Court ruling № 20838465, 29.07.2011, Central District Court of Mariupol City (until 25.04.2025 - Zhovtnevyi District Court of Mariupol City)

29.07.2011

                                                   Справа № 6 –187/11

                                         У Х В А Л А

                               І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И.

29 липня 2011 року.                    Жовтневий районний суд м. Маріуполя у складі головуючого судді Степанової С.В., при секретарі Горустович К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі подання Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

                                        В С Т А Н О В И В :

          У Жовтневому відділі ДВС ММУЮ на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження, а саме 227 виконавчих документів про стягнення з КС «Азовкредит»суми 5776869,11 гривень.

          28.07.2011 року до суду надійшло подання начальника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянки України ОСОБА_1, на яку покладено обов’язки керівника правління КС «Азовкредит», ЄДРПОУ 30660824, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, бул. Шевченко, 289.

Справу просив розглянути у відсутності представника ВДВС.

Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

          Суд, вивчивши надані до подання матеріали, вважає, що подання задоволенню не підлягає за наступними підставами.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, яка є Основним законом України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, частинами 2-3 ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, який ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.73 р. встановлено, що кожна людина має право, покидати будь-яку країну, включаючи свою власну, і це право не може бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, та які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними у цьому пакті.

Частинами 2-3 ст. 2 Протоколу №.4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яку ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 р. та який є невід’ємною частиною зазначеної Конвенції, встановлено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

          Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" - громадянин України може бути тимчасово обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Відповідно до ст. 8 цього Закону - у разі відмови громадянину у виїзді за кордон він може оскаржити цю дію у судовому порядку.

Однак, стаття 19 Закону України "Про державну прикордонну службу України" вказує, що обмеження права громадян на виїзд з України належить до виключної компетенції Адміністрації Державної прикордонної служби України, а пункт 8 цієї статті покладає на державну прикордонну службу України обов'язок запобігання і недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно з законодавством не дозволено в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено в праві виїзду з України.

Тому за таких обставин, суд вважає, що немає достатніх правових підстав в обмеженні у праві виїзду за межі України громадянки України ОСОБА_1, на яку покладено обов’язки керівника правління КС «Азовкредит».

          На підставі ст. 33 Конституції України, ч. 2-3 ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 2-3 ст. 2 Протоколу №.4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. ст. 8, 208-210, 377-1 ЦПК України,

                               У Х В А Л И В :

В задоволенні подання заступника начальника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянки України ОСОБА_1, на яку покладено обов’язки керівника правління КС «Азовкредит», ЄДРПОУ 30660824, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, бул. Шевченко, 289 для виїзду за кордон відмовити.

          На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя С.В. Степанова