Court ruling № 20804939, 04.10.2011, Donetsk Administrative Court of Appeal

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 року справа №2а-4136/11/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Губської Л.В. , Карпушової О.В.

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року у справі № 2а-4136/11/1270 за позовом Приватного підприємства виробничо-будівельна компанія «Босфор» до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2010 р. № 0002611702/0, від 15.12.2010 р. № 0002611702 та від 24.02.2011 р. № 0002611702/2 , -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року позов Приватного підприємства виробничо-будівельна компанія «Босфор» до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області від 07.10.2010 р. № 0002611702/0, від 15.12.2010 р. № 0002611702 та від 24.02.2011 р. № 0002611702/2.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем в ході перевірки позивача було встановлено факти виплати працівнику ОСОБА_2 доходів з неутриманням податку з доходів фізичних осіб в повному обсязі з 01.01.2004 р. по 30.06.2006 р., у звязку із чим було визначено додаткові податкові зобовязання. Суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про необґрунтованість та цих висновків і недоведеності вказаних обставин.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у відповідача.

ДПІ в м. Сєвєродонецьку було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від фізичної особи, які мала правові відносини з платником податків, за період з 01.01.2004 р. по 30.06.2006 р., за результатами якої складено акт від 29.09.2010 р. № 2050/1702-32269418 (арк. справи 9-12).

Згідно акту перевірки у позивача була встановлено порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, абз. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в перевіряємому періоді на загальну суму 3263,03 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002611702/0 від 07.10.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9789,09 грн., у тому числі за основним платежем 3263,03 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6526,06 грн. (а.с. 15).

На вказане податкове повідомлення-рішення позивач подав скаргу (арк. справи 16), але рішенням відповідача від 14.12.2010 р. її залишено без задоволення (арк. справи 17-18) та винесено податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010 № 0002611702/1 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9789,09 грн. (арк. справи 19).

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до ДПА в Луганській області (арк. справи 20), але рішенням від 23.02.2011 р. скаргу залишено без задоволення (арк. справи 24-28), у звязку із чим ДПІ в м. Сєвєродонецьку винесено податкове повідомлення-рішення від 24.02.2011 № 0002611702/2 про визначення позивачу податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9789,09 грн. (арк. справи 32).

Вказані обставини підтверджені дослідженими по справі доказами.

Крім того, колегія суддів встановила, що починаючи з 09 січня 2004 року по 10 травня 2006 року позивачем щомісячно укладався договір підряду з громадянином ОСОБА_2 на виконання ремонтно-будівельних робіт, а саме виробництво вікон та дверей, із складенням по кожному з них акту прийому-передачі виконаних робіт з визначенням їх вартості, що підлягала сплаті на користь ОСОБА_2 (арк.справи 35-91).

На підставі акту перевірки встановлено, що про виплату ОСОБА_2 доходів у розмірах, вказаних в актах прийому-передачі виконаних робіт, податкові органи позивачем повідомлялись та з них позивач утримував та перераховував податок з доходів фізичних осіб.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перевірку податковим органом проведено з порушенням вимог законодавства, податкові зобовязання визначені за період, який знаходиться поза строком 1095 днів, а переконливих доказів на підтвердження ухилення позивача від оподаткування при нарахуванні заробітної плати відповідачем не надано.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим з наступних підстав.

Позивач при виплаті доходів фізичній особі є податковим агентом в розумінні пункту 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 (далі Закон № 889).

Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 889, податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно з положеннями п. 19.2 ст. 19 Закону № 889 особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобовязані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Судом встановлено, що підставою для висновків податкового органу про порушення вимог податкового законодавства та прийняття рішення про визначення податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб стала заява ОСОБА_2 про виплату йому доходів позивачем в більших розмірах, ніж зазначено у звітах підприємства. При цьому розмір фактично виплачених останньому доходів в 2004-2006 роках для розрахунку суми податкових зобовязань брався зі слів ОСОБА_2 без будь-якого документального підтвердження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поставився критично до пояснень ОСОБА_2, які були плутаними, непослідовними та двічі змінювались (арк.справи 119, 110), а оскільки інших доказів на обґрунтування висновків податкового органу відповідачем не надано, то суд вірно зроби висновок про недоведеність правомірності оспорюваного рішення відповідача.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перевірку відповідачем було проведено з порушенням вимог законодавства, оскільки рішення про проведення документальної позапланової перевірки у письмовому вигляді не оформлювалося, що є прямим порушенням п. 1-1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу» № 509 (чинного на той час), а податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню і у звязку із їх прийняттям з порушенням строку 1095 днів, встановленого п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181, яким передбачено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше,- за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року у справі № 2а-4136/11/1270 за позовом Приватного підприємства виробничо-будівельна компанія «Босфор» до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддівГімон М.М.

Губська Л.В.

Карпушова О.В.