№ 21205723, 23.01.2012, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"23" січня 2012 р. Справа № 5023/6276/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. –головуючого,

Жаботиної Г.В.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиАкціонерної компанії "Харківобленерго"

напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2011р.

у справігосподарського суду Харківської області №5023/6276/11

за позовомХарківської міської ради

до1. Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3"

2. Акціонерної компанії "Харківобленерго"

про визнання недійсним договору та визнання права власності

за участі представників сторін:

від позивача –Заїка Я.О.;

від відповідачів –не з'явилися.

У С Т А Н О В И В:

          27.07.2011р. Харківська міська рада звернулися до господарського суду Харківської області з позовною заявою, якою просили поновити строк позовної давності, визнати за ними право власності на нежитлові будівлі та визнати недійсним договір купівлі –продажу цих будівель.

          Акціонерна компанія "Харківобленерго" проти позову заперечували, посилаючись на закінчення строків позовної давності та безпідставність його вимог.

          23.08.2011р. рішенням господарського суду Харківської області від 23.08.2011р. (суддя Шатерніков М.І.), залишеним без змін 02.11.2011р. постановою Харківського апеляційного господарського суду України (судді: Сіверін В.І. –головуючий, Терещенко О.І., Мединиця О.Є.) у задоволенні клопотання другого відповідача про залучення до участі у справі як відповідачів Фонду державного майна України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відмовлено. Поновлено строк позовної давності. Визнано право комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлову будівлю складу РБУ-3, літ. “Д-1” загальною площею 162,80 кв.м; нежитлову будівлю для фарб РБУ-3, літ.“В-1” загальною площею 68,00кв.м; нежитлову будівлю РБУ-2 літ.“Е-1” загальною площею 113,90кв.м, які розташовані по вул.Енергетичній, 3 у м.Харкові. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель №267/161, укладений 25.03.2002р. між ЗАТ “Теплоенергоцентраль-3”та АК “Харківобленерго”. Суди виходили з того, що перелік документів, наданий "Харківобленерго" до реєструючого органу щодо оформлення реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, не відповідав вимогам законодавства, чинного на час здійснення реєстрації права власності на нежитлові будівлі, та вважали доведеними обставини щодо права комунальної власності на спірне майно. Визнання недійсним договору мотивовано відчуженням нежитлових будівель особою, яка не мала відповідного права.

У касаційній скарзі Акціонерна компанія "Харківобленерго" посилалися на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вказували, що за відсутності обґрунтування позивачем поважності причин пропуску строків позовної давності, судами неправомірно їх поновлено, а також без будь-якого мотивування відхилено клопотання про залучення до участі у справі Фонду державного майна України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, за наказами яких проводилась корпоратизація підприємства та передача державного майна до статутного фонду.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника і приходить до висновку про часткове задоволення його вимог та скасування рішень судів обох інстанцій, ухвалених з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судами обох інстанцій установлено, що 22.08.1995р. на підставі Указу Президента України № 282/95 від 04.04.1995р. "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" та наказу Міністерства економіки України № 75 від 14.06.1995р. "Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації" Міністерством енергетики та електрифікації видано наказ № 163 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Харківобленерго" та затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Виробничого-енергетичного об'єднання "Харківенерго". На виконання вищезазначеного наказу, 23.11.2001р. Міністерством палива та енергетики України затверджено перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Харківобленерго".

10.04.2002р. Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" за АК "Харківобленерго" зареєстровано спірні нежитлові будівлі. Але, за висновками попередніх судових інстанцій, на час складання акту інвентаризації майна ВЕО "Харківенерго" від 01.07.1995р. та затвердження його переліку Міністерством палива та енергетики України від 25.11.2001р., АК "Харківобленерго" не мали технічних паспортів чи будь-якої іншої документації щодо спірних нежитлових будівель, які не були надані й до реєструючого органу для реєстрації права власності. Оцінивши затверджений 25.11.2001р. Міністерством палива та енергетики України перелік майна, що передався до статутного фонду АК "Харківобленерго", суди визнали його таким, що не відповідав вимогам Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 158 від 02.03.1993р. і чинного на час проведення корпоратизації АК "Харківобленерго". Таким чином, при розгляді справи по суті судами вирішувалось питання про права та обов'язки Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, як правонаступника Міністерства палива та енергетики України, без залучення їх до участі у справі, що відповідно до п.3 ст.111-10 ГПК України є безумовною підставою для скасування судових рішень. Також, розглядаючи питання щодо корпоратизації (приватизації) державного майна, судами неправомірно відхилено клопотання відповідача про залучення до участі у справі Фонду державного майна України.

Виходячи з викладеного, ухвалені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, якими не було установлено усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Погоджуючись з доводами позивача, що він є законним власником спірних приміщень відповідно до свідоцтва на право власності, судами не з'ясовувались правові підстави набуття такого права. Посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" не перевірено дотримання її положень, зокрема п.2 за яким міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, зобов'язані були здійснити до 1 січня 1992 року передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком; чи здійснювалась передача спірного майна до комунальної власності, чи входило воно до складу цілісного майнового комплексу, якими документами це підтверджено, не установлено правового статусу земельної ділянки під нежитловими приміщеннями. Не наведено судами й достатнього обґрунтування щодо поважності причин пропущення позовної давності, про застування якої просив відповідач у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин, рішення обох інстанцій підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" задоволити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2011р. та рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2011р. у справі №5023/6276/11 скасувати, а справу направити для нового розгляду.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяГ.В. Жаботина СуддяЛ.В. Ковтонюк