Decision № 21281985, 08.02.2012, Voznesensk City and District Court of Mykolaiv Oblast

Справа № 1407/316/2012

РІШЕННЯ

іменем України

"08" лютого 2012 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Вуїва О.В.,

при секретарі Кашарайло А.А.,

за участю: представника позивача Вдовіченка О.Г., відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Ідеал»до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої працівником,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2012 року ПП «Ідеал»звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої працівником в якій з врахуванням подальших уточнень вказувало, що з 01 червня 2006 року по 28 лютого 2011 року відповідач працював у позивача на посаді водія.

21 квітня 2009 року біля 08 години 45 хвилин ОСОБА_2 в порядку виконання своїх трудових обовязків, керуючи належним позивачу автомобілем «МАН-26410», реєстр. номер НОМЕР_1 з напівпричепом «ПП АТМ ОКА-1527», реєстр. номер НОМЕР_2 та перебуваючи на перехресті вулиць Генерала Подзігуна та Перемоги в с.м.т. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області в порушення вимог п.п. 10.1 ПДР України, проявивши неуважність до дорожньої ситуації та її зміни, не контролюючи в повній мірі безпеку руху перед початком руху не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого своєчасно не помітив пішохода ОСОБА_4, яка вийшла на проїжджу частину і допустив наїзд на неї з подальшим її переїздом колесами автосцепки в складі тягача з напівпричепом.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких померла на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Вироком Вознесенського міськрайонного суду від 02 грудня 2010 року (що набрав законної сили) відповідача було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 24 жовтня 2011 року (що набрало законної сили) з ПП «Ідеал»на користь ОСОБА_5 (матері загиблої) було стягнуто завдану відповідачем моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., що була повністю виплачена підприємством.

Враховуючи вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача в порядку регресу завдану ним, як працівником підприємству шкоду в розмірі 50 000 грн., а також всі понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача Вдовіченко О.Г. уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, не заперечував проти відстрочку виконання рішення суду строком на три місяці.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, погодився з усіма зазначеними позивачем обставинами, проте просив про відстрочку виконання рішення суду строком на три місяці.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку про необхідність застосування передбачених ст. 174 ЦПК України наслідків визнання позову відповідачем, оскільки визнання позову не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

При цьому судом встановлено, що з 01 червня 2006 року по 28 лютого 2011 року відповідач працював у позивача на посаді водія.

21 квітня 2009 року біля 08 години 45 хвилин ОСОБА_2 в порядку виконання своїх трудових обовязків, керуючи належним позивачу автомобілем «МАН-26410», реєстр. номер НОМЕР_1 з напівпричепом «ПП АТМ ОКА-1527», реєстр. номер НОМЕР_2 та перебуваючи на перехресті вулиць Генерала Подзігуна та Перемоги в с.м.т. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області в порушення вимог п.п. 10.1 ПДР України, проявивши неуважність до дорожньої ситуації та її зміни, не контролюючи в повній мірі безпеку руху перед початком руху не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого своєчасно не помітив пішохода ОСОБА_4, яка вийшла на проїжджу частину і допустив наїзд на неї з подальшим її переїздом колесами автосцепки в складі тягача з напівпричепом.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких померла на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Вироком Вознесенського міськрайонного суду від 02 грудня 2010 року (що набрав законної сили) відповідача було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 24 жовтня 2011 року (що набрало законної сили) з ПП «Ідеал»на користь ОСОБА_5 (матері загиблої) було стягнуто завдану відповідачем моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., що була повністю виплачена підприємством.

Вказані обставини не заперечувалися сторонами в судовому засіданні, а також повністю підтверджуються рішеннями суду та іншими матеріалами справи.

Таким чином в результаті дорожньо-транспортної пригоди, скоєної з вини свого працівника ОСОБА_2 під час виконання ним своїх трудових обовязків, ПП «Ідеал»зазнало матеріальної шкоди в розмірі 50000 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків.

Працівники несуть відповідальність за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За загальним правилом працівники несуть матеріальну відповідальність перед роботодавцем в межах середнього місячного заробітку.

Проте закон містить винятки, коли на працівника покладається обовязок щодо відшкодування завданої шкоди в повному розмірі.

Зокрема, згідно п. 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі організації у випадку, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Стягнення з працівника завданої підприємству шкоди, що перевищує його середній місячний заробіток, проводиться в судовому порядку (ст. 136 КЗпП України).

За встановлених судом обставин, позов є повністю обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судові витрати в розмірі 607,50 грн.

Разом з тим, враховуючи думку та пояснення сторін з приводу відстрочки виконання рішення, суд відповідно до ст. 217 ЦПК України вважає можливим відстрочити виконання рішення суду строком на три місяці.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 174, 209, 212, 213, 214, 215, 217 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Ідеал»до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої працівником задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «Ідеал»матеріальну шкоду в розмірі 50 000 (пятдесят тисяч) гривень, а також 607 (шістсот сім) гривень 50 копійок судових витрат.

Відстрочити виконання рішення суду строком на 3 (три) місяці.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: