Court ruling № 20879110, 23.11.2011, Lviv Administrative Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 р. Справа № 62637/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

при секретарі судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року по справіза позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України "Луцький ремонтний завод "Мотор" доЛуцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

20.05.2011 року Державне підприємство Міністерства оборони України «Луцький ремонтний завод «Мотор» (далі - ДП МО України «ЛРЗ «Мотор», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2010 року № 0001752302/0.

В ході судового розгляду справи представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 03.06.2011 року №1210, просить оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 87053 грн. 32 коп. (а. с. 189).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що основною діяльністю позивача є ремонт військової техніки за державним замовленням для потреб Міністерства оборони України, в межах якої позивачем здійснювалися операції з придбання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ). При цьому, сплачений продавцям в ціні товару податок на додану вартість підприємство відносило до податкового кредиту, що в подальшому давало право платнику податків на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Зокрема, у лютому-березні 2010 року ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» подавало до Луцької ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість, в якій заявлена сума бюджетного відшкодування склала відповідно 270534 грн. 00 коп. та 311174 грн. 00 коп. Позапланова документальна перевірка правильності визначення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий-березень 2010 року проведена Луцькою ОДПІ, про що складено довідку № 3194/23-3/08029701 від 07.06.2010 року про відсутність порушень у ДП МО України «ЛРЗ «Мотор». Зазначені суми бюджетного відшкодування не були повернуті на рахунок платника податку.

В подальшому відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» з питань правових відносин з постачальниками другої ланки Товариством з обмеженою відповідальність «Жестен» (далі - ТзОВ «Жестен») та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 за лютий 2010 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за березень 2010 року, та з постачальником першої ланки Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопідшипник» (далі - ТзОВ «Технопідшипник») за січень 2010 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за лютий 2010 року, про що складено акт №9492/23-3/08029701 від 15.12.2010 року.

За результатами перевірки зроблено висновок про порушення ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення бюджетного відшкодування на суму 89120 грн. 00 коп., в тому числі за лютий 2010 року в сумі 30062 грн. 00 коп., за березень 2010 року в сумі 59058 грн. 00 коп. На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 30.12.2010 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001752302/0, яким ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року на 30062 грн. 00 коп., за березень 2010 року на 59058 грн. 00 коп., а всього на 89120 грн. 00 коп. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте рішеннями Державної податкової адміністрації у Волинській області (далі - ДПА у Волинській області) та Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України) первинна та повторна скарги ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» були залишені без задоволення. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 30 грудня 2010 року № 0001752302/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 87053 гривні 32 копійки.

Задовольняючи позов, суд прийшов до висновку, що ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» були дотримані вимоги статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при відображенні показників податкової звітності за період з січня по березень 2010 року по спірних господарських операціях, при цьому, за результатами перевірки податковим органом не було виявлено ознак фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентами по першому ланцюгу поставок, а тому, висновки Луцької ОДПІ щодо непідтвердження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року в розмірі 30062 грн. 00 коп. (враховуючи проведене коригування у травні 2010 року - в сумі 27995 грн. 32 коп.), за березень 2010 року на суму 59058 грн. 00 коп. є неправомірними, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не зявились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні факти.

ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» є суб'єктом господарської діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №658055 (а.с. 5), перебуває на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ, зареєстроване платником податку на додану вартість, про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.11.2009 року № 100253090 (а. с. 17).

18.03.2010 року позивач подав до Луцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, у якій відобразив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника у банку 270534 грн. 00 коп., з додатками, зокрема, розрахунком та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (а. с. 117-125), а 19.04.2010 року - за березень 2010 року, у якій відобразив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника у банку - 311174 грн. 00 коп. (а. с. 126-134).

Луцькою ОДПІ проведена перевірка показників податкової звітності позивача за лютий-березень 2010 року, про що складено довідку №3194/23-3/08029701 від 07.03.2010 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий та березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.01.2010 року по 28.02.2010 року» (а. с. 135-160). У розділі 4 «Висновок» довідки №3194/23-3/08029701 від 07.03.2010 року зазначено, зокрема, що перевіркою буде підтверджено заявлену ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість після отримання результатів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника за лютий 2010 року в сумі 270534 грн. 00 коп., за березень 2010 року - в розмірі 311174 грн. 00 коп.

В подальшому Луцькою ОДПІ проведена документальна невиїзна перевірка ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» з питань правових відносин з постачальником другої ланки ТзОВ «Жестен» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 за лютий 2010 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за березень 2010 року, та з постачальником першої ланки ТзОВ «Технопідшипник» за січень 2010 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за лютий 2010 року, про що складено акт № 9492/23-3/08029701 від 15.12.2010 року (а. с. 161-168). За результатами перевірки встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в банку за березень 2010 року на суму 59058 грн. 00 коп., за лютий 2010 року в розмірі 30062 грн. 00 коп.

Висновки Луцької ОДПІ про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року ґрунтуються на тому, що при перевірці постачальників, задіяних у другому ланцюгу поставок ТМЦ позивачу, встановлено, в одному випадку, щодо ТзОВ «Жестен» відсутність об'єктів оподаткування та фіктивність правочину, в іншому, щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - відсутність за місцем проживання, через що не вдалося провести зустрічну перевірку. В обох випадках факт отримання коштів постачальниками, залученими до схеми постачання товару ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» у другій ланці ланцюга, не підтверджено (а. с. 167).

Крім того, не підтверджено бюджетне відшкодування позивача за лютий 2010 року по операції придбання підшипників у ТзОВ «Технопідшипник» через ненадходження матеріалів зустрічної перевірки такого платника на неодноразові запити Луцької ОДПІ до відповідного податкового органу за місцем реєстрації контрагента. Таким чином, відповідачем зроблено висновок про неможливість підтвердити факт отримання коштів постачальником ТзОВ «Технопідшипник», залученого до схеми постачання товару ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» у першій ланці ланцюга поставок (а. с. 168).

30.12.2010 року на підставі акту перевірки №9492/23-3/08029701 від 15.12.2010 року Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0001752302/0, яким ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень 2010 року (вхідний №33276 від 19.04.2010 року) на 59058 грн. 00 коп., по декларації за лютий 2010 року (вхідний № 15145 від 18.03.2010 року) на суму 30062 грн. 00 коп., а всього на суму 89120 грн. 00 коп. (а. с. 169), та яке в подальшому було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Рішеннями ДПА у Волинській області від 17.02.2011 року №754/10/25-006 (а. с. 173-177) та ДПА України від 21.04.2011 року №7561/6/25-0115 (а.с. 181-183) первинна та повторна скарги ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» відповідно до статуту, серед іншого, здійснює діяльність з ремонту, виготовлення обслуговування військової техніки для вітчизняних та зарубіжних замовників; діяльність, пов'язану з капітальним ремонтом, технічним та сервісним обслуговуванням транспортних засобів і номерних агрегатів: виготовлення, ремонт, реалізацію автотракторної техніки та причепів; ремонт міського електротранспорту тощо (а. с. 18-26).

В межах господарської діяльності позивач 23.07.2009 року уклав договір купівлі-продажу № 208 з продавцем ТзОВ «Технопідшипник» на придбання підшипників для авіадвигунів та їх агрегатів згідно зі специфікацією (а.с. 42-48). За умовами договору обов'язок поставки товару покладався на продавця, місце передачі товару - склад покупця, місто Луцьк. На виконання умов договору протягом грудня 2009 року - березня 2010 року позивачу було поставлено підшипники відповідно до видаткових накладних від 29.12.2009 року № РН-0000075, від 14.01.2010 року № РН-0000001, від 20.01.2010 року № РН-0000008, від 27.01.2010 року № РН-0000009. №РН-0000012, від 29.01.2010 року №РН-0000016, від 02.02.2010 року № РН-0000017. від 05.02.2010 року № РН-0000020, від 15.02.2010 року № РН-0000024. від 22.02.2010 року № РН-0000031, від 05.03.2010 року № РН-0000034 (а. с. 59-65), податкових накладних від 24.12.2009 року № 53, № 54, № 55 на суму 180369 грн. 38 коп., у тому числі податок на додану вартість 30061 грн. 56 коп. (а. с. 52-54). Позивачем проведено повний розрахунок по договірних зобовязаннях перед ТзОВ «Технопідшипник» відповідно до платіжних доручень від 24.12.2009 року № 5605, № 5607, № 5608 (а. с. 49-51).

З пояснень представників позивача вбачається, що перевезення ТМЦ здійснювалося продавцем із залученням перевізника Приватного підприємства «Нічний експрес» (далі - ПП «Нічний експрес») на підставі укладеного договору №8372 від 09.11.2009 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом. При передачі товару ТзОВ «Технопідшипник» оплачував перевезення кожної партії товару, в подальшому виписувався зведений акт-реєстр виконаних робіт та податкова накладна з періодичністю один раз на місяць. Товар у місті Луцьку отримувала матеріально-відповідальна особа на підставі відповідних довіреностей ДП МО України «ЛРЗ «Мотор». Вказані фактичні обставини підтверджуються копією договору №8372 від 09.11.2009 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеним між ПП «Нічний експрес» та ТзОВ «Технопідшипник» (а. с. 223-225), актом-реєстром виконаних робіт №5824 за січень 2010 року, № 13690 за лютий 2010 року (а. с. 226-227), витягом з журналу реєстрації довіреностей ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» за 2010 рік із зазначенням про видачу довіреностей ОСОБА_3 для отримання ТМЦ у ТзОВ «Технопідшипник» № 26 від 14.01.2010 року. № 82 від 27.01.2010 року. № 201 від 16.02.2010 року (а. с. 228-234).

Луцькою ОДПІ ініціювалося питання про проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Технопідшипник», про що направлялися запити на адресу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, проте станом на 14.12.2010 року відповідь відсутня. Відповідачем зроблено висновок про непідтвердження бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на суму 30062 грн. 00 коп., оскільки не підтверджено факт отримання коштів постачальником від ДП МО України «ЛРЗ «Мотор».

В ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги в частині зменшення бюджетного відшкодування на 2066 грн. 68 коп. по описаних вище операціях поставки підшипників через повернення позивачу коштів ТзОВ «Технопідшипник» в розмірі 12400 грн. 08 коп., в тому числі податок на додану вартість 2066 грн. 68 коп., у зв'язку з недопоставкою товару на цю суму (а. с. 188-190). МО України «ЛРЗ «Мотор» проведено відповідні коригування на підставі наданого ТзОВ «Технопідшипник» розрахунку № 1 від 20.05.2011 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 53 від 24.12.2009 року (а. с. 191), що відображено у податковій декларації з податку на додану вартість позивача за травень 2010 року (а. с. 239-243).

Також, позивач перебував у господарських правовідносинах з ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс», в якого на підставі договору поставки товарів № 26 від 27.01.2009 року придбавав товар згідно з специфікаціями (порошок нікелевий, катоди, стержні, круги, проволка, клей, блоки тощо, тобто ТМЦ, необхідні в господарській діяльності) (а.с. 66-70). Поставка товару проводилася на підставі видаткових накладних від 10.02.2010року № Ф-00000001, № Ф-00000002, № Ф-00000005, № Ф-00000006, від 15.02.2010 року № Ф-00000007, від 24.02.2010 року № Ф-00000008, № Ф-00000009, № Ф-00000010, № Ф- 000000011, №Ф-00000012, №Ф- 0000013, №Ф-00000014, № Ф-00000016 (а. с. 97-109), податкових накладних від 03.02.2010 року № 2, від 05.02.2010 року № 4, від 08.02.2010 року № 5. № 6, від 10.02.2010 року № 7, № 8, від 15.02.2010 року № 10, від 19.02.2010 року № 11, № 12. № 13, № 14, від 24.02.2010 року № 15, № 16 (а. с, 84-96). Розрахунки з продавцем позивачем проведені шляхом безготівкового перерахування коштів згідно з платіжними дорученнями від 03.02.2010 року №372, від 05.02.2010 року №416, від 08.02.2010 року №438. №439, від 11.02.2010 року №570, від 17.02.2010 року №604, від 18.02.2010 року №643. від 19.02.2010 року №665, №672, №673, №674, від 25.02.2010 року №807, від 12.03.210 року № ПОЗ на загальну суму 395925 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 65987 грн. 60 коп. (а. с. 71-83). Реальний характер таких операцій поставки товару, зокрема, перевезення ТМЦ підтверджується посвідченнями про відрядження водіїв автотранспортних засобів цеху транспортного ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» ОСОБА_4 від 05.02.2010 року №79, ОСОБА_5 від 19.02.2010 року № 126, відряджених до міста Запоріжжя (місцезнаходження ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс»), наказами про відрядження № 28 від 15.02.2010 року, № 32 від 19.02.2010 року, витягом з журналу реєстрації довіреностей ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» на 2010 рік. з якого вбачається видача довіреностей на отримання ТМЦ від ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс» ОСОБА_4 № 145 від 05.02.2010 року, ОСОБА_5 №220 від 19.02.2010 року (а. с. 228-238). Правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з придбання товару у ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс» підтверджено довідкою Луцької ОДПІ № 3194/23-3/08029701 від 07.06.2010 року, складеною за результатами виїзної позапланової перевірки ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» (а. с. 135-160). З акту Луцької ОДПІ №9492/23-3/08029701 від 15.12.2010 року вбачається, що порушень у ланцюгу постачання товару від ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс» до ДП МО України «ЛРЗ Мотор» не виявлено. При цьому, матеріалами проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя зустрічної перевірки (довідка № 17523-2/22162938 від 14.10.2010 року) встановлено, що постачальником ТМЦ для ТзОВ «НВП «Форсаж плюс» були ТзОВ «Жестен» та фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (а. с. 195-197).

На запити Луцької ОДПІ щодо проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Жестен», ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено позапланову невиїзну перевірку такого платника податку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2009 року по 31.07.2010 року, про що складено акт від 21.08.2010 року № 150/23-02/36408530 (а. с. 201-207). В акті перевірки зазначено про відсутність ТзОВ «Жестен» за місцезнаходженням, а тому перевірка проводилася на підставі автоматизованого співставлення даних податкових декларацій з податку на додану вартість. Як вбачається з акту перевірки, протягом періоду з листопада 2009 року по березень 2010 року ТзОВ «Жестен» декларувалися податкові зобов'язання з податку на додану вартість (тобто в спірний період), з квітня 2010 року податкова звітність не подавалася. Станом на 01.01.2010 року, 01.04.2010 року кількість працівників товариства складали дві особи. Відсутня будь-яка інформація про складські приміщення, наявність транспортних засобів, устаткування. На підставі цього, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя зроблено висновок про відсутність об'єктів оподаткування у ТзОВ «Жестен» протягом періоду з 01.03.2009 року по 31.07.2010 року, а всі вчинені за його участі господарські операції є нікчемними правочинами та не були спрямовані на реальне настання наслідків.

Крім того, ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя листом від 11.11.2010 року № 7614/7/17-011 надана інформація про відсутність фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за місцем проживання, у зв'язку з чим неможливо провести його перевірку (а. с. 210).

В акті перевірки Луцької ОДПІ №9492/23-3/08029701 від 15.12.2010 року зроблено висновок про те, що оскільки станом на 14.12.2010 року факт отримання коштів постачальником ТзОВ «Жестен», фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, залучених до схеми постачання ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» у другій ланці ланцюга, не підтверджено, тому не підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника в банку за березень в сумі 59058 грн. 00 коп. (а. с. 167).

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, суд вважає, що відповідач Луцька ОДПІ не довела правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про зменшення ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 87053 грн. 32 коп., з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону визначено що, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт. послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана продавцем податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

В судовому засіданні досліджені належні та допустимі докази (описані вище), що підтверджують реальність операцій з придбання позивачем ТМЦ у ТзОВ «Технопідшипник» та ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс», зокрема, доставку (перевезення), отримання матеріально відповідальними особами та оприбуткування товару, проведення розрахунків. ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» придбало такі ТМЦ для використання у власній господарській діяльності, а сума податку, сплачена в ціні товарів, включена позивачем до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, який, в свою чергу, відобразив податкові зобов'язання. При цьому, відповідачем також не заперечується факт реальної поставки товарів та використання їх у власній господарській діяльності ДП МО України «ЛРЗ «Мотор».

Отже, на думку суду, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях придбання товару у ТзОВ «Технопідшипник» та ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс», та правомірно віднесено до бюджетного відшкодування у лютому 2010 року сплачений при придбанні товару у ТзОВ «Технопідшипник» податок на додану вартість в сумі 30062 грн. 00 коп. (враховуючи проведене коригування у травні 2010 року - 27995 грн. 32 коп.), та у березні 2010 року - сплачений при придбанні товару у ТзОВ «НВП «Форсаж Плюс» податок на додану вартість на суму 59058 грн. 00 коп.

Згідно із пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б)залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Згідно із підпунктами 7.7.4, 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає суду підстави прийти до висновку, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачав проведення перевірки контрагента платника податку на додану вартість як обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість, а пов"язував можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України з фактичною сплатою податку контрагенту платника в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах.

Положення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосуватися саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (робіт, послуг) їх постачальникам, з огляду на те, що відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г» «д» пункту | статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону). Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупця товару (робіт, послуг) та суму бюджетного відшкодування. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В даній справі податковим органом за місцем реєстрації контрагентів, в одному випадку, підтверджено декларування податкових зобов'язань постачальником ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс» по господарських операціях з продажу ТМЦ позивачу, розбіжностей між задекларованими сумами податкових зобов'язань ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс» та сумами податкового кредиту ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» не виявлено, а в іншому випадку -податкова інспекція не надала матеріалів перевірки ТзОВ «Технопідшипник».

Проте такі обставини не є підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні добросовісному платнику в розумінні положень Закону України «Про податок на додану вартість». Суд не бере до уваги пояснення представника відповідача про те, що позивач не може отримати бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у зв'язку з неможливістю провести зустрічну перевірку контрагента, постачальників у другому ланцюгу поставки товарів, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Діючий порядок проведення бюджетного відшкодування встановлює рівні права для всіх платників податку на додану вартість, які мають право на бюджетне відшкодування, та дає достатні можливості податковим органам своєчасно виявляти невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, з метою недопущення безпідставного бюджетного відшкодування і, як наслідок, втрат бюджету.

ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» були дотримані вимоги статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при відображенні показників податкової звітності за період з січня по березень 2010 року по спірних господарських операціях, при цьому, за результатами перевірки податковим органом не було виявлено ознак фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентами по першому ланцюгу поставок, а тому, висновки Луцької ОДПІ щодо непідтвердження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року в розмірі 30062 грн. 00 коп. (враховуючи проведене коригування у травні 2010 року - в сумі 27995 грн. 32 коп.), за березень 2010 року на суму 59058 грн. 00 коп. є неправомірними, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч. 3.ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року по справі№2а-1367/11 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий:І.В. Глушко

Судді:О.М. Довгополов

В.В. Святецький