№ 211908, 01.11.2006, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"01" листопада 2006 р. Справа № 480/7-06

10 год. 40 хв. м.Київ, вул.Комінтерну, 16

(зал судових засідань №205)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Бабенка К.А. при секретарі Лялюк І.З. розглянувши матеріали справи

за позовом прокурора Згурівського району Київської області в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Регіон”, с. Красне, Згурівський район

про стягнення 846 грн.

за участю представників

від прокуратури: не з’явився;

від позивача: Скорик Л.В. (дов. №17-10/480/7-06 від 31.10.2006р.);

від відповідача: не з’явився.

Суть спору:

до господарського суду Київської області звернувся прокурор Згурівського району Київської області в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області, м. Київ з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Регіон”, с. Красне, Згурівський район стягнення 846 грн.

Ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі від 16.10.2006р. її розгляд призначено на 01.11.2006р. (а.с. 1).

В судове засідання, яке відбулось 01.11.2006р. відповідач свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані документи суду не надав.

Відповідач в судове засідання, яке відбулось 01.11.2006р. свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані документи суду не надав.

В зв’язку з тим, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, згідно з п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. за №75 і це підтверджується журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Київської області, відповідною відміткою на копії повістки, наявної в матеріалах справи, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

встановив:

Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області (позивачем у справі) проведено перевірку дотримання вимог водного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю „Регіон” (відповідачем у справі), про що складено відповідний Акт.

Відповідно до частини першої ст. 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” №1264-XII від 25.06.1991 року (далі Закону), використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Частиною третьою цієї статті передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.

Згідно п. б) ст. 40 Закону, використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюються з додержанням обов’язкових екологічних вимог, а саме здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 Положення „Про державне управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2000 року та зареєстрованого Міністерством юстиції 13.09.2000 року за №602/4823 (далі –Положення), управління, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює державний контроль за додержанням норм і правил у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання й відтворення природних ресурсів.

Зазначеним вище актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, встановлено, що відповідач самовільно здійснює використання води з артезіанських свердловин без отримання на це відповідного дозволу, в зв’язку з чим, внаслідок самовільного водовикористання, державі заподіяні збитки.

Відповідно до п. 9 частини першої ст. 44 Водного кодексу України №213/95-ВР від 06.06.1995р. (далі –ВК України), водокористувачі зобов’язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно з п. е) ст. 41 Закону економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 1 частини третьої ст. 110 ВК України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у самовільному захопленні водних об’єктів.

Згідно з частиною першою ст. 111 ВК України підприємства, установи, організації і громадяни України зобов’язані відшкодовувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до Методики „Розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству №290 від 29.12.2001р. та зареєстрованої Міністерством юстиції України №44/6332 від 18.01.2002р. (далі –Методики) позивачем нараховано збитків, заподіяних державі відповідачем, внаслідок самовільного водокористування на суму 846 грн. (розрахунок збитків наявний в матеріалах справи (а.с. 5).

Відповідно до частини другої ст. 614 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV передбачено презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні збитків, навпаки, на відповідача покладено обов’язок доказування відсутності його вини.

Відповідач в судове засідання не з’явився, відсутність своєї вини в заподіянні збитків не довів. Навпаки, вина відповідача випливає з його протиправної поведінки, а саме внаслідок самовільного водокористання без одержання спеціальних дозволів, в зв’язку з чим державі завдано збитки (причинний зв’язок).

Отже, беручи до уваги наведене господарський суд задовольняє позовні вимоги повністю та стягує з відповідача на користь позивача 846 грн. збитків, заподіяних державі відповідачем, внаслідок самовільного водокористування.

Відповідно до частини четвертої ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись частиною першою ст. 38, п. б) ст. 40, п. е) ст. 41, Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” №1264-XII від 25.06.1991 року; п. 9 частини першої ст. 44, п. 1 частини третьої ст. 110, частиною першою ст. 111 Водного кодексу України №213/95-ВР від 06.06.1995р.; частиною другою ст. 614 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV; п. 4 частини першої ст. 17, частиною четвертою ст. 94, ст. 163, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

постановив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Регіон” (ЗКПО 31590250) на користь Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області (ЗКПО 05524009) –846 грн. збитків, заподіяних державі відповідачем, внаслідок самовільного водокористування.

3. Копію даної Постанови направити прокурору та відповідачу.

Дану Постанову може бути оскаржено у 10-денний термін або у 20-денний термін після подання в 10-денний термін заяви про апеляційне оскарження.

Дана Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного терміну на подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги у разі їх не подання або після закінчення 20-денного терміну після подання заяви про апеляційне оскарження у випадку неподання апеляційної скарги, або після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а Постанови суду –без змін.

Суддя Бабенко К. А.