ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
УХВАЛА
"16" листопада 2011 р. Справа № 02-03/1605/23
Суддя Заєць Д.Г., розглянувши матеріали
за позовом Міжколгоспного підприємства Ставищенського заводоуправління цегельних заводів, Київська область, смт.Ставище, вул. Радянська, 30, кв.23
до Приватного підприємства «Мрія», Київська область, смт. Ставище
про визнання недійсним рішення, визначення права власності та зобов’язання вчинити дії
встановив:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява №14 від 8 листопада 2011 року (вх. №4915 від 14 листопада 2011 року) Міжколгоспного підприємства Ставищенського заводоуправління цегельних заводів до Приватного підприємства «Мрія»про визнання недійсним рішення, визначення права власності та зобов’язання вчинити дії.
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
В якості доказу сплати судового збору позивачем до позовної заяви додані квитанція №1122/з46 від 8 листопада 2011 року на суму 856,00 грн., та квитанція №11 від 28 жовтня 2011 року на суму 85,00 грн., в яких банком отримувача зазначено ГУ ДКУ у Київській області та вказано його рахунки.
Відтак, вбачається, що заявник вказані кошти сплатив на інший рахунок і за іншим кодом бюджетної класифікації. Тому, суд звертає увагу заявника на зміну з 1 листопада 2011р. платіжних реквізитів для перерахування судового збору за подання позовних заяв, інших заяв до господарського суду Київської області:
Отримувач: Київська область
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 24074109
Банк отримувача: ГУ ДКУ у Київській області
Рахунок: 31219206700001
Код банку отримувача (МФО): 821018
Призначення платежу: 22030001 судовий збір; код 03499945 (вказати пункт статті 4 Закону України «Про судовий збір»від 08.07.2011р. № 3674-VI).
Отже, додані до позовної заяви квитанція №1122/з46 від 8 листопада 2011 року на суму 856,00 грн. та квитанція №11 від 28 жовтня 2011 року на суму 85,00 грн., не можуть вважатися документом, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Крім того, суд звертає увагу заявника що Законом України «Про судовий збір»від 08.07.2011р. № 3674-VI не передбачено сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, зокрема, визнання недійсним рішення у протоколі №2 від 26 листопада 1993р. та визначення права власності колективу Ставищенського заводоуправління цегельних заводів Київської області на частку майна.
Отже, судовий збір має сплачуватися за кожну позовну вимогу немайнового характеру окремо у відповідності до Закону України «Про судовий збір»від 08.07.2011р. № 3674-VI.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Враховуючи викладене та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ухвалив:
Позовну заяву Міжколгоспного підприємства Ставищенського заводоуправління цегельних заводів до Приватного підприємства «Мрія»про визнання недійсним рішення, визначення права власності та зобов’язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути заявнику без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Суддя Заєць Д. Г.
The court decision No. 21438822, Commercial Court of Kyiv Oblast was adopted on 16.11.2011. The procedural form is Economic, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find useful information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find necessary information quickly.
This decision relates to case No. 02-03/1605/23. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: