Court ruling № 2074957, 24.07.2008, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

                                                                       К-18650/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“24”липня  2008 року                                                                                          м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі:  Каліушко Ф.А.

за участю представників сторін:

позивача: Куницького В.В.

відповідача-1: Шаліної С.І.

відповідача-3: Ковальчука О.М.

розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги:

2.Державної податкової адміністрації у м.Києві

на постанову господарського суду м.Києва від 23 грудня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року

у справі  №29/299

за позовом  Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі НАК «Нафтогаз України»)

до відповідачів: 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків (надалі - СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП);

2. Державної податкової адміністрації у м.Києві (надалі – ДПА у м.Києві)

3. Державної податкової адміністрації України (надалі – ДПА України)

про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, -

встановив:

У червні 2005р. позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про визнання недійсними:

- податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 07.06.2005р. №0000801606/3 – повністю;

- рішення ДПА України від 25.05.2005р. №4680/6/25-1015 в частині залишення без змін рішення  СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 14.01.2005р. №701/10/16-611 та рішення ДПА у м.Києві від 24.03.2005р. №831/10/25-014 (у розмірі 2258940,17грн.);

- рішення ДПА у м.Києві від 24.03.2005р. №831/10/25-014 та рішення  СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 14.01.2005р. №701/10/16-611 – повністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зарахування платежів, які були здійснені позивачем в рахунок сплати поточних зобов’язань з податку на прибуток, в погашення податкового боргу позивача з податку на додану вартість за попередні податкові періоди не ґрунтується на законі; штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань є видом адміністративно-господарських санкцій, для застосування яких сплинули строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Постановою господарського суду м.Києва від 23 грудня 2005р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006р., позовні вимоги було задоволено в повному обсязі.

За довольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005р. у справі №2-рп/2005 визнано неконституційним п.п. 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України  «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо зобов’язань платників податків перед бюджетами в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу. Отже, в разі якщо вартість активів платника податків перевищує суму податкового боргу, то такий платник податків має активи вільні від заставних зобов’язань і за їх рахунок може визначати черговість задоволення претензій кредиторів. З огляду на викладені обставини Господарський суд міста Києва визнав, що застосування відповідачем штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним. Судова колегія апеляційної інстанції встановила, що податкове повідомлення-рішення від 07.06.2005р. №0000801606/3 прийнято з порушенням норм чинного законодавства, отже має бути визнано недійсним. 

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України звернулися відповідач-1 та відповідач-2, якими в касаційних скаргах, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права поставлено питання про скасування постанови господарського суду м.Києва від 23 грудня 2005 року та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах відповідачів, колегія суддів  дійшла висновку, що касаційні скарги відповідачів підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом було проведено перевірку НАК «Нафтогаз України» щодо своєчасності внесення до бюджету: податку на додану вартість за період з 01.08.2001р. по 31.12.2001р., з 01.07.2003р. по 31.08.2004р.; податку на прибуток за період з 01.07.2003р. по 31.08.2004р., про що складено акт №1738/16-6/20077720 від 04.11.2004р..

Проведеною перевіркою встановлено, що підприємство прострочило строки сплати узгоджених сум податкових зобв’язань на строк більше ніж 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 854829652,06грн. та з податку на прибуток в сумі 21676852,04грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000801606/0 від 08.11.2004р. у якому визначено суму штрафних санкцій в розмірі 10828462,02грн. за порушення граничних термінів сплати податкових зобов’язань встановлених п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємств в розмірі 50% від суми недоїмки - 21676852,04грн..

За результатами розгляду скарг позивача в порядку узгодження  суми штрафних санкцій в апеляційному порядку, на підставі рішення ДПА України №4680/6/25-1015 від 25.05.2005р. прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.06.2005р. №0000801606/3, яким визнано зобов’язання позивача на суму штрафних санкцій – 2258940,17грн..

Обґрунтовуючи свою позицію щодо визначення позивачу штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств, контролюючий орган вказує на дані облікової картки позивача як містить відомості про наявність податкового боргу, що зумовило, відповідно до п. 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлення перевіркою порушення, оскільки податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тому кошти, що надходили від підприємства за цільовим призначенням – погашення податкового зобов’язання по податку на прибуток, зараховувались до бюджету як направлені на погашення недоїмки, що виникла раніше.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач виконав свій обов’язок щодо своєчасності сплати податкових зобов’язань з податку на прибуток у перевіряємому періоді. Посилання ж контролюючого органу на дані облікової картки позивача згідно з якою у позивача був наявний податковий борг за попередні звітні періоди не прийнято судом як перешої так і апеляційної інстанції. Правова позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що облікова картка позивача не є доказом, за допомогою якого відповідно до закону має встановлюватись наявність та розмір податкового боргу. При цьому, суди попередніх інстанцій не виконали вимоги щодо всебічності повноти та об’єктивності розгляду справи не дослідивши під час судового розгляду які саме суми недоїмки з податкових зобов’язань мав позивач, які він мав поточні податкові зобов’язання і яким чином відбувалось погашення податкових зобов’язань.

Відповідно до ч.3 ст.71 КАС України, Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то суд сприяє в реалізації цього обов’язку шляхом витребовування необхідних доказів, отже, суд мав витребувати у відповідача докази існування податкового боргу у платника податку, що оспорює прийняті рішення суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до ст.71, 195 КАС України, суди першої та апеляційної інстанцій можуть збирати докази з власної ініціативи.

Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що для з’ясування обставин справи які мають суттєве значення для правильного її вирішення і потребують спеціальних знань, суд може призначити експертизу (ч.1 ст.81 КАС України).

З огляду на викладене вбачається, що судами фактично не було досліджено наявність та розмір податкового боргу, з приводу погашення якого виник спір між позивачем та податковим органом, і на підставі якого податковим органом прийняті оспорюване податкове повідомлення-рішення а також оспорювані рішення прийняті за результатами розгляду скарг платника податку. Натомість, судові рішення не містять мотивації, а лише цитують норми законів України.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи, оскількивиходячи з положень ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової адміністрації у м.Києві – задовольнити частково.

Постанову господарського суду м.Києва від 23 грудня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року– скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

   За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий: ____   Маринчак Н.Є.

Судді:            ____   Бившева Л.І.

  ____   Костенко М.І.

  ____   Усенко Є.А.

 ____  Шипуліна Т.М.