834 у філії «КЦВ ПІБ», МФО 324430, ідентифікаційний код 32173773, або з інших рахунків) на користь Приватного підприємства «Вєта» (юридична адреса: 96400, АР Крим, Чорноморський район, смт. Чорноморське, вул. 40-років Жовтня, буд. 1 кв. 3, фактична адреса: 97400, АР Крим, м. Євпаторія, пр. Перемоги, 8, к. 45, р/р 26001443365011 у Кримському РУ ПриватБанку, МФО 384436, ідентифікаційний код 19010018, або на інші рахунки) 32 601,00 грн., у тому числі 22 655,00 грн. основного боргу, 3 918,00 грн. пені, 3% річних у розмірі 592,00 грн. та 5 436,00 грн. індексу інфляції, а також 326,01 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Альошина С.М.