№ 21071776, 09.12.2011, Dnipropetrovsk District Administrative Court

09.12.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2011 р. Справа № 2а-10753/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. <Текст > при секретаріГрачовій В.М. за участю: представника позивача Орлова О.М. <Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 35" до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №35» до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області від 17.12.2009 року №0004411502/0 на суму 745106,83 в частині донарахування зобовязання з податку на додану вартість в сумі 497393,33 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідачем при розрахунку кількості днів затримки не враховувалися призначення платежів, зазначених в платіжних дорученнях позивача про сплату податку на додану вартість, іфактично ці призначення платежів змінювалися, оскільки частково платежі відносилися на погашення боргу минулих періодів, які не були предметом перевірки. Крім того, податковий інспектор самостійно незаконно змінив призначення платежів, зазначених в платіжних дорученнях позивача, що призвело до штучного збільшення порушення обовязку позивача своєчасно сплачувати податки і незаконного нарахування штрафних санкцій. Таким чином, вважає дії відповідача неправомірними та просить частково скасувати податкове повідомлення-рішення. Відповідач надав письмові заперечення в яких зазначив, що Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі Дніпропетровської області проведено документальну невиїзну перевірку (камеральну) своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №35», за результатами якої складено акт від 07.12.2008 року №4382/530/1640/20247412. В ході проведення перевірки встановлено, що підприємством в порушення абз.1) п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платником податку несвоєчасно сплачено податок на додану вартість згідно декларацій по податку на додану вартість та застосовано штрафну санкцію в розмірі 745106,83 грн. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0004411502/0 від 17.12.2009 року.

Відповідач вважає, що ним правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, просив розглянути справ без його участі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків

Встановлено, що Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією проведено документальну невиїзну перевірку (камеральну) своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету за результатами якої складено акт від 07.12.2008 року №4382/530/1640/20247412.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлені порушення, а саме: в порушення абз.1) п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платником податку несвоєчасно сплачено податок на додану вартість згідно декларацій по податку на додану вартість в розмірі1490213,18 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 745106,83 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки від 07.12.2008 року Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2009 року №0004411502/0, яким зобовязано сплатити штраф у розмірі 745106,83 грн.

З матеріалів справи встанвоелно, що згідно розрахунку своєчасності сплати податку на додану вартість Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація №35» своєчасно сплачено податкових зобовязань за період з січня 2008 року по травень 2009 року на суму 984023,00 грн., сплачено із затримкою до 30 днів на суму 11313,00 грн, сплачено із затримкою до 90 днів 600,0 грн та сплачено з затримкою більше 90 днів 495427,0 грн.

Тому позивач погоджується з сумою нарахованих санкцій в розмірі 247713,50 грн.

Проте, наданими суду документами позивачем не доведено, що сума 11313,00 грн. та 600,0 грн є такими, що сплачені за відповідні періоди, зазначені в розрахунку, оскільки їх сума не співпадає з розмірами зобовязань за певні періоди.

Податковим зобовязанням, згідно з п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Водночас, ані Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ані будь-якими іншими Законами з питань оподаткування не визначено коло осіб, яким надано право перерозподілу сплачених платником податку сум або право зарахування цих сум в рахунок сплати інших податків (податків за інші періоди). Такий обовязок у першу чергу покладений на платника податку, при цьому законодавством не передбачені заходи, які можуть бути застосовані до платників податків, які не дотримуються вимог п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Разом з тим, до визначеної законом компетенції податкового органу відноситься здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податку шляхом вчинення дій, направлених на отримання податкового боргу звернення стягнення на майно боржника, примусова реалізація активів боржника.

Крім того, відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4 ст. 4 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

У пункті 1.7 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженій Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 (далі "Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті"), вказано, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

На основі аналізу вказаних норм "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", суд доходить висновку, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Всупереч вищезазначеним нормам права відповідач при складанні акту перевірки до уваги банківські документи не взяв та зарахував грошові кошти, сплачені позивачем, в порядку календарної черговості, тим самим збільшив період пропуску граничного строку для нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, суд вважає доведеним своєчасність сплати зобовязань в розмірі 984023,0 грн від загальної суми зобовязань, які визначено позивачем в сумі 1490449,0 грн.

Тому санкція має бути нарахована у 50% від наступної суми

1490449,0 - 984023,0 грн = 506426,0 * 50% = 253213,0 грн.

Сума податкового повідомлення рішення складає 745106,83 грн.

745106,83 - 253213,0 = 491893,83 грн - сума зайво нарахованої штрафної санкції.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області від 17.12.2009 року №0004411502/0 в частині донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 491893,83 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 жовтня 2011 року

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О.В. Єфанова

< Текст >