Decision № 2071441, 24.04.2007, Zaporizhzhia Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-794 Головуючий у 1-й

інстанції: Крамаренко А.І. Суддя-доповідач: Бондар В.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2007 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бондара В.О.

Суддів: Бабак A.M.

Прокопенка О.Л. При секретарі: Бабенко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Бердянського міського центру зайнятості (далі - БМЦЗ) на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 грудня 2006 року по справі за позовом БМЦЗ до ОСОБА_1про стягнення матеріальної допомоги по безробіттю, отриманої незаконним шляхом,

ВСТАНОВИЛА:

31 березня 2006 року БМЦЗ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. про стягнення матеріальної допомоги по безррбітпо, отриманої незаконним шляхом.

В позові зазначав, що відповідачу 14 жовтня 2003 року було присвоєно статус

безробітної і призначена допомога відповідно до л. 1,3,4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України

„Про обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". В своїй

заяві про надання статусу безробітного, ОСОБА_1. зазначала, що не є суб'єктом

підприємницької діяльності, пенсію не отримує та не займається трудовою діяльністю.

При взятті на облік відповідач була ознайомлена з правами та обов'язками безробітних,

попереджалася про відповідальність за надання неправдивих відомостей. Відповідно до

відомостей наданих державним реєстратором виконкому Бердянської міської ради

відповідач була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності з 13 листопада 2002

року і є такою по день звернення до суду.

З 14 листопада 2003 року по 07 жовтня 2004 року ОСОБА_1. отримала допомогу по безробіттю в розмірі 1049,04 грн. Крім того, за час перебування на обліку у центрі зайнятості, відповідач відповідно до договору від 29 січня 2004 року була направлена на перенавчання до Бердянського державного педагогічного університету за спеціальністю „Оператор комп'ютерного набору". На період проходження перенавчання ш було призначено та виплачено матеріальну допомогу в сумі 334,11 грн., а витрати на перенавчання склали 387,97 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1. кошти отримані незаконним шляхом в розмірі 1771,12 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 грудня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі БМЦЗ зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

2

Заслухавши, у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_1. здійснювала підприємницьку діяльність до або під час перебування на обліку як безробітна.

Проте погодитися з таким висновком районного суду не можливо, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка л завдала.

З положень ст. 1 Закону України „Про зайнятість населення" випливає, що до зайнятого населення України відносяться громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, включаючи підприємцїв, осіб, які зайняті індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, які беруть участь у виробництві. Ці особи не можуть бути визнані безробітними в установленому порядку. Причини відсутності заробітку не є підставою для визнання таких громадян безробітними.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 жовтня 2003 року ОСОБА_1. звернулася до БМЦЗ з заявою про надання статусу безробітної, зазначаючи, що на цей час вона не є підприємцем (а. с. 5). На підставі цієї заяви ОСОБА_1. з 14 жовтня 2003 року по 07 жовтня 2004 року знаходилась на обліку як безробітна та отримала за цей час допомогу по безробіттю в сумі 1049,04 грн. Крім цього, за час перебування на обліку відповідачка пройшла перенавчання, вартість якого склала 387,97 грн. та отримала матеріальну допомогу в сумі 334,11 грн.

Повідомлення державного реєстратора Бердянської міської ради (а. с. 27) свідчить, що під час перебування на обліку у БМЦЗ ОСОБА_1. була зареєстрована, як суб'єкт підприємницької діяльності, тобто мала статус підприємця, а отже відповідно до вимог ст. 1 Закону України „Про зайнятість населення" не могла бути визнана безробітною.

Проте в своїй заяві про надання статусу безробітного відповідачка не повідомила БМЦЗ про ту обставину, що вона є підприємцем, тобто приховала даний факт своєї зайнятості та надала неправдиві відомості.

Оскільки виплати проведені позивачем у зв'язку з недобросовісністю відповідача, виплачені кошти підлягають поверненню

За зазначених обставин, колегія суддів вважає, що вказані порушення призвели до

неправильного вирішення справи, тому на підставі пл. З і 4 ст. 309 ЦПК України рішення

місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних

вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 309,313,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Бердянського міського центру зайнятості задовольнити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 грудня 2006 року по цій справі скасувати та постановити нове рішення наступного змісту:

„Стягнути з ОСОБА_1на користь Бердянського міського центру зайнятості кошти у розмірі 1771 (одна тисяча сімсот сімдесят одна) грн. 12 коп. Кошти перерахувати на р/р 37175301901011 УКД в Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 20524099, одержувач Бердянський міський центр зайнятості."

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.