№ 2134400, 12.06.2008, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12.06.2008 р.                                                                                                     № 7/91

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді АрсіріяР.О. при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г. вирішив адміністративну справу

Дочірнє підприємство "Брендформ"

до Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення ,

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.06.2008 року об 11 год. 05 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Відповідно до п.2 ч.2 ст. 230 Кодексу адміністративного судочинства України Вищим адміністративним судом України було передано на новий розгляд справу № 11/403 за результатами розгляду касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 року у справі № 11/403, якою було залишено без змін Постанову Господарського суду м. Києва від 03.02.2006 року по справі № 11/403 за позовом Дочірнього підприємства "Брендформ" до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.08.2005 року № 0001222315/0, в частині визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 7289 453,0 грн. (в т.ч. штрафні санкції –2429 818, 0 грн.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідачем було винесено незаконне повідомлення-рішення про сплату податкового зобов’язання в розмірі 7289 453,0 грн. (в т.ч. штрафні санкції –2429 818, 0 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість за період з 08.10.2003 року по 31.03.2005 року.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав своє рішення обґрунтованим та таким, що відповідає нормам Закону України "Про податок на додану вартість", просить суд відмовити в задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 08.10.2003 року по 31.03.2005 року.

У результаті перевірки було виявлено порушення норм податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: пп.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок віднесення до складу податкового кредиту за серпень 2004 року сум податку на додану вартість у розмірі 4859 635,0 грн. згідно податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Модерн", про що складено акт від 23.08.2005 року № 73/23-15/32664532.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.08.2005 року № 0001222315/0 про сплату податкового зобов’язання в розмірі 7293 293,0 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові санкції) –2431 098,0 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, що виник при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Модерн" за серпень 2004 року.

Взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Модерн" врегульовані договором від 04.08.2004 року 11/08. Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Модерн", згідно зазначеного Договору, як продавцем товару, було видано податкову накладну від 04.08.2004 року № 133,яка дає позивачу право на податковий кредит в сумі 4859 635 грн. Розрахунок за отриманні товари, позивач провів шляхом часткової сплати, згідно платіжних доручень № 112, 120, 111, 119, 110, 118, 109, 117, 108, 116, 106, 115, 105, 114, 104, 113, 121 від 28.09.2004 року, суми у розмірі 27482340, 0 грн. та передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Модерн" простого векселя на суму 509741, 0 грн. зі строком погашення 11.12.2006 року. Доказів сплати позивачем простого векселя на суму 509741, 0 грн. суду не надано.

Згідно абз. 3 п. 4.8 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що векселі отримані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов’язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Таким чином, як видно з матеріалів справи, оплата товару за вищезазначеним договором, здійснена позивачем частково, а саме сплачено 27482340, 0 грн., доказів остаточних розрахунків за придбаний товар, сплати 1675470, 0 грн., позивачем так і не було надано.

Слід звернути увагу на те, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податкових орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, яку випадку невиконання самих операцій. Крім цього, суд в кожному конкретному випадку, має перевіряти факт надмірної сплати податку на додану вартість, який підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, оскільки з ним Закон пов’язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного права.

Враховуючи те, що сума податку на додану вартість, по здійсненій позивачем господарській операції, не була в повному обсязі нарахована та сплачена Товариству з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Модерн", Дочірнім підприємством "Брендформ" до Державного бюджету України за серпень 2004 року, у позивача не виникає права на віднесення до податкового кредиту вищезазначеної суми податку на додану вартість і, відповідно, відшкодуванню її з бюджету, тобто у позивача відсутні правові підстави на повернення з бюджету податку на додану вартість.

Судом також враховується положення ч.5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої та апеляційної інстанції при розгляді справи.

Вищим адміністративним судом, при направленні справи на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначено, що обставини щодо здійснення операцій з придбання товару, на яку платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, входить до предмету доведення у судовому процесі.

У відповідності до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат відносяться лише витрати, пов’язані з придбанням товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Так, в ході судового розгляду, позивачем не було надано суду первинної документації, яка б підтверджувала факт існування, зберігання і транспортування придбаного товару, а також пояснень щодо використання придбаного товару у власній господарській діяльності чи у виробництві.

Враховуючи обставини справи та наявні докази, прийняті відповідачем рішення, на підставі яких були нараховані суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 7289 453,0 грн. (в т.ч. штрафні санкції –2429 818, 0 грн.) є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного в Україні законодавства.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача про сплату суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 7289 453,0 грн. (в т.ч. штрафні санкції –2429 818, 0 грн.) є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 86, 94, 97, 158-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

У позові Дочірнього підприємства "Брендформ" до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень в частині, що передана на розгляд суду першої інстанції, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови підписано 3 липня 2008 р.

Суддя                                                                                           Арсірій Р.О.