Decision № 21202053, 26.01.2012, Commercial Court of the Autonomous Republic of Crimea

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

26.01.2012Справа №5002-22/5318-2011 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ріона Крим», м. Сімферополь, вул. Б. Хмельницького, 11/6

про стягнення 3468,90 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача ОСОБА_1 представник. дов від 02.03.2011 року

від відповідача не зявився

Позивач фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Ріона Крим», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 3468,90 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення прийнятих на себе зобовязань за договором поставки продукції № 01-04/08 від 08.04.2008 року з додатковими угодами до нього, не здійснив належним чином та у повному обсязі оплату вартості поставленої позивачем продукції, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 3468,90 грн.

Відповідач в судове засідання не зявився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд

встановив:

0804.2008 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та «Ріона Крим» було укладено договір поставки продукції № 01-04/08 з додатковими умовами.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і своєчасно сплатити продукцію згідно товарних накладних, на умовах і в строки, передбачені цим договором.

Відповідно п. 3.3 договору прийом продукції проводиться по товарно - транспортним накладним, особами, уповноваженими керівником підприємства Покупця. Ці особи несуть відповідальність за строге дотримання правил приймання продукції.

Згідно п. 6.1 договору поставки покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Покупець сплачує вартість від поставленого товару протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару покупцем.

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання повноважними представниками сторін та по 31.12.2008 р.

Пунктом 9.2. договору встановлено, що дія договору щорічно автоматично продовжується на додатковий строк, якщо ні одна зі сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свої наміри змінити або припинити дію договору за 30 календарних днів до дня закінчення його дії.

На виконання умов договору позивачем відповідачу був поставлений товар, але оплата призведена не у повному обсязі, заборгованість відповідача склала 3468,90 грн.

У період з 30.11.2008 року між сторонами було підписано акт взаєморозрахунків, на суму заборгованості відповідача у розмірі 2495,42 грн.

Крім того, у період від 01.12.2008 року по 26.12.2008 року позивачем відповідачу було поставлено продукцію в сумі 1623,48 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними за цей період: № 5944 від 17.12.2008 року на суму 727,48 грн., № 6060 від 26.12.2008 р. на суму 896,00 грн., всього на загальну суму 1623,48 грн.

Фактично відповідачем було сплачено за період з 01.12.2008 року по 26.12.2008 року 650,00 грн.

10.05.2011 року на адресу відповідача направлена претензія з вимогою у семиденний строк з моменту отримання претензії перерахувати залишок боргу у сумі 3468,90 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 3468,90 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ріона Крим» (м. Сімферополь, вул. Б. Хмельницького, 11/6, рахунок № 26002047007501 в ВАТ Сведбанк, МФО 300164, ЄДРПОУ 33131488) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, банківські рахунки невідомі, ІПН НОМЕР_1) заборгованість в сумі 3468,90 грн.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ріона Крим» (м. Сімферополь, вул. Б. Хмельницького, 11/6, рахунок № 26002047007501 в ВАТ Сведбанк, МФО 300164, ЄДРПОУ 33131488) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, банківські рахунки невідомі, ІПН НОМЕР_1) 1411,50 грн. судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.01.2012 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.